Ця книга є першим комплексним джерелознавчим дослідженням сторінок життя і діяльності видатного державного і громадського діяча, останнього гетьмана всієї України та військ козацьких Павла Петровича Скоропадського (1873-1945), спробою розглянути цю історичну постать, про яку історики довгий час не писали взагалі або ж звинувачували у зраді національних інтересів, у контексті епохи Української революції 1917-1921 рр. та через стосунки з іншими історичними діячами - як ідейними опонентами, так і друзями (М. С. Грушевським, К. Г. Маннергеймом). Дослідження здійснено професійним істориком-архівістом, є підсумком більш як 10-літньої праці і грунтується передусім на маловивчених архівних документах. Павло Скоропадський розглядається не лише як політична постать, а й культурний діяч, нащадок славетного гетьмансько-старшинського роду, відомого в історії України з другої пол. 17 ст.

Книга "Моя країна - Україна" запрошує юних читачів у подорож по рідній країні, в доступній формі знайомить з історією України, її державним устроєм, символікою, природними багатствами та культурою, даючи цілісне уявлення про Україну як незалежну демократичну державу. Мета книги - прищепити юним читачам почуття патріотизму, любові до своєї Батьківщини, гордості за рідну землю. Ці почуття і сформовані під їх впливом риси характеру - чесність, мужність, благородство, відданість - актуальні в усі часи, а надто в такий непростий період розвитку, який переживає Україна сьогодні.

Пропоновані документи протягом багатьох десятиліть пролежали в спецхранах комуністичної системи під грифом "цілком таємно". Комуністина партія та радянські партизани боялися розголошувати власне листування про антигітлерівську діяльність українських націоналістів у роки Другої світової війни, а також свою активну боротьбу проти українських патріотів , котрі прагнули утвердження Української Самостійної Держави.

Т. 1. - 1995. - 481 с.

В сегодняшней Эстонии упорно распространяются утверждения, будто в годы Второй мировой войны эстонские солдаты на службе вермахта в карательных акциях не участвовали, к расстрелам мирного населения и к истреблению евреев отношения не имели. На этом настаивают не только эстонские комбатанты, не только юные неонацисты, невозбранно пропагандирующие лозунги, по меньшей мере удивительные для страны, принятой в состав Европейского союза, но и высшие официальные лица, включая бывшего президента Эстонии Арнольда Рюйтеля. Согласно официальной позиции эстонских политиков, эстонцы в немецких мундирах сражались за свободу Эстонии на территории своей страны только с советской властью и сделали все для того, чтобы «создать основу для продолжения сопротивления, приведшего к восстановлению независимости Эстонии через десятки лет». Ложь бывает и более рафинированной – это грубая ложь, которую опровергают документы, собранные в этой книге. Только документы, и они говорят сами, не нуждаясь в комментариях.

Рідкий за жанром політичної публіцистики нарис В.П.Гетьмана — відомого фінансиста, політичного і державного діяча, народного депутата України — присвячений великій події в сучасній історії нашої молодої незалежної держави — прийняттю 28 червня ц.р. її Конституції. Книга цікава багатьма маловідомими фактами й свідченнями одного з активних учасників змальованих в ній подій. Зі сторінок нариса постає драматична картина напруженої боротьби патріотичних сил українського парламенту за створення справді демократичного Основного Закону України.

Значення публіцистичної діяльності Дмитра Донцова полягає не тільки в глибокому розгляді проблем, так пекучо актуальних для сучасності, але й в періодичному подаванні їх між обома війнами в місячнику — наперед у Літературно-Науковому Вістнику, опісля в Вістнику — де він безумовно розчищував нашу національну духовість. Тимто хто хотів би обмежити Донцова тільки до його книжкових видань, той зовсім заперечив би той колосальний вплив, який відбився на останньому поколінні України.

Книжка відкриває маловідому героїчну сторінку історії Норильського повстання 1953 р . Доведені до відчаю нелюдськими умовами життя, виснажливою працею, садистськими знущаннями і смертельними розправами, в’язні повстали і зажадали не тільки пом’якшення табірного режиму, а й висунули політичні вимоги щодо демократизації радянського режиму загалом. Повстання буложорстоко придушене, але відвага, самопожертва його організаторів, серед яких провідну роль відігравав автор , засвідчили, що людську гідність перемогти неможливо. Вона сильніша тортур і самої смерті. Книжка матиме великий моральний вплив на виховання молодого покоління українців як громадян-патріотів.

Серія 1 : 1. Олена Пчілка. 2. Старицька-Черняхівська. - 64 с.

Ольга Петрівна Косач (Олена Пчілка) (29 липня 1849 - 4 жовтня 1930) Ольга Косач Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова, народилася у червні 1849 року на Полтавщині, місті Гадяч. Вона була донькою Петра Драгоманова, але з роками, ставши відомою письменницею взяла псевдонім Олена Пчілка. Українка за походженням і щира патріотка в душі вона пишалася своїм походженням і привчала дітей шанувати рідну землю, народ і звичаї. Утім, процес "українізації" в родині Олени Пчілки, мати відомої Української поетеси Лесі Українки, відбувався не так уже й просто. Хоча б з огляду на те, що чоловік і батько їхніх шести дітей і в сім'ї і на службі спілкувався російською мовою, щоправда, чисто літературною, а не містечковим суржиком. однак українська мова, українська ідея були йому не чужі. Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна (17.08.1868, м. Київ, — 1941) — письменниця, перекладачка, громадська діячка. Дочка письменника М. Старицького. Навчалася в київській приватній гімназії В. Ващенко-Захарченко. У 1888—1893 рр. брала участь у роботі літературного гуртка «Плеяда». З 1908 р. — член ТУП. З 1912 р. разом із сестрою Марією керувала роботою літературно-мистецького клубу «Родина» в Києві. З 1914 р. співробітничала в Київському комітеті для допомоги українцям-біженцям; працювала сестрою милосердя у військовому шпиталі. З квітня 1917 р. — член Української Центральної Ради. З травня 1917 р. — член президії товариства «Український національний театр». З 1919 р. — заступниця голови Національної ради українських жінок (м. Кам’янець-Подільський). З 1920 р. працювала в установах ВУАН. У 1930 р. заарештована у справі «Спілки визволення України» і тимчасово ув’язнена в м. Харкові; того ж року засуджена до умовного 5-річного строку позбавлення волі й вислана до м. Сталіно (нині Донецьк), де займалася перекладацькою діяльністю. У 1936 р. повернулася до Києва. В липні 1941 р. вдруге заарештована НКВС і вислана до Харкова, звідки вивезена під конвоєм до м. Акмолинська (Казахстан); померла в дорозі. У 1989 р. реабілітована посмертно.

Книга включает три статьи одного из самых знаменитых и самобытных интерпретаторов лакановских идей применительно к современной культуре, Славоя Жижека, некоторые книги которого уже известны российскому читателю — «Возвышенный объект идеологии», «Хрупкий абсолют», «Добро пожаловать в пустыню реального», «13 опытов о Ленине». Три статьи данной «тетради» объединены не только лакановской методологией, но и предметом рассмотрения — глобализацией, универсализацией, кибернетизацией, природой этнических конфликтов. Эти темы поворачивают книгу лицом к широкому кругу читателей.

Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова, народилася у червні 1849 року на Полтавщині, місті Гадяч. Вона була донькою Петра Драгоманова, але з роками, ставши відомою письменницею взяла псевдонім Олена Пчілка. Українка за походженням і щира патріотка в душі вона пишалася своїм походженням і привчала дітей шанувати рідну землю, народ і звичаї. Утім, процес "українізації" в родині Олени Пчілки, мати відомої Української поетеси Лесі Українки, відбувався не так уже й просто. Хоча б з огляду на те, що чоловік і батько їхніх шести дітей і в сім'ї і на службі спілкувався російською мовою, щоправда, чисто літературною, а не містечковим суржиком. однак українська мова, українська ідея були йому не чужі.

Серед видань, присвячених історії України, пропонований читачеві навчальний посібник вирізняється як одна з перших спроб глибокого осмислення історичного минулого України з позицій досягнень гуманітарних наук кінця XX ст. Піддаючи належне давній історії, автори все ж основну увагу зосереджують на висвітленні подій і явищ XX ст., зокрема його другої половини (виклад подій у книзі завершено президентськими виборами 1994 р.). Видання позбавлене як стереотипів застійних часів, так і новітніх "патріотичних міфів", послідовно і всебічно висвітлює історію української державності, героїчної і трагічної боротьби за її утвердження, історію формування українського народу, його перетворення у сучасну націю. Для студентів вищих навчальних закладів.

У книжці розповідається про основні події, які відбувалися в Севастополі і в Криму з кінця 1991 до 1997 року. Україна і Росія кілька разів опинялися на межі можливого збройного конфлікту під час розв’язування проблеми чорноморського флоту. На основі раніше закритого широкого документального матеріалу показано масштаби неоголошеної війни, приховану великодержавну, шовіністичну політику певних сил Росії, спроби переглянути кордони, відторгнути Крим і Севастополь від України. Велику увагу приділено аналізові діяльності російських спецслужб і розвідки чорноморського флоту на півострові. Наведено факти взаємодії командної ланки ЧФ з по-сепаратистському налаштованими організаціями, партіями та депутатами кримського парламенту і колишнім президентом Криму. Розкривається ряд серйозних помилок окремих керівників України, через які не вдалося своєчасно розв’язати проблему чорноморського флоту. особливе місце займає розповідь про скорумпованість вищих чинів чорноморського флоту, про розпродаж, розкрадання та вивезення цінного майна. Важливу увагу приділено портретам тих, хто створював Військово-Морські Сили України, показано успіхи і патріотизм цих людей, а також їхні помилки. Читач узнає про основні етапи будівництва українських ВМС з 1991 до 1997 року.

Автор книги полемізує з іншими політиками і дослідниками, доводячи, що Павло Скоропадський був патріотом України.

У книзі на великому архівному матеріалі, маловідомих літературних джерелах подаються портрети видатних жінок України від часів Київської Русі до наших днів. Вміщено розповіді про славетних українок — жінок-патріоток із знатних родів, меценаток, вчених, літераторок, мисткинь, громадських та політичних діячок, учасниць боротьби за незалежність України та збереження національної ідентичності. Багато імен високих достойниць висвітлюються вперше.

У монографії на основі достовірних джерел висвітлено одну з невідомих сторінок історії боротьби нашого народу за незалежну державу. Показано, як на тлі перебігу загальних політичних процесів на початку 40-х років минулого століття українці намагалися вибороти своє право на рівноправне життя у середовищі світової спільноти незалежних держав. Книга розрахована на студентів, викладачів, науковців, всіх, хто цікавиться історією, кому не байдуже, чому, як сказав О. Олесь,"досі в хмарах сонце рідної землі".