Сто портретов выдающихся представителей украинского народа — это сто судеб великих людей, посвятивших себя борьбе и созиданию, ратным подвигам и политической деятельности, созданию художественных шедевров, уникальных литературных произведений и чудес техники. Но чем бы они ни занимались, всех их объединяет одно — украинская земля, на которой они родились и процветанию которой посвятили свою жизнь, талант и призвание. Прочитав эту книгу, читатель сможет еще раз убедиться в том, какой богатой на славных героев была и остается древняя и вечно молодая Украина.

Читатель вместе с автором совершит путешествие по всем семи частям света и четырем океанам Земли, побывает в сказочной новозеландской Стране Фьордов и на мысе Нордкап, у водопада Игуасу и в кратере Нгоронгоро, в тропическом раю Мальдивских островов и подводных чащах Большого Барьерного рифа… Особый раздел книги посвящен природным жемчужинам России и стран СНГ.

Великие пирамиды, Висячие сады Семирамиды, Фаросский маяк, Парфенон, собор Парижской Богоматери, Эйфелева башня, храм Христа Спасителя… Мир до сих пор о них слагает легенды, восхищенно изучает, поклоняется как святыням… Перед вами – пестрый калейдоскоп чудес, созданных мастерством человеческого гения. Но эти, на первый взгляд, разрозненные части мозаики складываются в удивительную цельную картину тысячелетней истории человечества.

Україна дала світу чимало яскравих і цікавих особистостей. І сто героїв цієї книги – лише дещиця з їх числа. Автори намагалися представити в ній найбільш видатні постаті минулого і сучасності, тих, хто своєю працею і талантами прославив країну, вплинув на хід її історії. «Нація виявляє себе не лише в людях, яким вона дає життя, але й у тім, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає», – говорив Джон Кеннеді. Якщо звернутися до історичної пам'яті української нації, то протягом тривалого часу головними її символами незмінно залишалися Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський. При цьому варто зазначити: життєписи були настільки ідеалізовані й оповиті всілякими міфологічними нашаруваннями, що скоріше нагадували історичні архетипи, ніж біографії реальних людей. Тому, розповідаючи про цих видатних особистостей, автори прагнули зняти з їхніх портретів хрестоматійний глянець і познайомити читача з маловідомими фактами їхнього життя і діяльності. Іще більш далеким від історичної правди було представлено в біографічній літературі життєвий шлях таких державних і політичних діячів, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Нестор Махно, Степан Бандера. Тривалий час їхня роль в історії України викликала суперечливі оцінки, які робили з цих людей не національних героїв, а ізгоїв суспільства. Суперечки навколо них тривають і сьогодні, але навіть їхні супротивники не можуть не визнати того, що всі вони, безсумнівно, є неабиякими особистостями, які виявили чимало сили волі й мужності в найтрагічніші періоди життя країни. Донедавна українці вкрай мало знали про своїх видатних співвітчизників, які з різних причин були змушені залишити батьківщину. Більшість із них забуто. Така ж доля випала й тим, хто став жертвою сталінських репресій, представникам дисидентського руху, борцям за права людини в Україні. А тим часом саме ці люди сприяли зростанню авторитету української науки і культури далеко за межами країни. От чому в сучасній галереї видатних людей України гідне місце посідають Михайло Драгоманов і Олександр Архипенко, Серж Лифар і Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський і Микола Бердяев, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Серед героїв цієї книги – не лише українці, але й представники інших національностей. Їхні імена тут не випадкові, оскільки для одних Україна була малою батьківщиною, інші тривалий час жили і працювали на українській землі вже в зрілі роки. Не можна не погодитися з російським ученим, академіком Д. Лихачовим, який стверджував, що «національні особливості зближують людей… а не вилучають їх із національного оточення інших народів, не замикають народи в собі». Тож не варто дивуватися тому, що в історичній пам'яті українського народу почесне місце завжди посідатимуть імена Шолом-Алейхема, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Пирогова, Іллі Мечникова, Сергія Прокоф'єва і багатьох інших видатних «неукраїнців». До речі, вони були набагато мудріші за деяких своїх нащадків і ніколи не відокремлювали свою долю від української землі і того народу, серед якого жили і діяли. Варто згадати хоча б рядки з листа М. Гоголя, адресовані А. О. Смирновій-Россет: «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них порізно містить в собі те, чого немає в іншій…» Ці слова, написані в середині XIX століття, залишаються актуальними й сьогодні.

Из классических 7 чудес света до наших дней дошли только Египетские пирамиды. "Все боится времени, но само время боится пирамид", - говорили древние. А какие чудеса нашего времени увидят потомки? О ста наиболее значительных архитектурных сооружениях последних десятилетий расскажет эта книга.

Мир вокруг полон чудес! Мы не устаем вновь и вновь удивляться и восхищаться, поражаясь величию некоторых вещей и явлений или сомневаясь в их существовании. Чудеса бывают! И многие из них — творение рук человеческих. Исследователи, ученые, инженеры во все времена являли миру невероятные открытия, идеи, изобретения, осуществляли безумные проекты, делая невозможное возможным. Детектор лжн н самолет-невн-димка, римские акведуки и инфразвук, атомная бомба, луноход, небоскребы — когда-то все это было лишь выдумкой писателей-фантастов, А сегодня эти «чудеса» стали реальностью. Оии рядом с нами — и они созданы человеком!

In this book I propose the thesis that a collective learning process took place after Hitler, bringing the Germans back from perpetrating unspeakable crimes to a sincere commitment to human rights. Unlike the intellectual preoccupation with German efforts to deal with the Nazi past (explored by Charles Maier and Jeffrey Herf), this investigation focuses primarily on the practical lessons that a disoriented people drew from their past misdeeds. My analysis pays particular attention to the relationship between the outside interventions of the United States and the Soviet Union and the inside insights of the minority of anti-Fascist Germans who were ready to make a new start. In an attempt to integrate both postwar histories, I contrast the Western consequences drawn from the catastrophe with the Eastern efforts to learn from disaster. Since the transformation was a drawn-out process, I concentrate here on three different stages of its development, starting with the postwar period, then focusing on the 1960s, and concluding with the 1990s. After exploring the alternative of Westernization, I settled on the concept of “civilization” as a standard for evaluating the metamorphosis of the Germans. While postcolonial critics have correctly condemned its misuse as justification for sexist and racist repression, several reasons support this terminological choice. First, prominent contemporaries, from Hannah Arendt to Franklin D. Roosevelt, used the notion of a German deviation from the values of Western civilization as a key argument. Second, in modifying the Sonderweg thesis, the Israeli-German historian Dan Diner suggested that the Holocaust constituted a rupture of common ethical norms, a veritable Zivilisationsbruch. Third, the surprising resurgence of the concept of “civil society” as a rejection of Communist dictatorship and as a characterization of voluntary social activism links the two dictatorships with each other. Therefore, “civilization” may serve as shorthand for the struggle for human rights.

  Текст у форматі PDF 5.03 Мб

Vol. 1 : Africa. - 649 p.

Covering nearly 200 countries, this yearbook is filled with background notes reports from the U.S. Department of State. Entries typically cover geography, history, government and political conditions, economy, and state of relations with the United States. Also highlights detailed travel notes, including passport applications, visa requirements, regulations and duties, medical information, and national holidays, as well as international adoption regulations and annually updated comprehensive terrorism reports.

Hotel architecture tends to look like office building architecture in some cases, and not that interesting office architecture, but the dull type. Fortunately, there are also cases of unique and well thought architectural plans for hotels, showcased in this article through a few examples. A small number of these are just projects or in construction, but the rest are just architectural marvels.

Vol. 1 : Absolutism - Coligny. - 736 p.

Книга Тараса Прохасько шалено поетична. Вона просочена якоюсь філософською меланхолією, але все таки оптимістична, мрійлива і красива. Вона, безумовно, «Ізі лістенінг», але навіть якщо комусь з книжкових черв'яків може здатися, що вона проста, то вони не зможуть спростувати факт створення Тарасом Прохасько доброго, пронизливого словесного коду, що зачаровує своєю чисто людською енергією. Ось так потрібно любити свою країну. Ось так потрібно писати про людей. Без політики, без ідеології, без обмеженої вузькості погляду. Але соковито, красиво, тонко відчуваючи свій Всесвіт, відчувши деталі своєї дійсності і її краси, деталі всього світу і мільйонів зірок, космосу і запаху яблук в божественному саду за межами видимих сфер. Голос за кадром в книзі Прохасько – це не конкретний персонаж з ярличком «українець» і набором стандартних системних вимог. Це Людина і його орган душевного відчуття, весь його осередок чуття, що увібрав в себе граничну увагу до навколишнього космосу. Сама ця позиція робить можливим сприйняття книги в будь-якій точці земної кулі. Хтось зрозуміє менше, хтось більше, але книга є людяною. Людяною в глобальному розумінні. Національність пропущена через «героя», а не «герой» через національність. Таким чином Прохасько створює універсальну мову достовірності. Поринаючи в «FM Галичина» хочеться жити, бо стільки ще не звідано. Не звідано не десь там в глибинах Африки, США або Європи. Незвідано тут, у тебе під носом. Увага до деталей, мікроколиванням навколишніх просторів – книга сіє в читачах сім'я великого дару відчувати світ глибше. Я сказав, що так потрібно любити свою країну? Все ж, швидше, так: - потрібно бути Людиною... (Анатолій Ульянов)

This unique book explores a very broad range of ideas and institutions and provides thorough and detailed case studies in the context of broader theoretical analysis. Key topics such as poverty, global governance, sustainable development and the environment are closely examined, with detailed case studies of the World Bank, the WTO, the IMF, Asian Development Bank, UN Development Programme and the OECD's Development Assistance Committee. The impact multilateral institutions such as the World Bank and IMF have on development is hotly debated, but few doubt their power and influence. This book examines the concepts that have powerfully influenced development policy and, more broadly, looks at the role of ideas in international development institutions and how they have affected current development discourse. The authors analyze why some ideas are taken up by these institutions, how the ideas travel within the systems and how they are translated into policy, modified, distorted or resisted.