Т. 1. - 703 с.

При исследовании аллильных, бензильных и пиридильных производных моно-, дисилана и дисилоксана методами: УФ-, флуоресцентной, ИК-, рама- новской, 1H-, 13С- и 29Si-ЯМР-спектроскопии - установлено наличие внутримоле- кулярного донорно-акцепторного взаимодействия, реализующегося непосред- ственно через пространство по механизму (p-d)p,s-гомосопряжения между ва- кантными 3d-орбиталями атома кремния и заселенными граничными орбиталя- ми p- или n-электронодонорного центра, находящегося в молекуле в b-по- ложении относительно кремния. При этом показано, что в фенильных и бен- зильных дисилоксановых производных существенный вклад в делокализацию электронной плотности вносит (d-d)-гомосопряжение между атомами кремния. Кроме того, впервые обнаружено, что кремнийорганические дианионы могут обладать термически достижимым парамагнитным состоянием. На основе анализа своих и литературных экспериментальных данных и обобщения соответствующих выводов, в развитие теоретической элементоорга- нической химии сформулирована гипотеза, согласно которой (p-d)p,s- и (d-d)-го- мосопряжение является одним из основных механизмов “неклассической” дело- кализации электронной плотности в нейтральных элементоорганических соеди- нениях, в ряде случаев более важным, чем (p-d)p- и (d-d)-сопряжение, а также “прямое” и “обратное” сверхсопряжение. В совокупности с последними или самостоятельно (p-d)p,s- и/или (d-d)-гомосопряжение на основе областей класси- ческого p-сопряжения и/или неподеленных электронных пар может привести к образованию в молекуле единой зоны “квазисопряжения”. С позиций развивае- мых представлений дана интерпретация рассматриваемых экспериментальных данных, в том числе, низкой энергии первого триплетного уровня кремнийорга- нических дианионов. Кроме того, предсказано существование нового класса жестко-гибких полимерных систем - полигомосопряженных элементоорганиче- ских полимеров, характеризующихся наличием зон расширенного квазисопря- жения, решающий вклад в образование которых вносит (p-d)p,s- и (d-d)-гомосо- пряжение. УФ-спектры первого целенаправленно синтезированного полимера с заранее заданной структурой полигомосопряженного полимера - поли(диметил- силил-п-ксилилиден)а - подтверждают наличие в нем предсказываемых зон расширенного квазисопряжения.

Безліч артефактів трипільської культури свідчать про найвище піднесення духу архаїчної цивілізації мідного віку. Це піднесення знайшло вияв саме у сакральному світі, створеному трипільцями близько 7 тисячоліть тому. Трипільське суспільство настільки давнє, що від нього залишилися лише сліди поселень, керамічні вироби — статуетки, орнаментований посуд та ін. Орнаментика трипільського посуду зводиться до безперервного відтворення безконечників – спіралі та свастики, що символізують безкінечність сущого. Так у специфічних формах у трипільській культурі простежуються закономірності магічного простору та сакрального світу людських цивілізацій.

У книзі вперше зібрані матеріали, які репрезентують спадщину О. Кандиби (Ольжича), яка розкриває грані його таланту як науковця-археолога. У ній зібрана більшість опублікованих досліджень О. Кандиби в області археології в перекладі на українську мову. Перш за все це дослідження трипільської культури, яка стала всесвітньо відомою також завдяки і роботам О. Кандиби, написаним в більшості англійською, німецькою та чеською мовами. Декілька статей були опубліковані ним також українською мовою. Зокрема, в книзі представлені переклади обох монографічних досліджень О. Кандиби, а саме, рукопис докторської дисертації, присвяченої вивченню галицької мальованої кераміки, та книга про унікальне трипільське поселення Шипинці, яке називали ще "буковинською Троєю". Доповнюють узагальнюючи роботи О. Кандиби також статті, які упорядникам збірки вдалося зібрати з різних, часто рідкісних видань. Крім того, в книгу включені етапі сучасних українських учених про значення спадщини О. Кандиби як науковця-археолога на сучасному етапі вивчення трипільської культури. Наукова прискіпливість, широкий кругозір і виважені методичні підходи та висновки, помножені на природні здібності і талант дослідника, дозволяють поставити О. Кандибу в один ряд з тими вченими, яких можна вважати засновниками української наукової археологічної школи. Книга розрахована на археологів, Істориків, аматорів-археологів, викладачів і студентів та всіх, хто цікавиться археологією України й трипільською культурою.

Про філософські аспекти буття хліборобів Трипільської цивілізації, яка життєдіяла від сер. 6 до поч. 3 тис. до н. е. на землях від Дунаю до Дніпра, про духовно-господарський та космогонічний феномен пращурів, про розвиток життя на засадах закономірностей Світоладу, про спільність образотворчої мови історичних культур і народної культури України йдеться у праці відомого етнографа й археолога.

TiHKAL — книга, написанная Александром Шульгиным и Анной Шульгиной в 1997, в которой исследуются психоделические триптамины. Она является продолжением вышедшей в 1991 году книги PiHKAL. Полное название книги «Tryptamines I Have Known And Loved: The Continuation» («Триптамины, которые я узнал и полюбил: Продолжение»). Книга состоит из двух частей. Как и в PiHKAL, первая часть книги носит автобиографический характер, а во второй приводится детализированое описание синтеза более 50 психоделических веществ ряда триптамина (большинство из них впервые синтезировал лично Шульгин), а также дозировки, описание эффектов и прочие комментарии.

Т. 1 : Мистецтво первісної доби та стародавнього світу. - 2008. - 710 с.

  Текст у форматі PDF 5.25 Мб

"Строфіка" - частина триптиху, до якого входять "Нариси компаративної метрики" та "Фоніка". Це перша в українській віршознавчій літературі монографія про строфу.

Кн. 2. - 235 с.

Автор розглядає історію України трипільского періоду.

Спробуйте уявити собі багату, заможну країну, обмежену на заході Карпатами, а на сході — Дніпром. Край, мешканці якого живуть у достатку, ведуть жваву та вигідну торгівлю із Заходом і Сходом. ТІЇ мешканці широко відомі у навколишньому світі як хлібороби і вмілі майстри, могутні та відважні воїни, мудреці. Країна, мешканці котрої не потребують жодної візи, щоб перетнути всю Європу — аж до узбережжя Атлантичного океану. Країну, добробуту якої, можливо, заздрили її сусіди на півночі, сході та півдні. Ні, це не така собі казка із прийдешніх століть чи модерна комп’ютерна гра про державу Україна, котра успішно інтегрувалася, нарешті, у Європейську спілку. Ні, це зовсім не казка з майбутнього і не гра. Це наукова реконструкція, зроблена на підставі археологічних джерел—решток давно зниклих із поверхні землі поселень і поховань та знайдених у них посуду, інструментів, зброї при підтримці цілого арсеналу природничих наук — від геофізики до молекулярної біології. Це всього лише спомин про прадавню країну, котра існувала на цій землі ще якихось 5000 років тому. Це спогади про країну, мешканцям якої ми багато чим завдячуємо, історія якої стала інтегральною складовою історії України. І нині серед нас живе чимало людей, чиї предки багато тисячоліть тому створили це диво на землях між Карпатами і Дніпром — Трипільський Світ.

Авторами проанализирована и обобщена археологическая информация о погребальных комплексах эпохи позднего Триполья по источникам до 1985 г. Книга для ученых соответствующего профиля и студентов исторических факультетов вузов.

Це друге видання, доповнене й розширене, навчального посібника з історії української державності Раїси Іванченко — відомого сучасного історика, письменника, автора численних історичних розвідок та історичних романів з проблем історії України. У роботі відстоюється наукова позиція державності українського народу, починаючи із Трипільської цивілізації. Посібник містить цікаві документи на підтвердження думки автора. Посібник розрахований на широке коло читачів — учнів, студентів, учителів, усіх, хто цікавиться проблемами становлення й еволюції державницької історії упродовж майже півторатисячолітнього періоду нашого минулого

В часи існування трипільської культури кожна людська громада жила, працювала, полювала, відпочивала, тобто жила самостійно. Однак це не могло тривати весь час існування цієї чи іншої групи людей. Проходив час і люди випадково чи з певнимнаміром зустрічалися між собою, тобто з різних племінних груп, поселень. Чи то була військова зустріч, чи нйрна бесіда, чи допомога потерпілому, в обов'язковому порядку під час спілкування люди ділились своїми знаннями, вміннями, запозичували прийоми роботи у виготовленні знаряддя, способи полювання, ловлі риби, часом насінням, окремими тваринами. Поодинокі зв"язки розширялися, охоплювали більшу кількість людей і поступово переростали в тісні економічні, культурні взаємовигідні зв"язки, які приносили користь кожній стороні.