Постать Івана Скоропадського донині залишалася малодослідженою в вітчизняній та зарубіжній історіографії. В цій праці зроблено спробу певної "реабілітації" гетьмана на більш глибокому аналізі тогочасних джерел, а також вивчення внутрішньої ситуації в країні крізь призму зовнішніх факторів, що її зумовлювали. Для науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться історичним минулим України та її визначними діячами.

Издание в целом отражает становление и развитие народа, экономики, культуры и государственности Украины, никогда не прибегавшей к экспансии и постоянно ведшей освободительные войны, защищая соседние страны от татаро-турецкого нашествия. Много места уделено здесь украинско-русским и украинско-польским связям, казачеству и казацкой республике, демократические устои которой стали основополагающим принципом первой в Европе украинской конституции 1710 г., созданной гетманом П. Орликом. Книга отличается ярким художественным стилем и читается, как увлекательное литературное произведение. Рекомендуется как учебник для учащихся общеобразовательных школ и вузов, в также для всех интересующихся богатейшей историей Украины.

Т.1. - 1990. - 319 с.

Праця Дмитра Івановича Дорошенка — одного з найвизначніших істориків XX ст. — дає огляд історії України як процесу розвитку української державності. У книзі вміщено вичерпні історичні відомості практично про всіх гетьманів України. Чимало сторінок твору висвітлюють факти і події, які відсутні у роботах М. Грушевського, М. Аркаса, М. Костомарова та інших відомих українських істориків.

Олег, Ольга, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Данило Галицький, Северин Наливайко, Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Григорій Сковорода — такий далеко не повний перелік осіб, про яких йдеться в науково-популярній книзі,—першому виданні в сучасній літературі, що висвітлює значення особи в процесі історичного розвитку України з часів її зародження й до XVIII ст. Розрахована на широке коло читачів.

Т. І : До початку ХІ віка. - 1904. - 628 с.

В посібнику даються відповіді для підсумкової контрольної роботи з історії України 7 клас.

На матеріалі історичних джерел Київської Русі, козацьких реєстрів 1581 і 1649 рр., у яких зафіксовані імена, прізвища, прізвиська, географічні назви наших далеких предків, розкривається національний паспорт українців, доводиться, що вони на своїх етнічних землях споконвік автохтонна нація, державотворча спільнота, з притаманним їй прагненням за сприятливих умов відроджувати свою державність. “З синів Володимирових Русь упала, з Хмельницьких за Богдана на ноги повстала”, — твердять сучасники Хмельницького. Висуваються нові аргументи, що автором славнозвісної “Історії русів” були Григорій та його син Василь Политики. Микола Гоголь розглядається як український письменник, що спричинився до національного відродження у XIX ст. Показано гостру критику Тарасом Шевченком “погодінської теорії” про запустіння Наддніпрянщини в XIV-XVІ ст., яку в суверенній Україні намагаються відновити наші сучасні послідовники М. Погодіна і М. Каткова — академіки, доктори наук, публіцисти.

Українку, Анну Ярославну, королеву Франції, на глум історичній правді уважають французи московською княжною. Цю, болючу для українців і образливу для тіней нашої визначної землячки, неправду повторяють без скрупулів всі визначні французькі історики. Нею годують французьку шкільну дітвору всі підручники історії й таким чином закріплюють у французькому народі фальшиве переконання, що київська княжна Анна Ярославна була московкою. У свідомості французького народу, як і в підручниках історії, українська княжна називається не інакше, як «Ан де Рюссі»

Окрім політичної еліти, діячів науки й мистецтва, залишалася в українців ще одна цитадель, яка стояла на сторожі самобутності нашої культури й зірко охороняла цілісність української нації. Такою цитаделлю була православна християнська віра. Вона, в цілому не надто відрізняючись від канонів католицької церкви, несла в собі ту іскру, що не давала згаснути багаттю культурної самобутності українців. Підтримувала в них бажання залишитись незалежними і не розчинитися в бурхливому океані тотального сполячення. І саме цей, останній оплот українства опинився під загрозою наприкінці XVI сторіччя, коли Річ Посполита, спрямована рукою Ватикану, оприлюднила проект злуки католицької і православної церков, який був реалізований 1596 року у Бресті й отримав назву Брестської (Берестейської) унії.

Разрушение старой системы исследования может пройти двумя путями: или найдены новые факты, резко противоречащие прежнему синтезу, или же факты остаются те же, но изменяется взгляд на их значение,, на их соотношение. В опытных науках - первый, в общественных - второй. Плодотворное положение, добытое в одной науке (напр. теория развития) переносится в совершенно иную, - и факты этой науки получают сразу иное освещение, а старая система рушится. В переходном состоянии от синтеза к анализу находится теперь наука Русской истории. Прежние синтезы признаны несостоятельными, новые еще преждевременны. Недавно народившаяся (или лучше, недавно развитая)так называемая этнографическая теория имеет, по моему мнению, глубокое логическое значение относительно нашей древней истории; она естественным образом явилась на месте разрушения старой государственной системы, которая смотрела на древнюю Русь, как на монархию с Киевским Великим князем во главе, явление древнерусской жизни старалась подводить под одну общую схему. Когда ясно уразумели истину постепенного развития учреждений, когда общее теперь место, что явления прошлаго невозможно теперь рассматривать с точки зрения современных понятий, стало общинным достоянием, государственная теория, чистое перенесение настоящего в прошедшее. тот час же пала.

Книга висвітлює історію Галицько-Волинської Русі від початків складання її території до часів занепаду. Всім, хто цікавиться історією України.