Цей словник є спробою лексикографічно зафіксувати швидкозмінний та плинний за своєю природою сленґовий шар української мови - той його складник, якого, на переконання користувачів російської фєні, не існує (як, утім, і самої мови), а на переконання користувачів правдиво народної, джерельної, солов'їно-калинової мови, і не повинно існувати. Тим часом доктор філологічних наук, завідувачка відділу соціолінґвістики Інституту української мови НАН України Леся Ставицька, взявши за джерельну базу тексти художньої літератури, засобів масової інформації, наукових видань, або й просто зразки розмовної мови, уклала словник, який містить сучасну жарґонну лексику різнотипного соціяльного походження, а також лексику розширеного вживання, що поповнила жарґонізовану розмовну мову. "У професійного філолога і пересічного мовця, - пише авторка в передмові, - почасти складається уявлення про суто російський характер жарґонного слововживання, неконкурентноспроможність української мови у розмовних, стилістично знижених сферах комунікації, нездатність продукувати сучасні іронічні стилі спілкування. Варто вчитатись у зібрані тут репліки, діялоги, тексти, щоби пересвідчитись в українськості того жарґоновживання, яке, на перший погляд, може здатися прероґативою російських розмовних моделей. Крім того, суржикове слово у суто комунікативному аспекті не завжди свідчить про брак мовної культури чи незнання українського лексичного відповідника: нерідко, особливо в інтеліґентських дискурсах, чужомовність підсилює іронічне, сміхове начало, закладене у цій лексиці". Від того, наскільки присутній у свідомості українських мовців національний сміховий вербальний простір, великою мірою залежить виживання та зміцнення комунікативної потужности української мови. Словник містить понад 3200 слів і 650 стійких словосполучень. Він розкриває значення кожного з них, подає його соціяльну та стилістичну характеристику, а часом також наводить короткий етимологічний коментар.

Пособие содержит основные идеи философии науки в области методологии, гносеологии и онтологии. Их усвоение обеспечивает исследовательскую уверенность и разборчивость в выборе духовных ориентиров.

Гастон Башляр (1884-1962) - французский философ, эстетик, исследователь психологии художественного творчества, интерпретатор поэтических текстов. В истории французской культуры ХХ в. трудно найти аналогичный пример столь глубокого проникновения и в науку, и в поэзию. Для Башляра наука и поэзия — сферы совершенно равноправные, в поэтике он не сторонник рационализма, а продолжатель неоромантических традиций и направления, связанного с европейским сюрреализмом 30-40 гг. Башляр оказал значительное влияние на таких теоретиков литературы и эстетиков, как Р.Барт, Ж.Пуле, Ж.П.Ришар, Ж.Старобинский, Ж.П.Вебер, Н.Фрай. Книги «Поэтика пространства», «Поэтика мечты» относятся к феноменологическому периоду творчества Башляра. Феноменология, по его мнению, наиболее целесообразный метод исследования художественного творчества, ибо поэты и живописцы - прирожденные феноменологи. Поэтический опыт имеет собственную динамику, свою собственную, «непосредственную онтологию». В том вошли следующие работы: «Поэтика пространства», «Пламя свечи», «Лотреамон».

В навчальному посібнику висвітлено формування суспільної свідомості та культури селянського населення України і Росії, починаючи з зародження у цьому середовищі раціонального мислення. Вивчено структуротворні чинники, структуру, сутність та енергію руху селянської культури, а також співвідношення її виробничо-утилітарної та святково-естетичної сфер. Розглянуто структуру особистості патріархального селянина. Охарактеризовано народні релігійно-ідеологічні рухи. Показано значення творчості Т. Г. Шевченка у формуванні української та російської культур.

У книзі автор викладає свою теорію простору. Ця теорія дозволяє пояснити практично всі явища живої і неживої природи. Розглядаючи взаємодію безперервно мінливого неоднорідного простору з матерією, яка має конкретні властивості і якості, автор вводить поняття «квантування простору за матеріями». Подібний підхід дозволяє звести всі природні явища в одну гармонійну, не суперечливу систему. І, як наслідок, вперше з’являється можливість пояснити природу гравітаційного, магнітного та електричного полів, як результат взаємодії неоднорідного простору з неоднорідно розподіленою в ньому матерією. Використовуючи принцип неоднорідності, автор показує єдність законів природи на рівні макро- і мікрокосмосу. Уперше сформульовані необхідні та достатні умови для виникнення життя не лише на нашій планеті, але і на мільярдах інших планет із моменту їх виникнення. Книга буде цікавою як для учених і філософів, фахівців, викладачів, так і для широкого кола читачів, кому небайдужі проблеми пізнання життя на Землі і досягнення вищого рівня свідомості розумної матерії.

Літочислення Дніпропетровська викликає жваві суперечки в історіографії. Для пересічного мешканця все просто — місто виникло в 1776 р. Початок саме такому стереотипу масової свідомості поклало гучне святкування 200-річчя Дніпропетровська у 1976 р. Ця дата є дотепер актуальною як для офіційних органів влади, так і для офіційної історії міста. Теза про те, що місто виникло наприкінці XVIII ст. як принципово новий об’єкт, не пов’язаний з історією попередніх населених пунктів, утвердилася вже з ХІХ ст. Офіційна історіографія дореволюційної доби робила акцент передусім на акції урочистого закладення Преображенського собору у 1787 році, згадуючи при цьому і про невдалий досвід розміщення Катеринослава на р. Кільчень. В книзі розглядають "іншу, справжню історію міста", яка є наслідком не упередженого погляду на факти.

  Текст у форматі PDF 2.01 Мб

Т. 1 : Етнолінгвістичні студії. - 356 с.

У книзі досліджено поховально-поминальний обрядовий комплекс Полісся. Подано опис мовних та предметно-дійових складових цілісного культурного тексту поховального й поминальних обрядів Полісся та інших українських і слов'янських історико-етнографічних регіонів та районів. Окремі елементи поліського поховально-поминального обряду розглянуто на тлі інших явищ слов'янської духовної культури. Усе це спрямоване на з'ясування основи культурного явища та його номініції, що є відображенням давньої картини світу в свідомості носіїв традиційної культури. Для фахівців-етнолінгвістів, мовознавців, етнологів, фольклористів та всіх шанувальників української і слов'янської традиційної духовної культури.

Дві праці Дмитра Донцова (1883-1973) - відомого вченого, ідеолога українського націоналізму, мислителя ХХ ст. - написані у 1938-1944 рр. Автор окреслює ідеал нової суспільності, ставить дороговкази для українців: розвивати героїчні традиції нашого народу, формувати еліту високої національної свідомості, державницького мислення, яка прагне безоглядно служити своєму народові.

Морис Мерло-Понти (1908-1961) крупнейший французский феноменолог XX века. Работа «Видимое и невидимое» представляет существенно новый этап в его творчестве (со времени публикации "Феноменологии восприятия") который характеризуется выходом за рамки феноменологии, с се анализом интенциональных отношений, и разработкой "новой онтологии", претендующей на окончательное преодоление фундаментальных категориальных оппозиций классической философии, субъективного и объективного. внутреннего и внешнего, видимого и невидимого. Новая онтология разворачивается как онтология плоти, как тематизация дикого бытия, которая в методологическом плане требует диалектического мышления, способного удерживать взаимопереплетение воспринимающего и воспринимаемого. Став, бесспорно, революционным словом в феноменологии, работа оказала также значительное влияние на представителей других философских течений: герменевтики, структурализма и постструктурализма.

Антология содержит наиболее известные тексты представителей аналитической философии, одного из самых влиятельных направлений западной философской мысли XX века. Работы выдающегося английского философа Б. Рассела в увлекательной форме рассказывают о возникновении аналитической методологии в борьбе с различными течениями идеалистического монизма. Статьи М. Шлика фактически являются манифестом логического позитивизма Венского кружка. В классической статье Д. Э. Мура отражены особенности «среднего этапа» развития аналитической философии — так называемой лингвистической философии. Ряд работ освещают современные взгляды аналитиков на проблемы сознания, мышления, языка. Включенные в антологию тексты переводятся на русский язык впервые. Для специалистов по философии, логике, лингвистике, психологии, студентов и преподавателей.

Книга философа и политика А. Дугина представляет собой курс лекций, прочитанных в рамках «Нового Университета» в Москве в 1998-2001 гг. и является развернутой экспозицией различных типов религиозного (сакрального) мировоззрения в сопоставлении с теориями современной науки. Сформулированы основы традиционалистской онтологической философии и метафизики. Фундаментальный справочник по истории религии, психологии, социологии, гносеологии и политологии.

У книзі висвітлюються теоретико-методолоіічні засади вивчення політико-естетичних феноменів, взаємозв'язок політичного буття та свідомості, вплив міфічного й історичного світоглядів на сприйняті політики, можливість застосування естетичних категорій у процесі аналізу естетичних проявів політики й історичне втілення останніх. Показано, що естетичне сприйняття передусім позначається на становленні владної свідомості. Політико-естетичні феномени сприймаються суб'єктом завдяки механізму принадження, що постас як процес некритичного засвоєння естетичних образів як належних цінностей — мисленнених і повелінкових взірців. В історії політико-естетична феноменологія постає у вигляді міфів, телеологічних уявлень, тоталітарних і демократичних ритуалів.

Философские произведения первого французского философ-экзистенциалиста Марселя имеют характер фрагментарных записей, - таков принцип, положенный им в основу своего творчества. Ибо тот материал, с которым он работает - данности внутреннего экзистенциального опыта, уникального для каждой личности, - искпючает возможность изложения его в виде унифицированной системы.В идее дневника заложен принцип исповеди, фундаментальный для христианства. Такая форма позволяет расслышать "одинокий голос человека'", в чем Марсель и видит задачу философии существования. Исходный пункт рефлексии: непосредственно данная человеку реальность неразрывной мистической связи сознающего себя субъекта с собственным телом. Эта связь есть Воплощенность (incarnation). Дневник "Быть и иметь" - раскрывает сущность антологического выбора, перед которым поставлена личность,Она может подняться к аутентичному бытию, реализовав тем самым свою единственную и фундаментальную свободу. Но бытие трансцендентно по отношению к миру субъект-объектного разделения, который Марсель называет миром обладания. Поэтому выход к нему возможен только через преодоление последнего. В основе системы обладания лежит эгоцентризм субъекта,отграничивающего себя зоной пустоты от всего того, что он стремится сделать своим объектом.Таинственное - это то, что не подлежит проблематизации, оно совпадает с онтологическим. Бытие есть Тайна. Следовательно,всякое индивидуальное бытие является выражением онтологической тайны, и человек может прикоснуться к ней, погружаясь в глубины сбоей личности. Конкретная онтология Марселя мыслится им как противовес косности и тенденции к отрицанию, пессимизму и отчаянию, которые господствуют в мире обладания. Данный сборник представлен двумя работами Марселя - записи 1928-1933 годов "Метафизический дневник" и их резюме "Очерк феноменологии обладания".

«…все обсуждаемые здесь проблемы в конечном счете связаны с вопросом, который представляется, на первый взгляд, абстрактным и спекулятивным, но который продолжает оставаться, как это говорили во Франции несколько десятилетий назад, «неизбежным»: вопросом «командных высот». Вот этот вопрос: что же именно в наследии Маркса является философией, принимающей форму онтологии? Является ли политической философией то, что мы восприняли или еще сможем воспринять из наследия Маркса? Является ли это наследие политической философией, имеющей форму онтологии? И наконец: что нам делать с этим, на первый взгляд, абстрактным вопросом? Правомерен ли он? Можно ли его избежать? И почему все только что прочитанные тексты этой книги подводят к нему именно тогда, когда мы оказываемся в тех проблемных областях, которые называются «политикой», «политическим», «идеологией», «партией» или «классами», или же, когда речь заходит о грядущем (a-venir), - «революцией», «мессианством» или «утопией»?»

Морис Мерло-Понти (1908-1961) – крупнейший французский феноменолог XX века. Работа «Видимое и невидимое» представляет существенно новый этап в его творчестве (со временем публикации «Феноменологии восприятия»), который характеризуется выходом за рамки феноменологии, с ее анализом интенциональных отношений, и разработкой «новой онтологии», претендующей на окончательное преодоление фундаментальных категориальных оппозиций классической философии: субъективного и объективного, внутреннего и внешнего, видимого и невидимого. Новая онтология разворачивается как онтология плоти, как тематизация дикого бытия, которая в методологическом плане требует диалектического мышления, способного выдерживать взаимопереплетение воспринимающего и воспринимаемого. Став, бесспорно, революционным словом в феноменологии, работа оказала также значительное влияние на представителе других философских течений: герменевтики, структурализма и постструктурализма.

Ч. 1. - 1 - 471 с.