Т. 1. - 249 с.

Михневич Иосиф Григорьевич (1809—1885) — писатель; сын священника, окончил курс в Киевской духовной акд., где в 1836 г. стал профессором. В 1839 г. определен профессором философии в Ришельевский лицей; позже был помощником попечителя Киевского и Варшавского учебных округов

Ч. 1. - 530 с.

Т. 2 : 1815-1835. - 1904. - 1166 с.

Т. 1

Драгоманов Михайло Петрович (1841 - 1895) - публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч. Один з організаторів "Старої громади" у Києві. З 1870 р.– доцент Київського університету. Після звільнення за політичну неблагонадійність у 1876 р. емігрував до Швейцарії, де створив своєрідний осередок української політичної еміграції. У 1889–1895 рр.– професор Софійського університету.

У книзі розглянуто матеріали до історії галицького руського духовенства та освіти XVIII-XIX століть, зібрані М. Зубрицьким, Ю. Кмітом, І. Кобилецьким, І. Левицьким та І. Франком.

Vol. 1 : 1791-1853. - 320 p.

Погляди Кершенштейнера на “громадянське виховання“ були тісно пов’язані з його теорією “трудової школи“. У кінці XIX – поч. XX ст. економіка Німеччини швидко розвивалась, а це вимагало підготовки технічно грамотних працівників. Тому Кершенштейнер виступав за систему освіти і виховання, яка б забезпечувала підготовку не тільки покірних громадян своєї держави, але й добросовісних та ініціативних у галузі своєї професійної діяльності працівників.

Автор розповідає про розвиток україномовної освіти у Західній Україні наприкінці 19 - на початку 20 ст.

Документальное исследование о социально-экономических аспектах и характере среднего, специального и высшего образования в СССР в 1917-1960 гг, о политике правительства СССР в отношении образования. Автор разоблачает миф о "самом передовом" советском образовании.

Т. 1. - 1974. - 651 с.

Авторка описує життя та творчість визначного українського педагога 1-ої половини ХІХ ст., що народився на Закарпатті, а більшу частину життя прожив в Російській Україні.

Последнее произведение, вышедшее в свет в 1826 г., в котором восьмидесятилетний Песталоцци подвёл итоги педагогических исканий всей своей жизни. В России впервые обнародовано в 1896 г. :"Поэтому я и закончу свою лебединую песню словами, которыми я ее начал: подвергните все испытанию, сохраните хорошее, а если в вас самих созрело нечто лучшее, то правдиво и с любовью присоедините к тому, что я пытаюсь также правдиво и с любовью дать вам на этих страницах. По крайней мере не отвергайте целиком мои жизненные стремления как дело, с которым покончено и которое не требует поэтому дальнейшего испытания. С этим делом действительно еще не покончено, оно несомненно требует серьезного испытания, и совсем не ради меня и не ради моей просьбы".

Кн. 1 : Ришельевский лицей. - 1993. - 172 с.

Наставник Пушкина, многих будущих декабристов и деятелей русской культуры, учившихся в Царскосельском Лицее, Петербургском Педагогическом Институте и Университете, профессором которых он был, автор ряда теоретических работ и переводчик, А.И. Галич принял самое деятельное участие в разработке философии русского Просвещения. Несмотря на всю значительность его деятельности не существует ни одного монографического исследования его творчества. Этот пробел и стремится заполнить автор предлагаемой книги.