Т. 7 : Памятники полемической литературы в Западной Руси. Книга 2. - 1882. - 910 с.

«Русская историческая библиотека» (РИБ), серия сборников документальных источников и литературных памятников, издававшаяся Археографической комиссией в 1872-1927. Включала главным образом источники периода 14-17 вв. В 39 тт. опубликованы акты, относящиеся к внутренней и внешней политике России, «Дела Тайного приказа» (тт.21,22,23,38), документы из церковных и монастырских архивов (тт.5,12,14,25,37), часть «Литовской Метрики» (тт.20,27,30,33), писцовые книги, фрагменты летописей, повести и сказания о «смутном времени» (т.13), соч. А.М.Курбского (т.31), Аввакума (т.39). Подготовку и редактирование материалов осуществляли видные русские историки и археографы: Я.Л.Барсков, А.П.Барсуков, С.А.Белокуров, И.А.Бычков, С.Б.Беселовский, В.Г.Дружинин, А.С.Лаппо-Данилевский, Л.Н.Майков, С.Ф.Платонов и др. РИБ - одна из наиболее крупных серий документальных публикаций в русской археографии.

Ч. 1. Кінець Козацтва., розд. 1 : Запорозці в 1709 до 1739 р.. - 1883. - 138 с.

Дана праця належить українському фольклористу, етнографу і літературознавцю Миколі Сумцову. Він аналізує, як пора року, коли молодята беруть шлюб, впливає на їх подальше шлюбне життя, які жертви звикли приносити богам до прийняття християнства молодята, аби забезпечити собі подружнє щастя і т. ін. Особлива увага приділяється караваю, його виготовленню і споживанню, а також іншим символам (як, наприклад, гільце).

Вып. 1. - 1885. - 116 с.

Гациский Александр Серафимович (1838 - 1893) - писатель, нижегородский краевед, этнограф, историк и статистик Нижегородского края, председатель губернской учёной архивной комиссии.

Володи́мир Григо́рович Барві́нський (* 25 лютого 1850, Шляхтинці — † 3 лютого 1883, Львів) — український громадський діяч, видавець, історик, соціолог, журналіст, письменник (літературні псевдоніми Василь Барвінок, Ришмидинов та ін.), літературний критик і публіцист, перекладач.

Збережені рідкісні архіви фотографій

Ч. 1. - 693 с.

Тихін Іванович Осадчий (1866—1945) — український економіст, земський статистик, громадський діяч. Член Української Центральної Ради та Центрального комітету Української селянської спілки. У дореволюційний період стояв на позиціях розгортання процесу капіталістичного розвитку. Він бачив неминучість цього розвитку і навіть визнавав його певну прогресивність. Але, як правовірний народник, називає цей процес, небажаним. Розвитку капіталізму він протиставляє дрібне виробництво селян і ремісників. У 1917 — член Української Центральної Ради та Центрального комітету Української селянської спілки. Після приходу до влади більшовиків працює директором Тиницької сільськогосподарської профшколи. Після звільнення вчителює в Гирявській початковій школі. Під час німецької окупації 1941—1943 рр. жив в селі Гирявці. У 1945 — помер.

Думи і кобзарське мистецтво, які досягли найвищого розквіту в козацьку епоху, і сьогодні становлять значний інтерес як для науковців, так і для шанувальників музичної і словесної традиційної культури. Намагання зберегти їх - чи то через аудіо записи з раритетних архівних матеріалів, чи то через писемні джерела, є цілком природним явищем. Козаччина, козацькі думи, кобзарське мистецтво - органічна частина національного менталітету. І в яких формах - духовних і мистецьких - вони б не проявлялися, цілком очевидно, що це свідчення нетлінної віри в ту історичну дійсність, яка, хоч і не повториться, але залишиться національною гордістю для майбутніх поколінь. Хоча сьогодні й немає вже того соціально-культурного середовища, яке плекало епічну традицію, проте діяльність поодиноких ентузіастів переконливо доводить потребу збереження української епічної традиції.

Т. 1. - 1900. - 438 с.

Засновник українського природознавства, автор перших підручників та творець термінології з різних природничих наук, український філолог Іван Верхратський був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка у Львові і першим головою його математично-природничо-лікарської секції. Верхратський відомий своїми дослідженнями флори і фауни Східної Галичини. Окрім цього, Іван Григорович був автором наукових праць з української діалектології та лексикології: "Знадоби до словаря южноруского"; "Знадоби до пізнання угорсько-руских говорів". Мові лемків північних схилів Карпат присвятив монографію «Про говір галицьких лемків» (Львів, 1902), яка досі є серед найґрунтовніших праць у цій ділянці, що не втратила наукової вартості. Книга складається зі вступу «Граматика», «Взірців бесіди галицьких лемків» (оповідання і приказки з різних сіл, загадки, приповідки, пісні), «Словарця». Цінна зокрема тим, що писалася в часи, коли лемки ще компактно проживали на своїх етнічних територіях, тож автор мав змогу дослідити говірку у її природному стані. Поданий «Словарець» (обсягом майже 100 с.) є фактично лемківсько-німецьким диференційним діалектним словником.

Дане видання є нарисом про життя в Україні. Перша частина присвячена українській природі, її клімату, описується його помірність, сприятливість для життя. Наступна частина наводить невелику історичну довідку, щодо сутичок в які потрапляла Україна, формування Запорізької Січі та козацького образу життя. Далі описується побут українців — їх одяг, сімейний устрій, їх праця. Особлива увага приділяється образу української жінки та українській пісні, приводиться зміст однієї з дум. Книга містить одну ілюстрацію — малюнок, що зображує “малоросів” у своєму національному одязі.

Перший український словник чужомовних слів, що його склав видатний український літературознавець, історик, фольклорист, публіцист, громадсько-політичний діяч Василь Миколайович Доманицький (за тогочасними правописними нормами — Доманіцький). Нині ця книга є цікавою не тільки з погляду тлумачення етранжизмів, але і як багате джерело архаїзмів та віджилих значень чужомовних слів.

На основі історико-архівних джерел автор висвітлює питання статусу українських селян за часів існування Українського гетьманату.

"Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины 18 в.". Складений I. Ф. Павловським і виданий Полтавською губернською вченою архівною комісією у 1912 р., де наведено біографії уродженців Полтавської губернії: письменників, учених, художників, композиторів (433 записи і 62 портрети). У 1913 р. було видано "Первое дополнение к Краткому биографическому словарю ученых и писателей Полтавской губернии с половины 18 века", в якому наведено 85 біографій, а також поправки до "Словаря".