У багатій та різноматній історико-архітектурній спадщині України пам'яткам оборонної архітектури - фортецям, замкам, оборонним храмам, міським укріпленням - належить визначне місце. Упродовж багатьох століть вони були головними у забудові міст і містечок. Замки першими відбивали ворожі напади й останніми підкорялися завойовникам. Без перебільшення можна сказати, що від рівня організації оборони залежала доля всіх поселень, життя чи смерть їхніх мешканців. Стародавні пам'ятки, що збереглися донині, становлять органічну складову краєвидів Поділля, Галичини, Закарпаття, Волині, Причорномор'я, Криму, інших країв нашої держави.

Розглядаються загальні питання теорії прізвища, історія становлення цього феномену та специфіка функціонування родових назв в Українських Карпатах. Аналізуються мовний та правовий статуси прізвища, глобальні національні, регіональні ознаки прізвищевих назв, їх варіантність, лексичне значення тощо. Подаються всі прізвища, які функціонують на території Закарпаття в перші повоєнні роки і тепер (понад 11,5 тис.). Біля реєстрового прізвища наводяться нинішня його географія побутування, перші фіксації прізвищевої назви в давніх документах Карпатського регіону, дані про соціальний статус засновника роду. Статті завершуються етимологічною довідкою щодо походження прізвища

У своїй книзі Любомир Гірняк - один з діячів ОУН на Закарпатті - розповідає про становлення та падіння Карпатської України, подальші поневіряння в угорських в'язницях та свою діяльність під час Другої світової війни.

Брошура є розгорнутою рецензією на книгу: Иван Поп. Энциклопедия Подкарпатской Руси. О. Мишанич гостро критикує це антиукраїнське, антинаукове заполітизоване довідкове видання, яке поширює міф про відрубність Закарпаття від України.

Авторка описує життя та творчість визначного українського педагога 1-ої половини ХІХ ст., що народився на Закарпатті, а більшу частину життя прожив в Російській Україні.

Автор досліджує діяльність української інтелігенції з Закарпаття на території Російської імперії у першій половині 19 ст: М. Балуг'янського, Ю. Венеліна, В. Кукольника, П. Лодія та І. Орлая. Визначаються причини переселення інтелігенції з Закарпаття до Росії, значення цього процесу для розвитку освіти, історії, медицини в Росії і Російській Україні.

Книга основана на письмах и документах по карпаторусскому славянофильству и угрорусскому движению XVIII-XIX вв. Свенцицкий Илларион Семенович (1876 - 1956) - ученый, филолог.

  Текст у форматі PDF 7.26 Мб

Володимир Бірчак – помітна постать в історії Закарпаття чехословацького періоду. Письменник, журналіст, літературний критик, він ще й залишив унікальні спогади про Карпатську Україну. Його мемуари вийшли у Празі у 1940 році, і з того часу постійно привертають увагу дослідників. Як письменник, він яскраво описав, те що бачив. Як журналіст, намагався спиратися насамперед на факти. Як критик, давав відверту оцінку тому, що відбувалося. У підсумку маємо, можливо, найцікавіші мемуари про найдраматичніший період в історії Закарпаття ХХ століття, написані по гарячих слідах. Ясна річ, що думки Володимира Бірчака – не істина в останній інстанції. Це всього-на всього погляд однієї людини. До того ж, безпосереднього учасника подій зі своїми амбіціями та складним характером. Але честь і слава йому, що відтворив дух і атмосферу тих незабутніх днів і допоміг випукліше побачити загальну картину. Книжку видало ужгородське видавництво „Гражда” через 67 років після першого видання у Празі. Цікавість до неї буде велика, бо її розхапали на цитати відразу після написання. Причому, як вороги Карпатської України, так і її симпатики.

У монографії доктора історичних наук, професора Ужгородського національного університету М. Вегеша «Карпатська Україна. Документи і факти» на основі введених до наукового обігу архівних та опублікованих джерел, мемуарів, матеріалів періодики, величезного масиву монографічної літератури, системно висвітлюються взаємопов'язані проблеми комплексної теми: міжнародне становище Закарпаття наприкінці 30-х років минулого століття та вплив міжнародного фактору на соціально-економічний, суспільно-політичний і національно-культурний розвиток краю, аналізуються головні етапи еволюції державно-правового статусу Підкарпатської Русі — Карпатської України. Читач знайде для себе чимало маловідомих фактів з історії становлення автономних урядів, Карпатської Січі, діяльності ОУН на теренах Карпатської України. Значне місце в монографії відводиться Президенту Карпато-Української держави Августину Волошину.

Монографія присвячена історії дослідження вітчизняною і зарубіжною наукою однієї з етнографічних груп українців Карпат - бойків. Аналізується етнографічна діяльність ряду збирачів і вчених, які займалися дослідженням Бойківщини. Розрахована на етнографів, істориків-науковців, викладачів та студентів.

В новій книзі автор висвітлює процес становлення вищих та місцевих органів державної влади в Україні за Української Народної Республіки (за часів Центральної Ради та Директорії) та Західноукраїнської Народної Республіки в контексті складного процесу національного державотворення у буремні 1917-1920 роки. Аналізуються успіхи та прорахунки державного будівництва, зокрема, законодавча база, принципи формування та діяльності вищих законодавчих і виконавчих органів першої і другої УНР та ЗУНР, центральних і місцевих органів державної влади, форми та устрій українських державних утворень, причини падіння Центральної Ради та успіху перевороту П.Скоропадського, підготовку та суть повстання Директорії, соборницько-державницькі прагнення українців Закарпаття та передумови і наслідки Акту Злуки УНР та ЗУНР тощо. Для істориків, правознавців, держуправлінців, політологів та усіх, хто цікавиться українською минувшиною початку ХХ ст.

Проведено визначення морфобіологічних і господарських особливостей карпатських бджіл та їх поліпшення. За результатами роботи з'ясовано, що гірські райони Закарпаття населяє особлива аборигенна порода бджіл - сіра карпатська, та виділено 78-у лінію карпатських бджіл. Сім'ї цієї лінії виділялися на фоні місцевих бджіл підвищеною на 35-40% медопродуктивністю і плодовитістю маток.

У книзі описуються за географічною ознакою втарчені протягом XX століття, налічується 105 зображень (83 - дерев'яних та 22 - мурованих) культових споруд греко-католицької, православної, римо-католицької та реформатської конфесій. Додається мапа втрачених церков Закарпаття, опис чи зображення яких збереглися, та іменний покажчик. Конфесійна належність церков подається станом на 1949 рік, тобто до заборони греко-католицької конфесії. Зміст Великоберезнянський район: Волосянка Лубня Смерекова Виноградівський район Дюло Затисівка Матієво Нове село Підвиноградів Пушкіново Тросник Велика Тарна Сухий Потік Чедреґ Воловецький район Веретичів Воловець Гукливий Канора Латірка Перехресний Таламаш Іршавський район Білки Луково Приборжавське Міжгірський район Верхній Бистрий Вучкове Лопушний Майдан Міжгір'я Нижній Студений Прислоп Сойми Мукачівський район Березинка Грабово Завидово Косино Кучава Мукачево-Паланок Нижня Визниця Пузняковці Синяк Чопівці Перечинський район Лумшори Свалявка Рахівський район Богдан Вільховатий Водиця Кваси Кобилецька Поляна Косівська Поляна Костилівка Луги Рахів-Акна Рахів-Бичків Розтоки Ясіня Свалявський район Драчино Нове Село Плав'я Родникова Гута Росош Тячівський район Ґаничі Дулово Калини Крива Луково Лопухово Німецька Мокра Новобарово Новоселиця Підплеша Руська Мокра Руське Поле Теребля Терново Чумальово Ужгородський район Концово Сторожниця Ужгород Ужгород-Радванка Хустський район Іза Липча Нанково Нижній Бистрий Монастирець Сокирниця Стеблівка Нові втрати Руська Долина Нова Розтока Карта

Спогади полковника армії УНР В. Филоновича «Березневі дні Карпатської України» є унікальним джерелом вивчення історії Карпатської України. Праця містить важливий фактичний матеріал для висвітлення проблем військового будівництва та українського державотворення на Закарпатті в 1938-1939роках. Особливу увагу автор присвятив аналізу проблеми обороноздатності Карпатської України перед наступом регулярної угорської армії та характеристиці діяльності Організації Народної Оборони«Карпатська Січ»(ОНОКС). Будучи професійним військовим, підполковник В. Филонович дає критичну оцінку стану військової готовності Карпатської Січі до відбиття угорського вторгнення. Основну провину за це автор покладає на керівництво Карпатської Січі, звинувачуючи його у непрофесіоналізмі, аматорстві та безвідповідальності за долю країни та життя людей.

Монографія Романа Офіцинського. Зроблено аналiз базових складникiв полiтико-правової ситуацiї (окупацiя Карпатської України, запровадження регентського комiсарiату, вирiшення підкарпатських проблем у Радi мiнiстрiв Угорщини, нацiонально-культурна полiтика), полiтичної думки i полiтичної дiяльностi суспiльнозначимих для того часу орiєнтацiй - української, проугорської, чехофiльської та комунiстичної, ролі партій та громадських організацій Закарпаття. Ці конкретизовані поняття колоритно відображають самобутність політичного розвитку краю у складі Королівства Угорщина у 1939-1944 роках.