У монографії обґрунтовано теоретико-методологічні засади сталого розвитку сільських територій. Розглянуто концептуальні основи забезпечення соціально-екологічного розвитку села, обґрунтовано наукові основи їх реалізації в Україні. Здійснено комплексний аналіз ключових соціальних і екологічних проблем та їх впливу на формування сприятливих умов життєдіяльності сільських мешканців. Особливу увагу приділено перспективним напрямам та пріоритетам соціо-еколого-економічних перетворень сільських територій, що відбуваються в Україні в умовах поглиблення процесів євроінтеграції та децентралізації. Монографія розрахована на науковців, працівників соціальної сфери, державних службовців, викладачів, аспірантів, студентів, широкого кола фахівців.

У контексті сучасної зовнішньої політики України та з огляду на підписання «Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» (далі − Угода), велике значення мають норми та правила прийняті у ЄС. Це стосується багатьох сторін життя, у тому числі й функціонування сільських територій, особливо нівелювання диспропорцій та забезпечення їх сталого розвитку. Важливим є вивчення способів та методів забезпечення сталого розвитку сільських територій країн-кандидатів на вступ до ЄС (оскільки велика їх частина, як і Україна, має радянське минуле) з точки зору можливості використання досвіду для розвитку сільських територій України за вимогами та нормами Спільноти.