Московский Земский собор в 1584 году избрал царем среднего сына Ивана Грозного - Федора Иоановича. В это время младший сын Дмитрий, которому было лишь два года, жил со своей матерью Марией Нагой в Угличе. Мария была седьмой женой Ивана Грозного и, так как официально церковь разрешала лишь три брака, Дмитрий не мог считаться законным наследником. Старший же сын был убит Иваном в припадке гнева в 1581 году. После грозовых лет это было время резкого обострения социальных противоречий в стране время массовых народных выступлений. На арену политической борьбы выходят Шуйский со товарищи и Борис Годунов, которому царь Федор Иоаннович фактически передает свои права. Федор пытается примирить их, но честолюбивый и коварный Годунов доводит дело до казни Ивана Шуйского. Трагедия Федора в том, что он уходит от управления государством в частную жизнь, передавая свою историческую миссию, наделенному государственным умом Годунову, видя, что власть, которой он наделен, постоянно толкает его на злодейские деяния. В то же время показана его нравственная сила и моральная чистота, его призыв России к добру.

ИОАНН ГРОЗНЫЙ — герой трагедии А.К.Толстого «Смерть Иоанна Грозного» (1862-1864). Исторический прототип — Иван IV Васильевич Грозный, сын Василия III, великий князь московский и первый русский царь (с 1547 г.). Герой Толстого — сложная, многогранная фигура. Изображая в лице И.Г. носителя идеи жестокой деспотической власти, монарха, как писал автор, «с закоренелой привычкой не знать ничего, кроме своего произвола, и не терпеть противоречия ни в чем и ни от кого», Толстой приводит его к осознанию полного краха всех его устремлений и как царя, и как человека. В словах Иоанна, обращенных к царевичу Федору, с огромной трагической силой звучит мотив расплаты за совершенные преступления: Я для того ль провел всю жизнь в борьбе, Сломил бояр, унизил непокорство, Вокруг себя измену подавил И на крови наследный мой престол Так высоко поставил, чтобы вдруг Все рушилось со мной! Трагическая вина И.Г. в «попрании всех человеческих прав в пользу государственной власти». Главная страсть царя — сама власть. Она настолько грандиозна и всепоглощающа, что становится идеей всей его жизни, полностью подчинившей его помыслы и желания. И.Г. искренне верит в свое высокое предназначение. Он и Россия в его сознании неотделимы друг от друга. Эту особенность И.Г. подчеркивал сам автор. По словам Толстого, царь «убежден, что Россия есть тело, а он — душа этого тела». Иоанн, как истинно верующий человек, готов принести Россию в жертву для искупления своих грехов; как не усомнился бы принести в жертву свое тело для спасения души. Безусловно осуждая кровавый деспотизм И.Г, Толстой создает образ сильного, умного, но страшного в своей жестокости правителя. «Художник, играющий Иоанна, — писал Толстой, — должен, среди самых безумных проявлений этого характера, давать просвечивать тем качествам, которые могли бы сделать из него великого человека, если бы они не были подавлены страстями, раболепством его окружающих и раннею привычкой к неограниченной власти. Качества эти: глубокий государственный ум, неутомимая деятельность, необыкновенная энергия, страшная сила воли и полная искренность в убеждениях». Однако все эти качества, возвышающие царя над теми, кто его окружает, бессильны предотвратить крушение всей его жизни. Пьеса заканчивается смертью И.Г., но его образ тесно связан с развитием дальнейших событий всей трилогии: трагедии «Царь Федор Иоаннович» и «Царь Борис».

Література Київської Русі XI — XIII ст. складається з творів оригінальних і перекладних. З пам'яток письменства всього старого періоду перекладним творам належить дуже значне місце як щодо кількості рукописів, так і щодо поширення цих творів серед читацьких кіл. Перекладна література мала великий вплив на оригінальне письменство, нерідко визначаючи і його жанри, і композицію, і ідейний зміст. Більшість тих перекладів, що надходили в Київську Русь з кінця Х ст., була зв'язана з християнським культом, отже, з релігією — пануючою формою ідеології епохи феодалізму. Навіть твори світського, по суті, змісту набували, як побачимо далі, того ж таки церковного колориту. Крім того, перекладна література старого періоду має свої особливості порівняно з перекладною літературою нових часів. Якщо в новітні часи (з XIX ст.) перекладачі намагаються максимально точно відтворити оригінал, то в середні віки вони часом скорочують, доповнюють, пристосовують до місцевих умов перекладний текст, стаючи, таким чином, то редакторами, а то й просто перероблювачами, до певної міри співавторами. В цьому специфічний характер перекладної літератури даного періоду.

В этом сочинении материал разделен на 42 пункта, но последовательная систематизация отсутствует. В начале разбираются вопросы коллективного быта, воспитания, религии, отношение к иноземцам, поведение на войне, но затем систематичность изложения нарушается. К вопросам религии, закончившимся в параграфе № 29, автор вновь возвращается в № 35, к вопросам воспитания в № 40. Последний параграф посвящен истории упадка Спарты и гибели государства

  Текст у форматі PDF 11.17 Мб

Монографія присвячена дослідженню навколишнього природного середовища (довкілля), а також природних, антропогенних та соціокультурних екологічних публічних просторів м. Києва. Столиця України представляє собою цілий ряд малодосліджених кластерів її території: трансформація природного та антропогенного ландшафтів, особливості довкілля та природокористування у топоніміці міста, аудит історичних та сучасних картографічних матеріалів, як документальних літописів екологічної історії міста, екологія туристсько-рекреаційного та рекреаційно-екскурсійного природокористування природних зон, історія та географія екологічних катастроф та їх генезис. Відповідне дослідження об’єднане у розроблену комплексну парадигму вивчення довкілля та простору м. Києва – обсерваційний моніторинг. Для його реалізації та розв’язання відповідних наукових задач були успішно апробовані сучасні технології геодезії, картографії, фотограмметрії, геоінформаційних систем та технологій. Основою наукових досліджень є еколого-географічні та картографічні рекогностувальні експедиції, які були проведені протягом останніх двадцяти років. Був накопичений величезний за об’ємом фактологічний еколого-географічний матеріал (база даних). Це абриси експедицій, архів стародавніх та сучасних карт, матеріали аерокосмічної зйомки та дистанційного зондування м. Києва. Розроблений та застосований інструментарій технологій полігонного та камерального моніторингу м. Києва: укладена карта ландмарків – реперів еколого-географічних та природоохоронних обсервацій, обґрунтовані нові наукові дефініції: довкілля-простір м. Києва, екологічне києвознавство, інновінг-інструментарій обсерваційного моніторингу великого міста. Вивчені особливості проєктування еколого-туристичних стежок (на прикладі вул. Оболонська набережна). Досліджені маловідомі еколого-гідрографічні об’єкти: каскад озер Почайна, штучні еколого-гідрологічні об’єкти публічних просторів (фонтани та водограї). Окремо вивчені технології створення геоінтелектуальної системи прийняття екологічних рішень у м. Києва. Укладена серія статистичних еколого-моніторингових карт. Представлений широкий опис унікальних та ексклюзивних об’єктів природного та публічного просторів м. Києва із метою їх залучення в систему міського екологічного (зеленого) та урбаністичного (промислового) туризму, рекреації, релаксації, інтерпретації природної та культурної спадщини м. Києва засобами ГІС та ДЗЗ.

Монографія буде корисною дослідникам м. Києва: екологам-природоохоронцям, києвознавцям-географам, історикам, картографам, екскурсоводам та гідам-інтерпретаторам, а також спеціалістам у галузі геоінформаційного еколого-географічного картографування великих міст.

  Текст у форматі PDF 8.85 Мб

  Текст у форматі PDF 0.82 Мб

Монографія містить науковий аналіз основ релігієзнавства – предмету, природи та функцій релігії, етапів її історичного розвитку від первісних вірувань до світових та новітніх релігій. Основна увага приділена розкриттю сутності та особливостям різних релігійних конфесій, показу головних етапів еволюції існуючих світових релігій. Особлива увага приділена сучасному стану релігій в Україні, взаємодії релігії та суспільства, війська України з релігійними організаціями, врахуванню релігійного чинника у військово-соціальному управлінні. Монографія розрахована на слухачів, ад’юнктів, науково-педагогічних працівників, курсантів та студентів вищих навчальних закладів і військових управлінців.

  Текст у форматі PDF 1.10 Мб

Звідки в західноафриканського племені догонів неабиякі астрономічні знання? Як пояснити знаходження предметів ручної, а то й “фабричної” роботи у покладах порід, які утворилися, здавалось би, в “долюдські” епохи? Чи відкривали Америку до вікінгів і Христофора Колумба? Чи обмежується історія Єгипту шістьма тисячоліттями? Чи літали люди у Космос до нашої ери? Автор есею не прагне однозначно відповісти на ці запитання – він запрошує читача поміркувати разом із ним над проблемою дивовижних знань, які мали люди в ті далекі часи. Природно, не обходиться без аналізу гіпотез про контакти з інопланетянами, розвинені допотопні цивілізації, але водночас висувається й версія “інтелектуального прориву” стародавніх учених-жерців у післяпотопну, історичну епоху. Для широкого кола читачів.

  Текст у форматі PDF 5.25 Мб

Кн. 1. - 380 с.

Т. 1 : Зародження української літератури. - 2011. - 376 с.