Ця раритетна праця видатного українського історика, філософа й публіциста вперше побачила світ у Києві напередодні тотальної заборони українства Емським указом 1876 р., коли сам автор був політемігрантом. Професор Київського, а потім Софійського університетів Михайло Драгоманов вважав за почесний громадянський обов'язок написати популярне дослідження з історії народу, що й реалізував у цьому творі.

Науково-популярна книга присвячена історії Війська Запорозького періоду XVI — середини XVII ст. Автор змальовує історичні обставини, що зумовлювали та супроводжували воєнні походи українських козаків на суші й на морі, показує в цьому контексті дипломатичні стосунки Війська Запорозького з сусідніми країнами: Росією та Польщею, Швецією та Туреччиною. Особливе місце відводиться дипломатичній діяльності Б. Хмельницького. Для широкого кола читачів.

Другий том розповідає про історію України від повстання Богдана Хмельницького до ліквідації полкового устрою на Лівобережжі у 1782 р.

Це найповніше видання про гетьманів України та Війська Запорозького. На основі маловідомих, раніше недоступних архівних матеріалів автори - сучасні українські історики (В. Сергійчук, В. Смолій, В. Щербак, С. Леп'явко, Ю. Мицик та інші) - створюють багатогранні цікаві портрети (нариси, есе) двадцяти найвідоміших козацьких обранців, висвітлюють їхню роль у державотворенні України.

Науково-популярна книга про найвідомішого провідника українського козацтва кінця XVI – перших десятиліть XVII століття Петра Конашевича-Сагайдачного (1577–1622). Видання розраховане на широке коло читачів

У книзі вивчаються різноманітні аспекти впливу повстання Степана Разіна на події в Україні: повстання в Слобідській Україні 1670 р., зв'язки Разіна з козацькою старшиною Правобережжя і Лівобережжя, вплив повстання на політику старшини.

Пропоноване видання вперше комплексно подає генезу, формування, еволюцію та склад полково-сотенного адміністративно-територіального устрою української козацької держави 17-18 ст. Війська Запорозького. В праці відображено історію відомих полків та сотень Гетьманщини як адміністративних одиниць, склад населених пунктів та адміністрації. Додається також реєстр відомих за джерелами урядовців козацької України від 1648 до 1782 рр.

Пропоноване видання – дослідження істориком завершального періоду гетьманування Івана Мазепи. Автор звертає увагу читача на один із найцікавіших і водночас найтрагічніших моментів нашої історії – загибель Батурина 2 листопада 1708 року. Дослідник розглядає цей період як реакцію російського самодержавства на спробу українців вибороти незалежність за складних умов російськошведської війни. У книзі мовою документів відтворено передумови, мотиви та наслідки повстання на чолі з Іваном Мазепою, проаналізовано організаційні прорахунки, ідеологічні, історичні та суспільно-політичні причини поразки. Дослідження містить також додатки, в яких подано біографічні відомості про гетьмана Івана Мазепу, наукову розвідку про походження герба та долю портрета з колекції Бутовичів. Також автор простежує подальшу долю гетьманської столиці – Батурина – від часів Кирила Розумовського і до кінця ХХ століття. Книжку адресовано історикам, політологам, викладачам, студентам, аспірантам, усім тим, кому небайдужа славна історія України.

У книзі аналізуються питання появи, поширення та побутування шаблі на теренах України, досліджуються проблеми місцевого виготовлення шабель, поширення їх каналами міжнородної торгівлі протягом XVII-XVIII ст. На основі речових та іконографічних джерел, представленних матеріалами музейних колекцій України, шабля українського козацтва розглядається як морфологічний тип. Книга може бути корисною зброєзнавцям, військовим історикам, усім, что цікавиться історією казаччини.

Українська Гетьманська держава за роки свого існування мала 17 гетьманів. Усі вони були носіями ідеї незалежної самостійної Української держави. Втіленню цієї ідеї в життя вони присвятили своє життя, поставивши за мету вибороти звільнення українського народу від панування чужинців. У цій книзі надається правдивий і об'єктивний життєпис найвищих військово-політичних керівників українського народу.

Т. 1. - 1892. - 542 с.

Т. 1. - 1072 с.

Доба І. Мазепи (кінець XVII – початок ХVІІІ ст.) – це не стільки злет до певного рівня культурного життя, скільки небачений до того розквіт на теренах України творчості, духовних набутків. Актуальність дослідження активного впливу гетьмана на духовне життя в Україні періоду його правління дає можливість глибше зрозуміти як розвиток культурного життя наприкінці XVII – початку XVIIІ ст., так і діяльність зверхника Гетьманщини у вирішенні найголовніших проблем тогочасного буття.

Автор висловлює свій погляд на причини укладання Переяславського договору 1654 р. та його сутність.

На основі історико-архівних джерел автор висвітлює питання статусу українських селян за часів існування Українського гетьманату.

Так как некоторые из Украинских летописей не имеют определенных заглавий имени летописца, то поэтому эта летопись, в отмену от других и для точности ссылок, названа «Летописью Самовидца», на том основании, что сочинитель ее, как видно из текста, жил и действовал от начала войн Богдана Хмельницкого, может быть, до последних годов XVII столетия. Думаем так потому, что с оных годов рассказ теряет свою описательную форму и переходит в хронологическую перечень событий. Начало Летописи, судя по языку и по особенному краткому изложению, заимствованно Самовидцем из другой хроники Украинской.