Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

У монографії висвітлюється безперервність освітніх традицій в Україні, що беруть свій початок від Києво-Братської школи (1615) та розвинуті Києво-Могилянською (закрита в 1817) і Київською духовною (заснована в 1819) академіями. На основі фахового аналізу першоджерел та наукової літератури схарактеризовано реформаторську політику імперської Росії в галузі вищої духовної освіти, статути духовних академій, що ухвалювались відповідно до суспільно-політичної кон’юнктури ХІХ – початку ХХ ст. Розглянуті питання кадрового забезпечення Київської духовної академії, склад студентів та основні навчально-виховні принципи. На великому фактичному матеріалі розкрито навчальну, наукову, видавничу і просвітницьку діяльність Академії, участь викладачів у громадському і культурному житті Києва, розвитку науковоосвітніх зв’язків із православними країнами. Для науковців, викладачів та студентів духовних і світських навчальних закладів, служителів церкви, масового читача.