Монография Александра Казимировича Корсака (1832-1874) представляет собой исторический обзор отношений России с Китаем, как торговых, так и политических, начиная с конца XVI столетия до современных автору дней

Вып. 2 : Портреты: Императора Александра II-го. Генерала князя М.Д. Горчакова 2-го. Генерал-лейтенанта Хрулева. Контръ-адмирала Истомина. - 1871. - 116 с.

Данное исследование известного российского слависта Александра Александровича Кочубинского (1845-1907), профессора новороссийского университета по кафедре славяноведения посвящено теме славянского единства. Но существует и существовало ли оно когда-нибудь вообще? Действительно ли общность происхождения, языка, религиозных и культурных традиций априори обуславливает прочность связей в политике и экономике? Анализируя исторические события, автор приходит к выводу, что в России идея славянского братства всегда находила гораздо больший отклик, чем в других странах. Славянские братья никогда не отказывались от помощи могучего восточного соседа, но сами всегда были куда сдержанее в проявлении братских чувств, о которых вспоминали только в тех случаях, когда сотрудничество с Россией действительно совпадало с их сиюминутными интересами, а в вопросах интеграции почти всегда отдавали приоритет Западной Европе. Отношение же России к славянским партнерам, наоборот, почти никогда не отличалось прагматичностью и носило в большей степени эмоциональную идеологическую окраску. Необходимость поддержки братьев-славян всегда и во всём была частью российской государственной политики. Книга Кочубинского была написана почти 130 лет назад, однако проблемы, поднятые автором, за это время практически не утратили своей актуальности.

БЕЗБОРОДКО Александр Андреевич (1747-1799, СПб.), светлейший князь (1797), государственный деятель, государственный канцлер (1797). С 1765 служил в канцелярии малороссийского генерал-губернатора, участник русско-турецкой. войны 1768-74 (секретарь П. А. Румянцева), в 1775-96 личный секретарь императрицы Екатерины II, докладчик по внутриполитическим делам. С 1780 член Коллегии иностранных дел, с 1786 член Совета при высочайшем дворе, один из руководителей внешней политики России. Составитель всех высочайших манифестов в 1776-92 и ок. 400 именных указов Сенату. После восшествия на престол императора Павла I сохранил свои посты и влияние. Благодаря императорским пожалованиям к концу 18 века стал одним из крупнейших земельных собственников в России (свыше 20 тыс. душ). Собрал богатейшую коллекцию картин и др. художественных ценностей. В СПб. владел дворцом (Почтамтская ул., 7, сер. 18 в., перестроен в 1783-95, арх. Д. Кваренги) и дачей (см. Кушелева-Безбородко усадьба). Похоронен в Благовещенской усыпальнице Александро-Невской лавры (надгробие - скульптура Ж. Д. Рашет, арх. Н. А. Львов). До 1918 Кондратьевский проспект именовался Безбородкинским проспектом.

Т. 2 : 1778 г.. - 1885. - 924 с.

Т. 2 : (П-Я). - 1886. - 528 с.

«Малорусько-німецький словар» Євгена Ієронімовича Желехівського, завершений у публікації Софроном Недільським, містить понад 64000 слів. До появи українсько-російського словника Б. Грінченка він був найповнішим джерелом української лексики. Укладений переважно на західноукраїнському матеріалі, словник відіграв важливу роль у поширенні нової української мови в Галичині та витіснення з ужитку язичія. У словнику застосовано желехівку, західноукраїнський фонетичний правопис, зумовлений діалектними рисами місцевих говірок. Для філологів широкого профілю, мовознавців, фахівців з української мови, наукових працівників, викладачів, студентів, перекладачів.

Записки русского офицера Алабина полны впечатлений о проделанных кампаниях. Это литературное произведение ценно описанием нравов и обычаев русских войск на войне. Записки Алабина продолжают высокие традиции русской военной мемуаристики, заложенные знаменитыми «Письмами русского офицера» Глинки (1812 год). Для широкого круга любителей русской военной литературы и хорошего слога.

Иконников Владимир Степанович (1841-1923) - выдающийся русский историк, академик Петербургской АН (1914), общественный деятель, член многих научных обществ.

Ч. 2. - 1896. - 743 с.

"Прикарпатская Русь под владением Австрии" - капитальный труд галицко-русского историка, филолога и писателя Ф.И.Свистуна о культурном и политическом движение русинов в Галичине, Буковине и Закарпатье (входивших до 1918 в состав Австро-Венгерской империи) Целью движения было соединение русинов, коренного восточнославянского населения прикарпатских земель, являющихся частью единого русского народа, объединённого не только с малороссами Российской империи, но и великороссами общим происхождением, наследием Киевской Руси и христианством восточного обряда, с мощной русской культурой и противостояние на основе этой культуры полонизации (в Галичине), мадьяризации (в Закарпатье) и румынизации (на Буковине).

Книга содержит корпус уникальных и малодоступных документов о России конца XVII - начала XVIII века. Они написаны членами "Общества Иисуса" (ордена иезуитов) и являются прекрасными письменными источниками, которые по достоинству оценят не только исследователи, но и все любители прошлого нашего Отечества.

Т. ІІ : ХІ - ХІІІ вік. - 1905. - 633 с.

Ч. 2 : в літах 1850-62. - 1905. - 766 с.

ГОЛОВАЦЬКИЙ Яків Федорович (псевд. — Головацький Ярослав, Русин Гаврило, Балагур Яцко, Галичанин та ін.; 29.Х 1814, с. Чепелі, тепер Бродівського р-ну Львів, обл. — 13.V 1888, Вільнюс) — укр. мовознавець, етнограф, фольклорист, поет, педагог і громад. діяч, чл. Рос. геогр. т-ва, почес. чл. Т-ва історії і старовини російської з 1866. У 1834 — 35 навч. в духовній академії в Кошице та ун-ті в Пешті; закін. 1841 Львів. ун-т. У 1842 — 48 був священиком. Протягом 1848 — 67 працював професором, а 1863 — 64 — ректор Львів. ун-ту. В 1868-88 — голова Віденської археогр. комісії, одночасно (з 1871) — голова Тимчас. комісії по організації Вілен. публ. бібліотеки й музею. Належав до «Руської трійці», організував випуск альм. «Русалка Дністровая» (1837). Досліджував фольклор і етнографію українців зони Карпат («Нарис старослов’янського байкарства або міфології», 1860; «Народні пісні Галицької та Угорської Русі», кн. 1 — 4, 1878; «Про костюми або народне вбрання русинів чи руських у Галичині й північно-східній Угорщині», 1867). Підготував праці про писемні пам’ятки («Хрестоматія церковнословенська і давньоруська», 1854; «Пам’ятки дипломатичної і судово-ділової мови руської в давньому Галицько-Волинському князівстві й суміжних руських областях в XIV та XV століттях», 1867). Велике значення у справі відродження укр. шкільництва і культури мала «Грамматика руского Азыка» Г. (1849), яка спиралася на мовну практику Галичини, була осн. посібником у школах до 1862. На підставі нових діал. даних Г. здійснив одну з перших у вітчизн. мовознавстві спроб опису діал. диференціації укр. мови — «Розправа о язиці южноруськім і єго нарічіях» (1848); виділив волин.-поділ. (або українське), галицьке (або наддністрянське) і карпаторуське наріччя. Обстоював самобутність укр. мови, підкреслював її глибокі істор. корені. У питаннях реформування правопису, витворення норм укр. літ. мови виявляв непослідовність. Створив «Географический словарь западнославянских и югославянских земель и прилежащих стран» (1877, вид. 1884), опубл. «Читанку» М. Шашкевича (1850) тощо. Уклав досконалий для свого часу регіональний словник говорів Галичини, Буковини і Закарпаття — «Материалы для словаря малорусского нарЂчія, собраныя в Галиціи и въ СЂверо-восточной Венгрии...» (1857 — 59, літери А — 3) та «Словник української мови» (обидва — в кн.: Науковий збірник Музею української культури у Свиднику, т. 10. Пряшів, 1982).

. - С. 139 - 192

Дане видання досліджує російські шкільні вистави та вплив на них навчальних закладів ордену Ісуса. Єзуїти зуміли перетворити шкільну драму на дійовий засіб пропаганди власних ідей, надавши виставам блиску і привабливості. Автор надає аналіз та коментар як до пам'яток російської шкільної драми, так і тих, що вперше опубліковані в даній праці. Книга є продовженням твору «Къ исторіи русской драмы. Экскурсъ въ область театра іезуитовъ», в якій розглядається шкільно-ієзуїтська драма у Франції, Італії, Німеччині і Польщі.