У монографії поглиблено теоретико-методологічні засади модернізації водогосподарського комплексу України, зокрема щодо формулювання принципів, визначення етапів, вибору форм та методів інституціональної та інноваційно-технологічної модернізації його основних сегментів. Структуровано принципи диверсифікації джерел інвестиційного забезпечення сфери водокористування, що, на відміну від наявної, ураховує галузеві особливості господарського освоєння водно-ресурсного потенціалу, необхідність дотримання вимог інтегрованого управління природними ресурсами та суперечності інституціональних змін у водогосподарському комплексі України. Визначено базові вектори позиціонування локальних громад відносно генерації та розподілу водоресурсної ренти. Акцентовано увагу відносно активного сценарію, який передбачає, що місцеві територіальні громади можуть сприяти формуванню на місцях локальних переваг. Ці переваги є певним полем можливостей, до якого залучаються економічні суб’єкти сфери водокористування, що забезпечуватиме підвищення капіталізації об’єктів водокористування.