Монографія розпочинається з детальної, багатої на документалістику (посилання на 147 документів та книжок), біографії родини Бандери. До речі, це прізвище, що в перекладі з іспанської означає «прапор», визначило долю одного зі славетних синів цієї родини, який очолив боротьбу українського народу за волю. Книжка розширює обрії нашої обізнаності з національно-визвольним рухом під проводом С. Бандери. Він перед Другою світовою війною розробив концепцію боротьби українського народу проти всіх поневолювачів: польського, комуно-московського та фашистського режимів на території України; першим дослідив, що гітлеризм та комунізм мають одне профашистське коріння. Також проаналізовано білі плями історії двох гілок ОУН — мельниківської та бандерівської.

Книга містить нариси з історії шахів в Україні. Перше видання цієї книги здійснено в 1980 р. в Мюнхені (Німеччина). Використовуючи маловідомі факти, автор розповідає про поширення та розвитку шахової гри на українській землі, знайомить з творчістю видатних вітчизняних майстрів, чиї імена довго замовчувалися, а також з досягненнями провідних сучасних гросмейстерів Україні.

Уже майже дев'яносто років в Європі існують рухи та режими, які називаються фашистськими або неофашистськими, якщо вони виникли після 1945 р. У цій книзі коротко викладена історія злету й падіння Націонал-фашистської партії Мусоліні та Націонал-соціалістичної робітничої партії, а також партій, які виникли в період між двома світовими війнами в австрії, Угорщині, Румунії, Югославії, Франції та Іспанії та більш-менш відкрито орієнтувались на фашистські та націонал-соціалістичні взірці. Огляд ідеологій та різновидів фашистських партій, порівняльна систематизація їхніх соціальних структур та історичних передумов виникнення прояснюють наявні спільні риси та відмінності.

Подано матеріал з основ управлінської діяльності і, зокрема, про особливості адміністративно-державного управління. Розглянуто основні функції управління, питання прийняття стратегічних рішень. Висвітлено систему та сучасний досвід адміністративно-державного управління у країнах з федеральною (Німеччина, США) та унітарною (Франція, Великобританія) формою державного устрою. Розглянуто перспективи формування української школи державного адміністрування. Для студентів та аспірантів, які вивчають адміністративний менеджмент, керівників державних адміністрацій, державних організацій різних рівнів.

Книга о династии Круппов не может ограничиваться рамками семейных радостей и бед. Их судьбы тесно переплетены с судьбами родной страны. Круппы были основными поставщиками вооружения кайзеровской Германии, финансировали политическую кампанию Гитлера. После войны, пережив позор Нюрнберга, они стали лидерами уже в области атомной промышленности и самолетостроения. Автор, прослеживая мистическую связь династии промышленников с родной Германией, показывает, как ее представители, парадоксально сочетая идеализм и практичность, являли собой живой символ немецкой индустрии.

The Fascist Experience of Italyexamines the development of Italian fascism from the emergence of the united Italian state and the political, social and economic status of Italy in the nineteenth century to the post-war aftermath of fascism. John Pollard provides an analysis of printed and broadcast propaganda, new documentary material and thematic coverage of major topics such as the transformation of Italian agrarian and urban society and the actions of the Papacy. He compares the rise of the Fascist movement against the background of the First World and the ensuing crisis of the Italian democratic system, reassessing the status of the fascist movement as a coalition rather than a monolith and detailing the images of energy and violence which were crucial to the success of fascism, both within Italy and internationally.

Участники экспедиции в течение месяца прослушали 100 воплениц и записали 200 плачей. Эти плачи рассказывают о тех надругательствах и издевательствах, которым подвергались советские люди в плену. Почти в каждом из записанных плачей содержатся образы народной кручины и обиды, явившихся в результате того горя, которое пережили заонежские женщины в годы оккупации. В «дневник» вошли наиболее характерные плачи о фашистской неволе. В экспедиции, кроме автора «Дневника» приняли участие научные сотрудники А. В. Белованова и А. П. Разумова. В «Дневник» вошли совместные записи В. Г. Базанова и А. П. Разумовой; каждый плач слушался и записывался одновременно обоими собирателями.

У збірнику подаються документи з історії антифашистського руху Опору на території Запорізької області в 1941 - 1944 рр. Автори-упорядники на основі документів із фондів Державного архіву Запорізької області висвітлюють питання з історії створення, бойової та диверсійної діяльності партизанських формувань, підпільних організацій і окремих патріотів на території Запорізької області під час її окупації фашистськими загарбниками в 1941 - 1944 рр. Розраховано на науковців, краєзнавців, архівістів, студентів, школярів, усіх тих, хто цікавиться історією рідного краю.

З приводу 25-ліття від постання ОУН проф. д-р Лев Ребет написав 1954 року публіцистично-критичний нарис п. н. «Світла і тіні ОУН», що друкувалися «підвалами» в тижневику «Український самостійник» у чч. 247 (10. 10. 1954) до 277 (8. 5. 1955). Лев Ребет тоді виконував обов'язки одного з уповноважених проводом ОУН на українських землях, з дорученням «тимчасово перебрати керівництво Закордонних частин ОУН і реорганізувати їх згідно з позиціями проводу ОУН в Україні», і займав становище головного редактора газети «Український самостійник». Хоча Лев Ребет писав свою працю, так би мовити, у вільні хвилини поза безліччу всіляких інших занять та обов'язків, і під тиском кожнотижневого «продовження» в газеті, однак ця праця дає надиво повну та плястичну картину розвитку ОУН на західньоукраїнських землях до другої світової війни, змальовуючи її пізніші кризові ситуації, її боротьбу — невдачі та досягнення, її ідейно-програмову завершеність у 1943 р. на III Надзвичайному великому зборі ОУН, отже під час зудару на наших землях двох імперіялістичних сил — Німеччини і Росії, а далі післявоєнний період на чужині аж до 1954 р. Перечитуючи цю працю, відчуваєш, що автор міг би багато більше розповісти та докладніше з'ясувати різні періоди боротьби ОУН, бож він від постання цієї організації 1929 року брав у ній активну участь і, займаючи важливі або й ключеві становища в організаційній структурі, він співвирішував її долю. Лев Ребет обмежився поданням конечних фактів, найістотніших елементів розвитку, щоб увипуклити загальні контури та політичний зміст дії ОУН. Аналізу проведено послідовно, з виразним прагненням до об'єктивности, і завдяки тому зарисовано синтезу всієї дії ОУН на протязі 25 років. Дуже виразно виступає факт, що ОУН завжди була політичною організацією, що провадила боротьбу проти окупантів з єдиною метою створення самостійної державности України; вона не була партією в звичайному розумінні того слова, зокрема екстремістською партією, що прагнула до зміни режиму; вона ніколи не стала фашистською чи нацистською. Тепер, у 35-ліття постання ОУН, праця Лева Ребета не втратила нічого зі своєї вартости чи актуальности. Навпаки, її цінність для дослідника нашої поточної історії тільки збільшилася, бо вона становить своєрідний документ часу. Вона має вартість і актуальнополітичне значення для кожного, хто не збайдужів до ідеалів, за які боролася ОУН. Під назвою ОУН існують та діють тепер у діаспорі три угруповання, — споріднені, коли мовиться про їхнє коріння, — відмінні, і навіть досить далекі одно від одного, коли йдеться про політичний зміст. Боротьба і досягнення ОУН пов'язується найчастіше з деякими особами, яким приписується непомірно великі заслуги. Так постали леґендарні культи осіб, становлячи, без сумніву, викривлення історичної правди і цим завдано, треба сподіватися, тільки мимовільної кривди всім тим, хто віддали свої сили або й утратили життя під прапором ОУН у боротьбі з ворогом. У праці Ребета натомість дуже виразно сказано, що ОУН була сильна не так заслугами окремих осіб, як скорше вкладом праці та жертвами тисяч відданих ідеї боротьби за державну незалежність. Висування нібито великости окремих осіб ледве чи корисно вплинуло на дальшу долю ОУН. Не маємо сумніву, що в Україні ОУН — це не конче проминулий безслідно етап боротьби за самостійність. Живі свідки цієї боротьби ОУН та й самі учасники її, спогади про збройні очайдушні змагання проти двох імперіялістичних загарбників під час другої світової війни, як і тривання цієї боротьби проти російських більшовиків ще кілька років після війни, а також ідейні позиції ОУН, зокрема ті, що їх схвалено на III Надзвичайному великому зборі 1943 р., відбутому саме в час зудару двох взаємноворожих тоталітаристських сил, з їх підкресленим прагненням до свободи, самовизначення і народоправства — живуть і далі в Україні серед старшого покоління і передаються молодим. Обезчещування ОУН і лайка на її адресу з боку власть імущих у СССР, що тривають по той бік залізної завіси безперестанку, тільки підтверджують, що ідейний зміст ОУН і далі становить істотний чинник сили. Бо з привидами більшовицькі реалісти ніколи не воюють. І з того погляду варто, щоб книжка Л. Ребета дійшла до читача в Україні, щоб він дізнався правди, всієї правди, хоч і не без тіней, але по суті світлої та здорової правди. «Світла і тіні ОУН» — це останнє слово Лева Ребета щодо історії і з'ясування суті ОУН. Скритовбивник Богдан Сташинський, на доручення КГБ, припинив творче та працьовите життя автора цієї книги.

"Хроніка європейської Сарматії" італо-польського історика XVI–XVII ст. Олександра Гваньїні (1538–1614) є надзвичайно цінною й популярною пам’яткою європейської історіографії, яка активно поширювалася і використовувалася в Україні в XVI–XVIII ст. Ця книга неодноразово видавалася різними європейськими мовами, а її найновіше видання (у польському перекладі) побачило світ у Кракові 1611 р. «Хроніка» Гваньїні складається з 10 книг-частин, кожна з яких присвячена конкретній державі або регіону, висвітлює їх військово-політичну та релігійно-культурну історію. Найбільшу увагу приділено Центральній та Східній Європі (Україна, Білорусь, Росія, Польща, Литва, Молдова та ін.), дещо меншу – Західній Європі (Австрія та Німеччина, Швейцарія, Скандинавія тощо), а також Близькому Сходу. І не випадково саме за цією «Хронікою» вчився Богдан Хмельницький, не випадково вона справила такий потужний вплив на українське, російське, білоруське літописання. «Хроніка» Гваньїні написана легко, читається і нині з величезним інтересом та містить багато ілюстрацій. Видання окремою книгою у перекладі українською мовою «Хроніки» Гваньїні – цінного історичного джерела, літературної та історіографічної пам’ятки без сумніву стане вагомою подією у науковому та культурному житті сучасної України. Це видання розраховане не тільки на науковців, а й на викладачів вищої та середньої школи, широке коло любителів історії.

A fifth of West Germany's post-1945 population consisted of ethnic German refugees expelled from Eastern Europe, a quarter of whom came from Silesia. As the richest territory lost inside Germany's interwar borders, Silesia was a leading objective for territorial revisionists, many of whom were themselves expellees. The Lost German East examines how and why millions of Silesian expellees came to terms with the loss of their homeland. Applying theories of memory and nostalgia, as well as recent studies on ethnic cleansing, Andrew Demshuk shows how, over time, most expellees came to recognize that the idealized world they mourned no longer existed. Revising the traditional view that most of those expelled sought a restoration of prewar borders so they could return to the east, Demshuk offers a new answer to the question of why, after decades of violent upheaval, peace and stability took root in West Germany during the tense early years of the Cold War.