У збірнику подано біографічну довідку, цитати і статті Героя України Вячеслава Чорновола, який живе в пам'яті народу, в людських серцях. Для широкого загалу.

Vol. 1 : Volodymir Mijakovs`ky=Міяковський Володимир Unpublished and Forgooten Writings: Political and Intellectual Trends of the Nineteenth Century: Modern Ukrainian Literature=Недруковане й забуте: громадські рухи дев`ятнацятого сторіччя: новітня українська література . - 1984. - 509 p.

Перед читачем книга, що стосується епохи Кучми. Характеризуючи її наведу, хоча й розлогу, проте, гадаю, доволі точну, цитату з своєї програмної статті 2000 року "Проект Україна. Підсумки десятиріччя". Розділ, який я хочу навести, називається - "Украдена Україна", бо Кучма будував не ту Україну, про яку дусалося її творцям, а олігархічне "Государство Украина": Отож - "Олігархічно-номенклатурна візія "проекта государства Украина" Вище уже згадувалося про те, що єдиного "проекту Україна", заснованого на загальнонаціональному консенсусі, немає, як немає і загальнонаціонального консенсусу. Натомість, є декілька досить відмінних пропозицій до "проекту Україна", які не тільки далекі одна від одної, але й прямо протилежні. Однак це не означає, що насправді не здійснюється один з них. Реальний стан справ в Україні можна вважати завершенням олігархічно-номенклатурного "проекту Україна" у формі "государства Украина". Стаґнархія (поєднання олігархії і стаґнації - авт.) вже практично втілила цей проект у життя і майже цілком ним задоволена. Вона зберегла владу, консолідувалася довкола державної монополії як єдине політичне ціле, успішно пережила перехід від планової до державно-капіталістичної економіки, здійснила і завершує перерозподіл власности. В принципі, вона не зацікавлена ні у знищенні державної монополії, ні у впровадженні "громадянського суспільства", яке може їй загрожувати. Водночас стаґнархія зробила все, щоб позбавити Україну ЕС-івської перспективи, яка поклала б край проектові "государства Украина". Стаґнархія не зацікавлена у цивілізуванні економічної політики в Україні, тому всерйоз сприймати проголошення "европейського вибору" Україною не варто. Єдиним дискомфортом для стаґнархії є неприйняття такого стану справ Заходом, хоча здоровий політичний цинізм стратегічних партнерів дозволяє їм до певного часу закривати очі на ці незначні недоліки "государства Украина". Саме тому проект "государства Украина" частково підтримують з політичних, антиросійських та почасти анти-ЕС-сівських міркувань США. Для ЕС цей проект неприйнятний і незрозумілий. З найближчих сусідів тільки Польща все ще делікатно не відмежовується від нього, як-от Чехія чи Словаччина, оскільки має власні конкретні ґеополітичні інтереси в Україні. Так само частковою підтримкою проект "государства Украина" користується і з боку РФ, як такий, що фактично торує шлях до реінтеґрації Росії+ та "государства Украина". Ясна річ, не можна не бачити й інших тенденцій. Частина українських стаґнархів не зацікавлені у перерозподілі влади і власности в Україні на користь потужніших російських олігархів, тому вони можуть саботувати реінтеґрацію з Росією+ так само ефективно, як і зближення з ЕС. Остаточного рішення щодо напрямку розвитку - на Схід чи на Захід - у рамках проекту "государства Украина" не може бути. Сама суть проекту полягає у тому, щоб не рухатися нікуди, бо тоді мають бути змінені правила гри для владних еліт, необхідно перерозподілити власність, а отже, й владу. Великий західний чи російський капітал вмить роздушать слабі капітали українських "новых русских".

Юлию Тимошенко называют «единственным мужчиной среди украинских политиков», «оранжевой принцессой», «украинской Жанной д'Арк», наконец, просто Леди Ю. При этом она — законодатель мод, украшение обложек глянцевых журналов, воплощение образа «идеальной украинки», пример для подражания. Будучи публичным политиком, свою частную жизнь она старательно охраняет от журналистов. Предлагаемая книга (материалы для которой взяты исключительно из официальных источников) — история успеха Юлии Тимошенко.

Ця книга складається з п'яти статей, опублікованих газетою "Дзеркало тижня" в 2002 – 2004 pp. Кожна з статей мала свій власний інформаційний привід, але всі вони присвячені одній проблемі: українсько-російським відносинам на сучасному етапі. Автор підкреслює, що громадяни України стоять перед історичним вибором: чи поставитися до Росії так, як до будь-якої іншої сусідньої країни, чи вважати, що ми маємо з нею "особливі відносини"? Яку частину суверенітету ми можемо віддати і чи потрібно його віддавати взагалі? Історичний досвід засвідчує, що втрата суверенітету, хай навіть на початку лише часткова, загрожує самому існуванню українського народу.

Адамівська школа козацько-лицарського виховання Білгород- Дністровського району Одеської області - громадський (на базі загальноосвітньої школи) навчально-виховний заклад нового типу, покликаний дати учням додаткову козацько-лицарську освіту, забезпечити їх надійний духовний зв’язок з предками, розвинути стосунки з сучасниками і зорієнтувати козачат на інтереси нащадків, бо творче відродження в житті ідей і засобів козацької педагогіки має забезпечити виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян незалежної України

У колективній монографії, присвяченій 10-річчю незалежності України, репрезентовано статті відомих сучасних українських політиків. Подано різні погляди авторів на сучасні події. Розглянуто стратегії національного розвитку і шляхи розбудови самостійної соборної Української держави у сучасному світі, що потребує духовного оновлення, нагромадження інтелектуального потенціалу, осмислення українським народом своєї історичної місії у третьому тисячолітті. Автори належать до різних політичних течій, але всіх їх об’єднує одне — любов до українського народу і бажання поліпшити його життя. Для широкого кола читачів — політиків, науковців, аспірантів, студентів вищих навчальних закладів.