Обґрунтовано теоретичні засади національної промислової політики, її змістовні особливості відповідно до галузевого розвитку, запропоновано методологію інтегрального виміру пріоритетності видів промислової діяльності за критеріями ефективності, виробничої активності, забезпечення внутрішнього ринку та сприяння структурно-технологічній модернізації. Особливу увагу приділено подальшому розвитку методології вимірювання екологічного рівня промислового виробництва на основі теорії декаплінгу, теоретично обґрунтовано змістовні характеристики потенціалу фінансового забезпечення процесів відтворення, узагальнено наслідки впливу кризи на корпоративне управління та обґрунтована необхідність посилення мотиваційної стратегії залучення учасників корпоративних відносин, визначено пріоритетні напрями промислової політики, що утворять стратегічний вектор нової парадигми промислового розвиту. Для науковців, державних службовців, викладачів, аспірантів і студентів економічних спеціальностей вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.

У науково-аналітичній доповіді акцентовано увагу на необхідності здійснення в державі виваженої промислової політики для модернізації вітчизняної промисловості та її розбудови відповідно до цілей українського суспільства. Запропоновано напрями посилення інституційної спроможності держави в ході імплементації промислової політики, що полягають у забезпеченні інституційної узгодженості, стратегічної співпраці між урядом, бізнесом та іншими групами суспільства, нівелюванні конфліктів та сприянні конкуренції. Діагностовано ситуацію на ключових промислових ринках та виявлено найбільш вразливі сегменти з точки зору критичного спаду виробництва, надмірної імпортозалежності, розриву взаємозв’язку виробництва певних товарів із внутрішнім попитом. Окреслено пріоритетні напрями структурної трансформації розвитку промисловості з урахуванням зростання ролі екологічного чинника та стимулювання екологічної модернізації небезпечних виробництв. Запропоновано низку інструментів – інституціональних, фінансових, екологічного управління – задля реалізації механізмів екологічної реадаптації економічного зростання, пов’язаного із розвитком промисловості. Запропоновано систему заходів з управління розвитком кадрового потенціалу, що в умовах трансформації промисловості має спиратися на механізми економічного саморозвитку, підвищення значущості освіти та управління знаннями, підвищення якості професійної освіти промислового спрямування, формування сучасної інноваційної екосистеми у промисловості. Обґрунтовано напрями посилення глобальних зв’язків у міжнародній торгівлі промисловими товарами та запропоновано механізми сприяння інтеграції України у глобальний ринок, у т.ч. досліджено інструменти технічного сприяння поширенню послуг вітчизняного промислового інжинірингу як в Україні, так і за кордоном.