Література Київської Русі XI — XIII ст. складається з творів оригінальних і перекладних. З пам'яток письменства всього старого періоду перекладним творам належить дуже значне місце як щодо кількості рукописів, так і щодо поширення цих творів серед читацьких кіл. Перекладна література мала великий вплив на оригінальне письменство, нерідко визначаючи і його жанри, і композицію, і ідейний зміст. Більшість тих перекладів, що надходили в Київську Русь з кінця Х ст., була зв'язана з християнським культом, отже, з релігією — пануючою формою ідеології епохи феодалізму. Навіть твори світського, по суті, змісту набували, як побачимо далі, того ж таки церковного колориту. Крім того, перекладна література старого періоду має свої особливості порівняно з перекладною літературою нових часів. Якщо в новітні часи (з XIX ст.) перекладачі намагаються максимально точно відтворити оригінал, то в середні віки вони часом скорочують, доповнюють, пристосовують до місцевих умов перекладний текст, стаючи, таким чином, то редакторами, а то й просто перероблювачами, до певної міри співавторами. В цьому специфічний характер перекладної літератури даного періоду.

  Текст у форматі PDF 1.11 Мб

  Текст у форматі PDF 0.82 Мб

Звідки в західноафриканського племені догонів неабиякі астрономічні знання? Як пояснити знаходження предметів ручної, а то й “фабричної” роботи у покладах порід, які утворилися, здавалось би, в “долюдські” епохи? Чи відкривали Америку до вікінгів і Христофора Колумба? Чи обмежується історія Єгипту шістьма тисячоліттями? Чи літали люди у Космос до нашої ери? Автор есею не прагне однозначно відповісти на ці запитання – він запрошує читача поміркувати разом із ним над проблемою дивовижних знань, які мали люди в ті далекі часи. Природно, не обходиться без аналізу гіпотез про контакти з інопланетянами, розвинені допотопні цивілізації, але водночас висувається й версія “інтелектуального прориву” стародавніх учених-жерців у післяпотопну, історичну епоху. Для широкого кола читачів.

Аґота Крістоф (1935—2011) — відома швейцарська письменниця угорського походження, яка писала свої твори французькою. Дитинство письменниці припало на часи Другої світової війни; у 1956 році вона залишає рідну Угорщину й оселяється у Швейцарії. Ці дві події — війна та еміграція — стали центральними темами її творчості. Романи «Грубий зошит» (1986), «Доказ» (1987) і «Третя брехня» (1991) утворюють трилогію, яку було перекладено понад тридцятьма мовами світу. Містка і лаконічна оповідь розгортається навколо історії довжиною в життя — одне життя на двох, адже перед нами незвичайні герої: брати-близнята, розвіяні виром війни. Це історія про те, що сімейні таємниці інколи краще не розгадувати. Про те, що найстрашнішим ворогом може стати рідний брат. Про те, що найсильнішого болю завдають найближчі люди. Про письменство, божевілля і тонку межу, яка їх розділяє...

У виданні викладено низку результатів комплексних досліджень геоморфологічних та палеогеографічних умов антропогену України, передусім, постгляціальних часів, та сусідніх регіонів Центральної та Східної Європи, які покликані виправити деякі хибні теоретичні уявлення щодо питань формування рельєфу земної поверхні зазначених територій та їхніх природних умов. Значної уваги надано розрахункові енергетичних етапів льодовикових часів та післяльодовикових процесів, що дозволило із значно більшою вірогідністю пояснити низку проблем, пов'язаних із генезисом гляціального рельєфу. По-новому розглядається проблема визначення віку геологічних утворень долинно- терасового комплексу в басейні Середнього Дніпра, критично і доказово, з позицій відповідності фізичним законам оцінюються уявлення щодо еолової гіпотези походження лесу. Звернено увагу читачів на проблеми встановлення часів формування лесових товщ. З'ясовано проблематику наявності кісток ссавців у лесових товщах за відсутності слідів їхньої життєдіяльності, залишок рослинності та ґрунтового покриву. Доведено величезні можливості дистанційного дослідження не тільки сучасного рельєфу земної поверхні, але й природних явищ віддалених часів, що разом із традиційними видами дистанційних досліджень, свідченнями геолого-геоморфологічних методів дозволило реконструювати послідовність післяльодовикових подій у басейні Дніпра. Наведено, також, результати дослідження наслідків діяльності водно-льодовикових та селевих потоків у деяких гірських областях Європи, зокрема, тих, яким завдячує своїм походженням озеро Балатон. Для працівників наукових та виробничих установ біологічного, геологічного, географічного, археологічного спрямування, студентів, аспірантів, викладачів географічних та природничо-географічних факультетів вищих навчальних закладів.

"Жовтий князь" - це перший в українській літературі великий прозовий твір присвячений голодомору 1932-1933 року. В основу роману покладено особисті спогади Василя Барки про голодомор в Україні 1932-1933 років. Крім того, протягом двадцяти п’яти років він збирав спогади очевидців, пам’ятав, як голодувала родина його брата. Точних цифр про кількість загиблих у ті часи в Україні досі немає, одні називають 8-9 мільйонів, інші — 10 мільйонів, деякі доводять кількість до 14 мільйонів. Але так чи інакше, це була страшна трагедія для всього українського народу. Трагедію усієї країни письменник змальовує через особисту трагедію родини Катранників, з яких живим залишається тільки молодший син Андрійко. Картини життя сім’ї наповнені вражаючими і страшними подробицями. Але в усіх ситуаціях герої залишаються вірними своїй селянській і людській моралі. Навіть голодний і помираючий Мирон Данилович не виказує місцезнаходження церковної чаші. Андрійко хоче поділитися останнім хлібом із зовсім чужою жінкою. Закінчується твір оптимістично — над землею народжується новий день, що несе надію.

Вона епатажна й нетрадиційна, як у житті, так і в літературі. Вона говорить, що «мистецтво — це гарний засіб для того, щоб розібратися із травмами, що переходять із покоління в покоління». Саме тому Софі Оксанен пише на такі теми, на які інші писати не вирішуються. Роман «Сталінські корови» розповідає про Анну — наполовину фінку, наполовину естонку (як і сама Оксанен), про її життя, пропущене крізь призму гіркого досвіду її матері, бабусі й усієї сім'ї, про сучасність та про ті часи, коли Естонія була частиною Радянського Союзу.

  Текст у форматі PDF 54.97 Мб

Книга "Моя країна - Україна" запрошує юних читачів у подорож по рідній країні, в доступній формі знайомить з історією України, її державним устроєм, символікою, природними багатствами та культурою, даючи цілісне уявлення про Україну як незалежну демократичну державу. Мета книги - прищепити юним читачам почуття патріотизму, любові до своєї Батьківщини, гордості за рідну землю. Ці почуття і сформовані під їх впливом риси характеру - чесність, мужність, благородство, відданість - актуальні в усі часи, а надто в такий непростий період розвитку, який переживає Україна сьогодні.

У книзі в науково-популярному форматі йдеться про повсякдення українців, які в часи Другої світової війни опинилися під німецькою окупацією. Внаслідок багаторічної потужної радянської пропаганди ця сторінка нашого минулого продовжує залишатися у свідомості сучасних українців значною мірою спотвореною. на підставі незнаних досі документів спростовуються міфи про цілковитий занепад на окупованій німцями території економіки, освіти, науки, медицини, судочинства, культурного життя. Розглянуто плани Німеччини щодо окупованої України, проблему остарбайтерів, співпраці українського населення з німцями задля відновлення промисловості, діяльність українських органів управляння, комітетів самодопомоги, подвижництво "Просвіт". На численних прикладах продемонстровано, що лише завдяки українським інституціям, які функціонували на окупованій території, українці не були кинуті напризволяще й зуміли налагодити повсякденне життя.

Сексуальність привертала до себе увагу людей в усі часи. Сексуально- еротична тематика і тема любові широко відображена в образотворчому та сценічному мистецтві, літературі. Релігія, філософія, тобто все те, що формує мораль і поведінку людини, завжди прагнули встановлювати якісь рамки і заборони у відносинах між статями. Сучасна психологічна наука розширює і поглиблює розуміння поняття сексуальність, розглядаючи її біологічні, психологічні, включаючи поведінкові, соціальні та культурні аспекти. Сексуальна грамотність дасть змогу сформувати розумну і відповідальну сексуальну поведінки людей по відношенню один до одного. Сексуальна освіченість - безцінна підготовка до життя.

Битва під Конотопом, в якій українська армія під проводом гетьмана Івана Виговського разом з кримськими татарами перемогла цвіт московського війська, довгий час була однією з найтаємніших сторінок історії України. Часи змінилися, та запитань з приводу того, що саме відбулося влітку 1659 року і які були наслідки тієї битви, причини того, чому українцям не судилося розвинути успіх, і досі хвилюють істориків і тих, хто не байдужий до минулого рідної батьківщини.

Середні віки — поняття не скільки хронологічне, стільки змістов- не. Стало звичним і як би самозрозумілим вкладати у цей термін певне ціннісне значення: “відстале”, “реакційне”, “нецивілізова”, “просякнуте духом клерікалізму” Але ще в минулому (тут розуміється ХІХ-те — О. М) столітті було справедливо мовлено:виглядати ліберальним за рахунок Середньовіччя доволі вигідно. При цьому гріхи свого власного часу списуються із рахунку, видаються за пережитки іншої епохи. Ця традиція починається від гуманістів та просвітителів. Середньовіччя давало свого роду моральне алібі сучасності. Правда, цій традиції протистояла інша: романтизувати Середньовіччя, шукати у ньому втрачені потім доблесті або кольористу екзотику. В цьому випадку Середньовіччя використовувалося як докір Новому часові, котрий вже втратив минулу моральну цілісність. Обидва підходи зближує схильність підводити все багатство та різноманітність великої за протяжністю епохи під єдиний знаменник, давати їй однозначне ціннісне визначення. В цьому уніфікованому бажанні — дефект обох підходів»

Т. 1. - 432 с.

  Текст у форматі PDF 5.06 Мб