Т. 1. - 249 с.

Ч. 2. - 402 с.

Тихін Іванович Осадчий (1866—1945) — український економіст, земський статистик, громадський діяч. Член Української Центральної Ради та Центрального комітету Української селянської спілки. У дореволюційний період стояв на позиціях розгортання процесу капіталістичного розвитку. Він бачив неминучість цього розвитку і навіть визнавав його певну прогресивність. Але, як правовірний народник, називає цей процес, небажаним. Розвитку капіталізму він протиставляє дрібне виробництво селян і ремісників. У 1917 — член Української Центральної Ради та Центрального комітету Української селянської спілки. Після приходу до влади більшовиків працює директором Тиницької сільськогосподарської профшколи. Після звільнення вчителює в Гирявській початковій школі. Під час німецької окупації 1941—1943 рр. жив в селі Гирявці. У 1945 — помер.

Кн. 1. - 1910. - 33 с.

Т. 1

Драгоманов Михайло Петрович (1841 - 1895) - публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч. Один з організаторів "Старої громади" у Києві. З 1870 р.– доцент Київського університету. Після звільнення за політичну неблагонадійність у 1876 р. емігрував до Швейцарії, де створив своєрідний осередок української політичної еміграції. У 1889–1895 рр.– професор Софійського університету.

У книзі розглянуто матеріали до історії галицького руського духовенства та освіти XVIII-XIX століть, зібрані М. Зубрицьким, Ю. Кмітом, І. Кобилецьким, І. Левицьким та І. Франком.

М. Драгоманов та І. Франко — у чомусь істотному визначальні історичні особи в українській суспільно-політичній ситуації епохи зламу ХІХ і ХХ століть. Вивченню їх стосунків і діалогу, який вони вели в журналістиці, у тому чи іншому аспектах присвячені праці сучасних дослідників [2; 5; 6]. Тим не менше залишається не до кінця з’ясованим початковий період у їхньої полеміки, коли І. Франко залишив роль слухняного учня і виходив на самостійну світоглядну дорогу. У цій статті ми спробуємо показати народження прихованої полеміки між М. Драгомановим та І. Франком, яка відбувалася на сторінках журналу „Народ” (1890 — 1895).

Николай Фёдорович [26. 11 (8. 12). 1837, Вологда,-8(21). 12. 1904, Петербург], русский педагог, последователь К. Д. Ушинского, теоретик и практик нач. обучения, методист и автор учебников и учебных пособий по рус. яз. Б. отстаивал идею всеобщего обязательного и бесплатного обучения, требовал повышения общеобразоват. уровня нар. школы и приближения её к потребностям жизни. В открытой им в Воронеже нач. школе Б. проводил большую методич. работу (1867-84). Поселившись в 1884 в с. Петине (Воронежская губ. ), он построил на свои средства нар. школу, сам преподавал в ней, открыл школу для взрослых и нар. библиотеку, был организатором и руководителем первого в России крестьянского самодеят. театра. В 1873-83 и в 1896-1901 руководил в нескольких губерниях земскими летними учительскими съездами-курсами. В 1902 Петинская школа и др. просветительные учреждения, созданные Б., были закрыты, а сам Б. лишён права заниматься пед. и общественной деятельностью, выслан и отдан под надзор полиции. Соч. : Избр. педагогические сочинения, М., 1953; Родной яоык как предмет обучения в начальной школе с трёхгодичным курсом. 18 изд., СПБ, [1914]; Как я стал и как перестал быть "учителем учителей", СПБ, 1905; Моя жизнь в связи с общерусской жизнью, преимущественно провинциальной, СПБ, 1909. Лит.: М а к е д о н о в Л. В., Николай Федорович Бунаков, его жизнь, деятельность, СПБ, 1907; Соловьев В. М., Педагогические взгляды и педагогическая деятельность Н. ф. Бунакова, М., 1960.

Vol. 1 : 1791-1853. - 320 p.

У брошурі розглядається становище української діаспори у Канаді та США на початку ХХ ст.

У книзі грунтовно досліджується стан та розвиток освіти в Україні від 15 до початку 19 ст. Зокрема вивчаються такі питання, як виникнення братських шкіл, братська школа в Києві, Києво-Могилянський колегіум та академія, відкриття Київської духовної семінарії 1819 р.

Дана праця присвячена ознайомленню із закордонним бібліотекарським життям, а саме з досвідом Чехословаччини. В даному матеріалі в конспективній формі змальовується організаційний бік чеської бібліотечної справи, а саме такі питання, як бібліотечне законодавство, освіта, організації, з'їзди, музеї, статистика. Наприкінці міститься огляд сучасної чеської бібліотечної літератури та дві тематичні таблиці.

У книжці розкривається, крок за кроком, історія Канади й історія канадійської нації від найперших поселенців до 20 сторіччя. Автор висловлює думку, що саме ціннісні й світоглядні принципи канадійців є основою державності цієї країни.

Т. 10. - 180 с.

У цьому номері вміщено праці секції української історії та культури Народного комісаріату освіти. Першу частину видання присвячено пам'яті історика О. Я. Єфименкової, чия наукова діяльність була пов’язана з Харковом. У другій частині опубліковано вісім статей щодо соціально-економічних питань початку ХІХ ст. в Лівобережній Україні та кріпацьких виступів проти поміщиків. На суто архівному матеріалі досліджено історію шкільної освіти, епізоди польського повстання 1830 р. й суди над гайдамаками.