У монографії з використанням широкої джерельної бази розкривається історія, основний зміст, форми застосування і масштаби використання під час Голодомору в Україні 1932–1933 років одного з найбільш жорстоких засобів боротьби з українським селянством – режиму «чорної дошки». Методи його в Україні порівняно з іншими регіонами СССР – Кубань, Поволжя, Казахстан; показана роль Кремля у поширенні такого адміністративно-репресивного режиму. Розрахована на істориків, правознавців, студентів вищих навчальних закладів та всіх тих, хто цікавиться історією України, тематикою Голодомору.

Сталінізм як явище історії, позначене страхіттями репресій, депортацій та масовим знищенням людей, вивчений ще недостатньо. Лише після відкриття архівів бачення радянської історії почало поступово змінюватись. Тридцятилітній період комуністичної деспотії, який збігається з роками врядування Сталіна, мав ознаки модерної автократії, яка насильство над власним населенням розгорнула до апокаліптичних масштабів. Книжка берлінського історика розповідає про сталінізм як систему організованого державного терору проти населення, систему, що постала в насильстві і репресіях, систему, в якій масовий терор завершився разом з її кінцем - смертю Сталіна.

«Утоли моя печали» — третья часть автобиографической трилогии Льва Копелева. Название книге дала церковь, в которой находилась Марфинская шарашка, описанная также Александром Солженицыным в романе «В круге первом». В этом закрытом институте за колючей проволокой Копелев провел 8 лет, занимаясь разработкой секретной телефонии. Здесь он передумал всю прошлую жизнь и решил, что тюремное заключение было ему справедливой карой: «…Теперь я понимаю, что моя судьба, казавшаяся мне тогда нелепо несчастной, незаслуженно жестокой, в действительности была и справедливой, и счастливой. Справедливой потому, что я действительно заслуживал кары, — ведь я много лет не только послушно, но и ревностно участвовал в преступлениях — грабил крестьян, раболепно славил Сталина, сознательно лгал, обманывал во имя исторической необходимости, учил верить лжи и поклоняться злодеям. А счастьем было то, что годы заключения избавили меня от неизбежного участия в новых злодеяниях и обманах. И счастливым был живой опыт арестантского бытия, ибо то, что я узнал, передумал, перечувствовал в тюрьмах и лагерях, помогло мне потом.»

Тема голоду 1932–1933 pp. була заборонена в CРCP аж до грудня 1987 р. Після скасування цензурних перепон в радянській історіографії з'явилися перші вагомі публікації архівних джерел і монографічні дослідження на цю тему. Найбільш пильну увагу науковців і широкої громадськості привернув голод в Україні, справедливо названий Голодомором. В світі існує вже понад 20 тис. публікацій з історії Голодомору, в яких нелегко розібратися, щоб одержати переконливу відповідь на два ключових запитання: чому і як? До 80-ої річниці українського Голодомору Інститут історії України ПАН України пропонує нову книгу Станіслава Кульчицького, який досліджує тему на тлі і у зв'язку із загальносоюзним голодом, викликаним сталінським курсом «розгорнутого будівництва соціалізму по всьому фронту». В книзі формулюються нетрадиційні відповіді на обидва запитання: чому голод в Україні переріс у страхітливий Голодомор з мільйонними жертвами? Яка терористична технологія застосовувалася для упокорення українського селянства?

Дана книга побудована на архівних матеріалах, переважно на документах ДПУ-НКВС-МДБ, які в радянські часи були недоступні навіть для фахівців. Спираючись на згадані матеріали, автор аналізує складний, а часом трагічний перебіг суспільно-політичних подій в Україні 20-х - початку 50-х років, відтворює історію гучних політичних процесів (справа СВУ, справа УВО, справа боротьбистів та ін.), маловідомих сфабрикованих справ, окремі людські долі, понівечені жахливою "механікою" сталінізму.

У праці робиться спроба комплексного аналізу історії України 1950-1960-х рр., еволюції радянської тоталітарної системи після смерті Сталіна. Автор докладно аналізує розвиток суспільно політичних, соціально-економічних, національно-духових процесів в Україні спираються на численні архівні документи, більшість з яких ще недавно приховувалась від громадськості за грифами "Таємно" та "Цілком таємно". Для науковців, викладачів, студентів, усіх хто цікавиться історією України.

О живых, мертвых и воскресших, с которыми пришлось мне встречаться в подвалах, тюрьмах, смертных изоляторах и концлагерях Чека-ГПУ-НКВД в разное время; на Кавказе, Украине, в Сибири, на берегах Ледовитого океана, и по этапам и мытарствам великого концлагеря, именуемого на коммунистическом языке — С.С.С.Р., об узниках коммунизма расскажут страницы этой книги.

Имя Иванова-Разумника, которого в преддверии революции называли «совестью народа» — ныне почти забыто. В своей книге «Тюрьмы и ссылки», касаясь судьбы писателей в советской России за последние 25 лет до Второй мировой войны, Иванов-Разумник делит их на три группы: погибших (физически), присоединившихся («лакеи») и «задушенных»; к последним причисляет и себя.

Маршал Михаил Тухачевский (1893–1937) — один из самых известных советских военачальников, чье имя стало символом массовых репрессий против командования Красной армии в предвоенные годы. Многочисленные публикации последних лет не дают однозначного ответа на вопрос, кем был этот человек — блестящим стратегом или посредственностью, патриотом своей страны или беспринципным властолюбцем, «красным Бонапартом». Не разрешена и загадка так называемого «военно-фашистского заговора Тухачевского», ставшего поводом для ареста и казни маршала и его товарищей. Незаурядной личности Тухачевского, драматическим перипетиям его биографии посвящено исследование известного историка Бориса Соколова — автора более сорока книг, рассказывающих об истории и культуре России XX века

  Текст у форматі PDF 10.33 Мб

У книжці в науково-популярному стилі розповідається про одну з найтрагічніших сторінок української історії - знищення російським військом гетьманської столиці Батурина 2 листопада 1708 р. Описано перебіг оборони міста від війська О. Меншикова, нелюдську різню, влаштовану росіянами, які в такий слосіб мстилися за те, що І. Мазепа підняв антиросійське повстання за незалежність Української Козацької держави. Для всіх, хто цікавиться українською історією.

Сталина называют диктатором, что совершенно точно отражает природу его тотальной власти, но не объясняет масштаба личности и закономерностей его появления в российской истории. В данной биографии создателя СССР писатель-историк Святослав Рыбас освещает эти проблемы, исходя из утверждаемого им принципа органической взаимосвязи разных периодов отечественного исторического процесса. Показаны повседневная практика государственного управления, борьба за лидерство в советской верхушке, природа побед и поражений СССР, влияние международного соперничества на внутреннюю политику, личная жизнь Сталина. На фоне борьбы великих держав за мировые ресурсы и лидерство также даны историко-политические портреты Николая II, С. Ю. Витте, П. А. Столыпина, В. И. Ленина, Л. Д. Троцкого, Ф. Рузвельта, У. Черчилля, Мао Цзэдуна. И. Броз-Тито, А. Гитлера, а также участников соперничавших групп из окружения Сталина

Вона епатажна й нетрадиційна, як у житті, так і в літературі. Вона говорить, що «мистецтво — це гарний засіб для того, щоб розібратися із травмами, що переходять із покоління в покоління». Саме тому Софі Оксанен пише на такі теми, на які інші писати не вирішуються. Роман «Сталінські корови» розповідає про Анну — наполовину фінку, наполовину естонку (як і сама Оксанен), про її життя, пропущене крізь призму гіркого досвіду її матері, бабусі й усієї сім'ї, про сучасність та про ті часи, коли Естонія була частиною Радянського Союзу.