Кн. 1. - 2007. - 720 с.

Книга сучасного українського історика та письменника — це виклад історії однієї з найвизначніших ідей українського державотворення, де автор прагне не лише дослідити ті чи інші явища, а передусім їх осмислити. Вона містить величезний масив інформації про становлення, розвиток і руйнацію Козацької держави. Широко висвітлено діяльність політичних і військових діячів доби Козацької держави та пізніших часів. Видання має значну кількість ілюстрацій. Для науковців, викладачів і студентів вищих навчальних закладів та всіх, кому небайдужа українська історія XVI–XVIII ст.

Це найповніше видання про гетьманів України та Війська Запорозького. На основі маловідомих, раніше недоступних архівних матеріалів автори - сучасні українські історики (В. Сергійчук, В. Смолій, В. Щербак, С. Леп'явко, Ю. Мицик та інші) - створюють багатогранні цікаві портрети (нариси, есе) двадцяти найвідоміших козацьких обранців, висвітлюють їхню роль у державотворенні України.

Колективна монографія присвячена аналізу феномену українського соціуму. Послідовно розглянуто політико-правові, методологічні та концептуальні підстави аналізу його сутності. Простежено історико-генетичні витоки українського соціуму, еволюція його системних рис. Виділено сутнісні риси українського соціуму — етнічні, економічні, культурні, духовні, наукові, ресурсні та ін. Особлива увага звернена на особливостях державотворення в Україні, реформуванні територіально-адміністративного устрою, формуванню громадянського суспільства. Дослідження завершується аналізом стану людського розвитку в Україні — універсального критерію суспільного поступу. Для політиків і державних службовців, науковців, викладачів і студентів гуманітарних спеціальностей.

В новій книзі автор висвітлює процес становлення вищих та місцевих органів державної влади в Україні за Української Народної Республіки (за часів Центральної Ради та Директорії) та Західноукраїнської Народної Республіки в контексті складного процесу національного державотворення у буремні 1917-1920 роки. Аналізуються успіхи та прорахунки державного будівництва, зокрема, законодавча база, принципи формування та діяльності вищих законодавчих і виконавчих органів першої і другої УНР та ЗУНР, центральних і місцевих органів державної влади, форми та устрій українських державних утворень, причини падіння Центральної Ради та успіху перевороту П.Скоропадського, підготовку та суть повстання Директорії, соборницько-державницькі прагнення українців Закарпаття та передумови і наслідки Акту Злуки УНР та ЗУНР тощо. Для істориків, правознавців, держуправлінців, політологів та усіх, хто цікавиться українською минувшиною початку ХХ ст.

В новій книзі автор на основі широкого спектру документальних джерел та матеріалів, значна частина яких вперше вводиться до наукового обігу, висвітлює специфічний і неординарний напрямок розбудови національної державності у податковій сфері в період існування Української Народної Республіки (УНР), Української Держави (Гетьманату П.Скоропадського) та Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) від часу утворення Української Центральної Ради в 1917 році до звернення НЕПу та початку податкової реформи 1930 року. Для істориків, економістів, дослідників фінансово-економічної думки, а також широкого загалу читачів, що цікавляться історією українського державотворення.

Пропонована монографія є першим в сучасній історіографії комплексним історико-джерелознавчим дослідженням фінансової політики уряду Української Держави під час гетьманування Павла Скоропадського. Саме на час Гетьманату 1918 р. припадає період юридичного завершення запровадження національних грошових одиниць, започаткованих Центральною Радою. Тоді ж було на практиці закладено підвалини вітчизняної грошової системи. До наукового обігу автором було вперше введено сотні невідомих раніше документальних матеріалів які, в поєднанні із здобутками вже існуючих дослідів з фінансової політики України 1917-1921 рр., допоможуть читачеві пізнати історію цієї досить специфічної галузі вітчизняного державотворення.

Пропонований навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Історія держави і права України» містить методичні вказівки, плани семінарських занять та навчальні завдання, завдання для перевірки знань та блочно-модульного контролю. В ньому висвітлюються процеси появи державності на території України, починаючи з рабовласницької доби, до сучасного періоду державотворення, процеси інституалізації державних структур, історична еволюція норм і інститутів права, досліджуються загальні закономірності державно-правових явищ, особливості їх функціонування в той або інший історичний період. У посібник включені також: термінологічний словник, список рекомендованої літератури, критерії оцінювання знань студентів при підсумковому контролі, додаток, який вміщує тексти і витяги з текстів історичних правових джерел. Розрахований на студентів і викладачів історії держави та права вищих навчальних закладів, загальноосвітніх шкіл, гімназій, ліцеїв, коледжів.

Монографія присвячена пошуку шляхів гарантування правового характеру держави і державної влади, захисту прав і свобод людини і громадянина в сучасних умовах становлення незалежної Української держави. В монографії комплексно проаналізовано поняття «правова держава» на основі авторського підходу до праворозуміння, а також досліджено рівень реалізації принципів правової держави у законодавчій діяльності, сфері виконавчої влади та правосуддя. Розрахована на науковців, практиків-юристів, працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, представників політичних партій та громадських організацій, студентів, усіх, хто цікавиться проблемами правової науки і державотворення.

Останнім часом істотно зросли, загострилися дискусії навколо двох ключових особистостей революційної доби (1917 –1920 рр.) – В. Винниченка і С. Петлюри. В пропонованій книзі паралельно викладені факти їх біографій, громадсько-політичної, державницької, художньотворчої діяльності. Знайомлячись із ними, будь-хто зможе порівняти двох діячів за ступенем обдарування, рівнем інтелекту, широтою ерудиції, життєвими принципами, вчинками, поведінкою, оцінити внесок кожного у справу українського відродження, державотворення, національної суспільно-політичної думки, науки і культури. Це дасть об’єктивну основу для того, щоб суперечки навколо постатей В. Винниченка і С. Петлюри набули граничної предметності, конкретності, фактологічно-документальної переконливості, а запропоновані висновки сприймались читачами не на віру, а могли бути підтверджені, чи, навпаки, спростовані всією сукупністю добутої інформації, наявних аргументів. Для науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться історією.

Напередодні війни між націонал-соціялістичною Німеччиною і совєтсько-комуністичною Росією всі українські політичні групи на теренах під німецькою імперською займанщиною стреміли до відновлення української держави. Проте щодо концепції осягнення цієї мети, ці групи поділялися на два табори: один складався з людей переконаних, що українська держава постане, в першу чергу, внаслідок боротьби самих українців власними силами; а другий табір - гуртував людей, які вважали, що рішальним чинником буде позитивне ставлення Німеччини до ідеї відновлення української держави на руїнах російської імперії. В першому таборі рушійною силою була Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери. Ця організація гарячково працювала над розбудовою незалежної української політичної та збройної сили, її тисячні кадри мали бути готові на революційні чини, згідно із заповітом ОУН: "Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за неї!". Другий табір головну увагу присвячував переконуванню німців у доцільності й користі для них дати підтримку концепції побудови української держави. Головним представником цього табору був ПУН під проводом полк. А.Мельника.

Цей збірник науково-публіцистичних праць та мемуарних матеріалів задуманий і укладений як вияв щирої громадської шани до В'ячеслава Степановича Брюховецького та втілених ним у життя високих ідей. Перша частина збірника вміщує роздуми діячів вітчизняної та світової культури, сподвижників і друзів ювіляра про життєвий і творчий шлях В'ячеслава Брюховецького. Друга частина вміщує суто наукові статті, що, здавалося б, не мають прямої дотичності до шістдесятилітнього ювілею В'ячеслава Брюховецького, а проте саме так - зосередженим й ґрунтовним науковим розмислом, актуальним у певній галузі знань, - академічна спільнота насправді і вшановує своїх видатних представників. Уважний читач помітить і те, що хай би якої проблеми стосувалися наукові студії цього збірника, спільним для них буде дух і пафос українського державотворення, чим, власне, й зумовлений феномен В'ячеслава Брюховецького - критика, науковця, політика, президента Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Ця книга про тих, хто творив українське життя на Кубані з кінця ХVIII ст. до початку ХХI ст. Найбільша увага приділена добі Української революції початку ХХ століття та її провідним постатям. Рекомендована Історичним клубом “Холодний Яр” для вивчення у вищих та середніх навчальних закладах України та Краснодарського краю Російської Федерації. Розрахована на широке коло читачів.

Спогади полковника армії УНР В. Филоновича «Березневі дні Карпатської України» є унікальним джерелом вивчення історії Карпатської України. Праця містить важливий фактичний матеріал для висвітлення проблем військового будівництва та українського державотворення на Закарпатті в 1938-1939роках. Особливу увагу автор присвятив аналізу проблеми обороноздатності Карпатської України перед наступом регулярної угорської армії та характеристиці діяльності Організації Народної Оборони«Карпатська Січ»(ОНОКС). Будучи професійним військовим, підполковник В. Филонович дає критичну оцінку стану військової готовності Карпатської Січі до відбиття угорського вторгнення. Основну провину за це автор покладає на керівництво Карпатської Січі, звинувачуючи його у непрофесіоналізмі, аматорстві та безвідповідальності за долю країни та життя людей.

  Текст у форматі PDF 1.84 Мб

  Текст у форматі PDF 4.70 Мб

  Текст у форматі PDF 3.28 Мб

Ч. 1. - 240 с.

Це дослідження перше в українському мовознавстві, де взаємини між мовою і людиною, мовою і нацією, мовою і державою розглянуто в онтологічно-діяхронному розтині: мова не лише передумова буття людини і суспільства – вона основа його творення впродовж століть (від ХI до ХIХ століття). Унікальність і феноменальність української ситуації у тому, що не держава була на сторожі мови, а мова забезпечила собою всі можливості для відродження нації та держави. Цей феномен авторка вкладає у метафоричне поняття мови як "краси і сили". "Краса" – це найвідкритіший фонетичний бік мови, а "сила" – це її суспільно-креативна роль в українському націє- та державотворенні. Краса і сила мови – це те, що "двигнуло з упадку ту масу, якій, бачилося, не було рятунку" (І. Франко). Позаяк мова – справа всіх і кожного, то це нетрадиційне лінгвістичне дослідження адресоване, не лише лінгвістам, а усім мовцям.