Книга присвячена малодослідженій проблемі історії вітчизняної державності - юридичним аспектам діяльності Державної варти. Неупереджений авторський підхід і використання раніше невідомих архівних джерел дозволяють об'єктивно визначити роль цієї охоронної структури в системі влади останнього українського гетьманату. Навчальний посібник розраховано насамперед на тих, хто вивчає історію держави й права України, а також на широке коло читачів.

В новій книзі автор висвітлює процес становлення вищих та місцевих органів державної влади в Україні за Української Народної Республіки (за часів Центральної Ради та Директорії) та Західноукраїнської Народної Республіки в контексті складного процесу національного державотворення у буремні 1917-1920 роки. Аналізуються успіхи та прорахунки державного будівництва, зокрема, законодавча база, принципи формування та діяльності вищих законодавчих і виконавчих органів першої і другої УНР та ЗУНР, центральних і місцевих органів державної влади, форми та устрій українських державних утворень, причини падіння Центральної Ради та успіху перевороту П.Скоропадського, підготовку та суть повстання Директорії, соборницько-державницькі прагнення українців Закарпаття та передумови і наслідки Акту Злуки УНР та ЗУНР тощо. Для істориків, правознавців, держуправлінців, політологів та усіх, хто цікавиться українською минувшиною початку ХХ ст.

В новій книзі автор на основі широкого спектру документальних джерел та матеріалів, значна частина яких вперше вводиться до наукового обігу, висвітлює специфічний і неординарний напрямок розбудови національної державності у податковій сфері в період існування Української Народної Республіки (УНР), Української Держави (Гетьманату П.Скоропадського) та Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) від часу утворення Української Центральної Ради в 1917 році до звернення НЕПу та початку податкової реформи 1930 року. Для істориків, економістів, дослідників фінансово-економічної думки, а також широкого загалу читачів, що цікавляться історією українського державотворення.

Ч. 1 . - 1920. - с. 1- 14

Ч. 12. - 1919. - С. 165 - 172

за 1917-1918 гг.. - 1942. - 1483

№ 21. - 1919. - 15 с.

Пропонований навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Історія держави і права України» містить методичні вказівки, плани семінарських занять та навчальні завдання, завдання для перевірки знань та блочно-модульного контролю. В ньому висвітлюються процеси появи державності на території України, починаючи з рабовласницької доби, до сучасного періоду державотворення, процеси інституалізації державних структур, історична еволюція норм і інститутів права, досліджуються загальні закономірності державно-правових явищ, особливості їх функціонування в той або інший історичний період. У посібник включені також: термінологічний словник, список рекомендованої літератури, критерії оцінювання знань студентів при підсумковому контролі, додаток, який вміщує тексти і витяги з текстів історичних правових джерел. Розрахований на студентів і викладачів історії держави та права вищих навчальних закладів, загальноосвітніх шкіл, гімназій, ліцеїв, коледжів.

У монографії на підставі великого масиву як опублікованих, так і тих, які вперше введені в обіг, архівних джерел проведена реконструкція кордонів Київського, Волинського. Брацлавського та Подільського воєводств, простежена їх динаміка протягом 15-18 ст. Результати дослідження відображені на авторських історичних картах.

Кн. 1. - 432 с.

Книга присвячена новому напряму історичних досліджень — інституціознавству (історії державних установ). У виданні вперше представлений комплексний огляд процесу утворення державних установ як невід’ємних атрибутів і органів будь-якої держави, на території сучасної України, починаючи від зародження урядуючих інституцій у Давній Русі ІХ ст. і до початку ХХ ст., коли тут діяли установи Російської та Австро-Угорської імперій. Таким чином доводиться наступність процесу творення державних установ, незважаючи на суттєві трансформації державного устрою, зміни у верховному сюзеренітеті, включення до державних систем інших країн. Розкриті особливості організації та діяльності державних установ за часів Київської та Галицько-Волинської Русі, Великого князівства Литовського, Польського королівства, Речі Посполитої двох народів, Російської імперії, Австрійської/Австро-Угорської імперії тощо. Розрахована на студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, викладачів, усіх, хто цікавиться історією України.

Автор книжки – генерал-поручник армії УНР Олександр Удовиченко – стояв біля витоків українського війська та пройшов з ним увесь бойовий шлях аж до відступу з України в листопаді 1920 року. Начальник штабу Гайдамацького коша Слобідської України, що уславився взяттям Арсеналу, командир Третьої Стрілецької Залізної дивізії, яка перемогла більшовиків під час Вапнярської операції – генерал Удовиченко стисло та водночас повно виклав історію подій, учасником яких був сам.

У хрестоматії вміщено законодавчі та інші матеріали, що характеризують суспільний лад, державний механізм, галузі права в Україні з найдавніших часів до сьогодення. Розрахована на студентів, слухачів, аспірантів, викладачів навчальних закладів юридичного профілю, широкий читацький загал.

У монографії з’ясовується роль і місце совісних судів в українському суспільстві кінця ХVІІІ—першої половини ХІХ ст. Засновуючи їх у кожному губернському центрі під час реформування місцевого управління, Катерина ІІ намагалася зіпертися на європейські взірці, поклавши в основу діяльності цих інституцій головні ідеї та принципи Просвітництва—гуманізм, священне право приватної власності, повагу до людини з її слабкостями й вадами. На відміну від інших судів совісний виконував не лише каральну функцію, а й намагався примиряти конфліктуючі сторони згідно з умовами, які ті самі пропонували. Караючи, совісні суди виховували в порушників почуття відповідальності за скоєні злочини, залучаючи до осуду громадськість, родину, церкву. Визначено станову виборність як основний критерій формування суддівського корпусу, коли дворянська корпорація та міщанська й селянська громади обирали суддями високоморальних, відповідальних та авторитетних місцевих діячів, яким довірялося здійснювати судові повноваження, описано умови служби цих посадовців. На основі архівних матеріалів висвітлено судові практики совісних судів, які розглядали земельно-майнові суперечки, сімейні сварки, злочини малолітніх, душевно-хворих, а також справи про чаклунство та забобони. Визначено, що саме з компетенції совісних судів було найбільш запитуваним і чому.

В книге проанализированна Русская Правда - древнейший памятник славянского права, во всех своих редакциях и списках.