Розкрито феномен австрійської малої прози, специфіку їі рецептивної та генологічної парадигм у контексті німецькомовного літературного процесу. Уперше в українському літературознавстві на контекстуальному фоні розглянуто особливості поетики австрійської малої прози XX ст. у типологічних зрізах і зіставленнях з німецькою малою прозою аналізованого періоду, а звідси - і такі складники дослідження, як рецептивна естетика та генологічна парадигма. Аналіз історико-літературного матеріалу увібрав широке коло праць австрійських, німецьких, швейцарських, українських, польських, російських, словацьких, чеських, болгарських, угорських літературознавців. На основі детального розгляду дослідницького масиву, що містить розгалужений комплекс актуальних питань для словесної науки на новітньому етапі її розвитку, розроблено авторську концепцію інтерпретації художніх зразків малої епічної форми австрійських письменників (К. Е. Францоз, А. Шніцлер, Г. Гофманнсталь, Р. М. Рільке, Ф. Кафка, Р. Музіль, Й. Рот, І. Айхінгер, І. Бахманн, Т. Бернгард, А. Зєлінскі, П. Гандке, Е. Фітцбауер, М. Ган, Г. Кунер).

  Скачати повний текст

Проаналізовано здобутки вітчизняної історіографії у галузі козацько-старшинської генеалогії протягом другої половини XVII - початку XXI ст. Визначено особливості та специфіку наукових підходів найбільш яскравих представників українського родознавства, показано поступове зростання наукового рівня їх праць, розширення джерельної бази розвідок, посилення критичного ставлення до джерел, застосування методологічних їі теоретичних здобутків загальноєвропейської генеалогії. Розглянуто праці російських і українських діаспорних істориків з дослідженої проблематики. Визначено найважливіші чинники, що сприяли зміні дисциплінарного статусу української генеалогії. Висвітлено основні тенденції, притаманні кожному етапу козацько-старшинського родознавства, з'ясовано її хронологічні межі. Узагальнено та систематизовано методологічні засади сучасної генеалогії, способи фіксації родовідного матеріалу. Розглянуто історію формування різних груп джерел, проаналізовано їх соціальну спрямованість, рівень інформативності та достовірності, ступінь дослідженості, а також основні класифікаційні схеми джерел для реконструкції козацько-старшинських родовидів, визначено їх переваги та недоліки.

  Скачати повний текст

Розглянуто математичну модель комплексного радіолокаційного зображення цілі з кінцевою кількістю яскравих точок. Відмінність цієї моделі від існуючих, що визначає її новизну, полягає в тому, що вона дозволяє урахувати амплітудно-фазові трансформації комплексної обвідної зондувального сигналу у разі відбиття від цілі зі складною геометричною формою в азимутально-дальнісній площині. Вперше розроблено метод формування радіолокаційних портретів цілей на підставі алгоритму адаптивної обробки сигналів. Відмінність цього методу від існуючих, що визначає його новизну, полягає в тому, що для формування радіолокаційних портретів цілей паралельно з радіолокаційним каналом передавач - ціль - приймач включено канал передавач - адаптивний фільтр - приймач, що дозволяє в межах одного періоду зондування формувати радіолокаційні портрети цілей для їх розпізнавання та забезпечить когерентність міжперіодної обробки сигналів. Удосконалено математичну модель формування комплексної перехідної характеристики цілі зі складною геометричною формою поверхні. Відмінність цієї моделі від існуючих, що визначає їі новизну, полягає в тому, що вона дозволяє врахувати не тільки кількість і розташування елементарних відбивачів поверхні цілі, а і їх конфігурацію в межах кінцевого набору елементів простої геометричної форми.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість М. Яцкова як цілісного модерністського феномену в українському та зарубіжному літературному контексті, синхронному та діахронному. Розкрито два взаємовизначальні фактори в його прозі, що знаходяться у модерністському каноні, зокрема, концепти, образи та мотиви, базові для суб'єктивної онтології письменника (з їі антропологізмом і метафізичністю), і пошуки нової комунікації (вербалізація станів мовчання персонажів і ситуацій тиші, звернення до взаємодії літератури з суміжними мистецтвами: музикою, малярством, скульптурою). Наведено інтерпретацію явища дисоціації складників особистості в художніх текстах М. Яцкова (на душу, дух і тіло), висвітлено особливості зв'язку людини з Трансцендентом і функціонування концепту долі, осмислено трактування феномену смерті, викладено вплив авторської онтології на поетику простору.

  Скачати повний текст