The potato—humble, lumpy, bland, familiar—is a decidedly unglamorous staple of the dinner table. Or is it? John Reader’s narrative on the role of the potato in world history suggests we may be underestimating this remarkable tuber. From domestication in Peru 8,000 years ago to its status today as the world’s fourth largest food crop, the potato has played a starring—or at least supporting—role in many chapters of human history. In this witty and engaging book, Reader opens our eyes to the power of the potato. Whether embraced as the solution to hunger or wielded as a weapon of exploitation, blamed for famine and death or recognized for spurring progress, the potato has often changed the course of human events. Reader focuses on sixteenth-century South America, where the indigenous potato enabled Spanish conquerors to feed thousands of conscripted native people; eighteenth-century Europe, where the nutrition-packed potato brought about a population explosion; and today’s global world, where the potato is an essential food source but also the world’s most chemically-dependent crop. Where potatoes have been adopted as a staple food, social change has always followed. It may be “just” a humble vegetable, John Reader shows, yet the history of the potato has been anything but dull.

The only comprehensive resource for home gardeners and commercial potato growers, The Complete Book of Potatoes has everything a gardener or commercial potato grower needs to successfully grow the best, disease-resistant potatoes for North American gardens. Includes practical as well as technical information about the potato plant, its origin, conventional and organic production techniques, pest management, and storage practices. The plant profiles include still life photographs of the exterior and interior of the tuber, and a succinct description of each variety’s physical and culinary qualities.

Важким і складним було життя мешканців мого рідного села на протязі майже всього XX сторіччя. Село на Підгір'ї постійно боролось за своє виживання. Злиденне життя примушувало людей важко працювати на лісозаготівлях, на виварюванні кухонної солі з природних соляних джерел, яких є чимало на Прикарпатті. Більш активні виїжджали на заробітки за кордон в Румунію, Угорщину, Словаччину, де важко працювали на заготівлі лісоматеріалів, інші несли і везли кухонну сіль на продаж за Дністер, а ще інші їхали на заробітки за океан до США, Канади, Аргентини, Бразилії, де теж для них не було "раю", але можна було заробити на хліб насущний. Молодятин, як і сусідні села, виживало за рахунок сезонних лісових робіт, від продажу солі і обміну її на харчі, вирощували урожай на клаптиках землі, яку мали у власному господарстві. Ця бідна, "пісна" земля не могла прогодувати селянина навіть півзими, тому він (селянин) беріг кожну зернину, картоплину, бурячок і квасолю. Тримав худобу (корівчину, вівці, кози, кури), але кормів для неї бракувало постійно, тому тягар життя був нестерпний, але мирився з ним, бо був у рідному краї, де чисте повітря й вода були великим благом. В XX сторіччі через край пройшли страшні дві війни: перша (1914-1921 рр.) та друга (1938-1945 рр.) світові бойні, що спустошили вщент це бідне підгірське село та власну господарку селянина і, як наслідок, люди стали бідувати ще гірше.