Висвітлено етіологію виникнення сильного м'язового болю у найбільш гіпертрофованих м'язах спортсменів, які займаються бодібілдінгом. Встановлено, що основною причиною виникнення болю є ішимізація м'язів, котра виникає внаслідок перетворення значної частини судин, що живлять м'яз, на судини-колектори (колатералі), не здатні доставляти необхідну кількість крові. У ветеранів бодібілдінгу біль у м'язах виникає внаслідок переродження судинного русла через систематичне передавлення судин м'язами, що скорочуються.

Освещена этиология возникновения сильной мышечной боли в наиболее гипертрофированных мышцах спортсменов, которые занимаются бодибилдингом. Установлено, что основной причиной возникновения боли является ишимизация мышц, которая возникает вследствие преобразования существенной части сосудов, которые питают мышцы, на сосуды-коллектори (колатерали), не в состоянии доставлять необходимое количество крови. У ветеранов бодибилдинга боль в мышцах возникает в результате перерождения сосудистого русла при систематическом передавливании сосудных мышц, которые сокращаются.

The paper considers etiology of severe pain occurrence in the most hypertrophied muscles of bodybuilders. In author's opinion the major cause of pain in novice bodybuilders is ischemia of muscles which occurs as a result of transformation of the most of vessels supplying the muscle into vesselscollectors (collaterals) unable to deliver sufficient volume of blood. In experienced bodybuilders the muscle pain is due to regeneration of vessel bed as a consequence of regular compression of vessels by contracting muscles.

Доведено, що потужність і економічність системи забезпечення організму киснем, розвиток функцій органів дихання, кровообігу, дихальної функції крові, тканинних механізмів, відповідальних за утилізацію кисню м'язами - необхідні умови для досягнення високого спортивного результату в сучасних лижних гонках.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-29

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані електрофізіологічних досліджень функцій м'язово-скелетної системи під час наземної стато-локомоції. Результати досліджень показали, що до складу стато-локомоторного апарату окрім кінцівок, необхідно віднести ще й м'язи тулуба, шиї та голови. Під час руху ці групи м'язів тісно інтегровані із м'язами кінцівок і виконують основну функцію із переміщення тіла в просторі. Головною функцією м'язів вільних кінцівок є забезпечення статичного положення тварини під час стояння та фази опори. Основною функцією дорсальних і вентральних м'язів хребта та поясів кінцівок є функція перенесення кінцівок і тулуба вперед під час локомоції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.540.53-5 + Р694.54-88

Рубрики:

Нефроптоз (опущення) нирки

Операції на нирках і ниркових мисках

Шифр НБУВ: РА364390 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено оптимальний комплекс діагностики параколостомічних гриж. Досліджено морфологічний стан м'язово-апоневротичних структур ділянки навколо колостоми у разі параколостомічних гриж, що показало низьку ефективність застосування автопластичних методів герніопластики та дозволило обгрунтувати необхідність використання допоміжного пластичного матеріалу. Запропоновано КТ метод вимірювання співвідношення між об'ємами грижі та черевної порожнини, який дозволяє визначити спосіб оперативного втручання та передбачити можливість розвитку внутрішньочеревної гіпертензії. Удосконалено клінічну класифікацію параколостомічних гриж з урахуванням локалізації, розмірів і клінічних ознак, яка дозволяє на основі формування точного діагнозу визначити метод оперативного втручання. Розроблено новий спосіб хірургічного лікування параколостомічних гриж у випадках ліквідації стоми, який розв'язує задачу підвищення ефективності лікування за рахунок більш надійної фіксації допоміжного пластичного матеріалу (сітки) та його розташування між м'язами передньої черевної стінки, що виключає контакт сітки з внутрішніми органами та знижує частоту рецидивів і післяопераційних ускладнень. Розроблено новий спосіб виконання алогерніопластики у пацієнтів з поєднанням післяопераційної серединної та параколостомічної гриж живота, який за рахунок такого розміщення суцільної сітки під м'язами передньої черевної стінки, що забезпечує перекриття обох, серединного та параколостомічного, грижових дефектів, та її фіксації без натягу тканин з серединного доступу, гарантує одночасне та надійне закриття даних дефектів.

У дослідженні взяли участь 100 здорових, праворуких з провідним правим вухом чоловіків віком 19 - 21 років. Проаналізовано значення потужності коливань ЕЕГ в alpha1 діапазоні і амплітудно-частотні характеристики поверхневих м'язів згиначів та розгиначів пальців правої і лівої рук у разі слухомоторного координування в режимі циклічної діяльності. Під час фоностимуляції відмічено значуще зниження показників в скроневій, центральній, тім'яній частках обох півкуль кори, а також в правих бічному лобовому і потиличному відведеннях, в порівнянні з станом функціонального спокою. Амплітудно-частотні показники задіяних м'язів статистично не відрізнялися від таких в стані спокою. За умов слухомоторного координування правою рукою встановлено депресію alpha1 ритму, переважно в центральних, скроневих і тім'яно-потиличної зонах кори. Корелятом такого блокування alpha1 ритму ЕЕГ є зростання середньої амплітуди та зниження середньої частоти коливань ЕМГ досліджуваних м'язів правої руки. Вказані закономірності посилюються під час виконання завдання лівою рукою. Поверхневі м'язи згиначів пальців кисті обох рук протягом всього експерименту відмічались меншою середньою амплітудою і вищою середньою частотою коливань ЕМГ, в порівнянні з м'язами розгиначами.

Вивчено особливості суперпозиції центральних моторних команд (ЦМК), які надходять до м'язів руки під час створення передпліччям ізометричних зусиль різного напрямку. Як оцінки інтенсивності ЦМК використано амплітуди випрямлених електроміограм, які відводилися від м'язів плечового пояса та плеча. Зусилля розвивались у горизонтальній площині операційного простору за умов фіксованого положення руки. Порівняно два вектори сили рівної амплітуди та близьких напрямків, а також їх геометричну суму. Перевірено гіпотезу щодо встановлення суперпозиції ЦМК у задачах сумації вищевказаних векторів сили. Визначено напрямки складових і результативних зусиль, для яких була задовільною суперпозиція ЦМК. Показано відмінності у патернах коактивації екстензорних м'язів плечового пояса та плеча. Під час розгинальних зусиль спостережено досить високий рівень активності флексорів, тоді як екстензори під час згинаючих зусиль здебільшого були розслабленими.

У науково-дослідному центрі "Державний океанаріум" впродовж більше 20-ти років проводяться роботи з вивчення можливості використання чорноморських дельфінів афалін для відновлення здоров'я людей, які страждають на психоневрологічні захворювання. Наведено дані, одержані на більш ніж 8000 пацієнтів, що підтверджують лікувальні ефекти процедур дельфінотерапії у дітей із неврозами, аутизмом, дитячим церебральним паралічем (ДЦП) і затримкою психомовного розвитку (ЗПР). Для пацієнта невропата й особистісно акцентуйованого пацієнта враження від пережитого в процедурах дельфінотерапії, а також відчуття власної перемоги й успіху надовго залишаються закріпленими в поведінці і є тим стартовим стрибком, який робить кожен пацієнт із неврозом до видужання. При аутизмі за допомогою дельфіна вдається допомогти дитині осмислено взаємодіяти з навколишнім світом, а потім на цій основі здійснювати керування навчанням і вихованням, направляючи в потрібне русло наявні і формуючи у дитини нові звички і знання. Під час ДЦП за допомогою дельфінів вдається нав'язати рухові стереотипи з метою досягнення оптимальної для конкретного хворого взаємодії з дельфіном, змусити дитину відчути смак перемоги над собою і постаратися відновити нервово-рефлекторні зв'язки ЦНС із ураженими м'язами за 10 днів занять із дельфінами. Таким чином, мобілізація активної поведінки пацієнта під час хвороби, переключення його уваги із хворобної домінанти на оптимістично-зцілювальні мотивації є найважливішими елементами дельфінотерапії.

Згідно з сучасними уявленнями, інсулінорезистентність — це первинне селективне і специфічне порушення біологічної дії інсуліна, що супроводжується зниженням утилізації глюкози тканинами, переважно скелетними м'язами, та призводить до хронічної гіперінсулінемії. Мета роботи - визначення про-запального статусу та його залежність від рівня інсулінемії у жінок з метаболічним синдромом (МС) та СПКЯ. Проведено комплексне клінічне обстеження стану репродуктивного здоров'я у 33 жінок репродуктивного віку з СПКЯ, 35 жінок з МС і 54 здорових пацієнток, що склали групу контролю. Визначення вмісту інсуліну та інтерлейкіну-6 у плазмі крові обстежених жінок проводили на імуноферментному аналізаторі-фотометрі виробництва "Avareness Technology". Імуноферментне досідження ELISA виконувалось з використанням 2-х специфічних антитіл. Вимір оптичної щільності проведено на фотометрі MSR-1000 (Syntron, USA, 1995). Показано, що на тлі МС спострігається гіперінсулінемія, що патогенетично взаємопов'язує ожиріння, порушення карбогідратного метаболізму, артеріальну гіпертензію та дисліпідемію. З'ясовано, що як в генезі МС, так і СПКЯ механізми системного запалення відіграють менш значиму роль у порівнянні з гіперінсулінемією.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-3

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж43715 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.22-4

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення ділянки шиї

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Диспластичний коксартроз належить до найбільш тяжких уражень опорно-рухової (ОР) системи. На відміну від ідіопатичного та післятравматичного артрозо-артриту це зумовлене насамперед не проявами деструктивно-дистрофічного процесу в кульшовому суглобі (КС), а різноманіттям і складністю прогресуючих анатомо-фізіологічних змін ОР апарату. Більшість пацієнтів - молоді люди працездатного віку, які через функціональні обмеження стають інвалідами. На цій стадії захворювання тотальна артропластика КС визнається безальтернативним хірургічним утручанням, що дозволяє відновити ОР функцію. У науковому й практичному аспектах головним завданням численних досліджень є максимальне відновлення ОР функції або компенсація біомеханічних порушень, а також забезпечення умов для тривалого збереження стабільності імплантату (компонентів ендопротеза) у тазовій кістці й проксимальному відділі стегнової кістки (СК). Мета роботи - аналіз факторів, що визначають вибір хірургічної тактики й особливості первинної тотальної артропластики при диспластичному коксартрозі. До ретроспективного аналізу включено 157 пацієнтів, серед яких було 148 жінок і 9 чоловіків віком 19 - 56 років (середній вік 37,4 року). За даними рентгенографії, 93 (59,2 %) пацієнти мали ураження обох КС. Загальна кількість операцій первинної артропластики - 193 (100 %), у тому числі 36 (18,7 %) на обох КС. Планування лікувальної тактики проводили на підставі результатів рентгенографічного дослідження і спіральної комп'ютерної томографії. Одержані результати були систематизовані за ступенем проксимальної дислокації стегна (Crowe et al., 1979), а також за проявами патологічних змін вертлюжної западини відповідно до класифікації Hartofilakidis et al. (1996). Визначено головні моменти, які впливають на вибір хірургічної тактики, визначають особливості хірургічних утручань: недорозвиненість і навіть відсутність склепіння, недорозвиненість задньої і, особливо, передньої стінки, зменшення глибини западини з потоншенням медіальної стінки, порушене співвідношення диспластичної вертлюжної западини й головки СК, деформація проксимального відділу стегна, наявність двобічного ураження КС, деформація тазового кільця, сколіотична деформація хребта, дисбаланс і слабкість м'язів тазового поясу, а також супутні деформації кінцівки диспластичного генезу. Розташування чашки ендопротеза відповідно до фізіологічних параметрів має забезпечити відновлення природного центру обертання КС, офсету й балансу м'язів. У випадках занадто малої й тонкої передньої стінки необхідно зберегти її субхондральну кортикальну пластинку. Кісткове ложе для чашки рекомендуємо формувати римерами, переважно за рахунок більш міцної й масивної задньої колони. При центральних дефектах медіальної стінки западини виконували кісткову пластику (КП). При дефекті покриття ацетабулярного компонента більше ніж 30 % застосовували КП склепіння кортикально-губчастим трансплантатом. Для мобілізації стегна ми застосовували реліз сідничних м'язів, висічення суглобової капсули, міотомію аддукторів, відтинання від малого вертлюга сухожилка m. iliopsoas, остеотомію великого вертлюга з м'язами, що до нього прикріплюються, із подальшим його зведенням і фіксацією, а також flapping trochanter osteotomy. У 10 пацієнтів виконано вкорочуючі та корегуючі остеотомії СК. Віддалені результати за шкалою Harris Hip Score були досліджені в 124 (78,98 %) оперованих пацієнтів у терміни 3 - 14 років після артропластики. 36 пацієнтів перенесли артропластику обох КС. Середній термін спостереження - 7,8 року. Узагальнені результати визнано відмінними (середній бал 93,67 ) у 47 (37,9 %), добрі (середній бал 85,69 ) - у 48 (38,7 %), задовільні (середній бал 75,56) - у 22 (17,7 %) осіб. Погані результати (середній бал 46,96) у 7 (5,7 %) пацієнтів були зумовлені розвитком нестабільністі компонентів. Асептична нестабільність у 5 пацієнтів виникла через 3 - 5, 7 і 11 років після артропластики. Септична нестабільність у 2 пацієнтів виникла через 6 і 7 років. У 5 пацієнтів у подальшому виконано ревізійне ендопротезування. При ендопротезуванні КС суглоба з приводу диспластичного коксартрозу у складних ситуаціях необхідно передбачати різні прояви анатомічних і біомеханічних порушень ОР системи, різні варіанти фіксації вертлюжного та стегнового компонентів, можливості застосування КП й реконструкцій, а також не відкидати інтраопераційне рішення про зміни ходу оперативного втручання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.665.621.050

Рубрики:

Вади розвитку зубів у дітей

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ботуліновий токсин (BoTx) є продуктом життєдіяльності грампозитивних бактерій роду Clostridium. На теперішній час ідентифіковано 7 серотипів BoTx A - G). Всі вони функціонують як цинкзалежні ендопеотидази, що гідролізують пептидні зв'язки з розчинним N-етилмалеімідчутливим фактором, контактуючим з протеїновими рецепторами. BoTx впливає на протеїни, необхідні для вивільнення нейротрансмітерів через пресинаптичні мембрани. Як результат, розвиваються м'язова слабкість або повний параліч м'язів. Такі ефекти не обмежуються поперечносмугастими м'язами, вони виявляються також у гладеньких м'язах і секреторних залозах. Як спостерігалося, BoTx може дифундувати від місця свого введення; це може вказувати на принципову можливість прямих або непрямих впливів токсину на ЦНС. Відповідно, виникає питання: яким є механізм центральної дії BoTx. Запропоновано декілька гіпотез про механізми такої дії. Результати нещодавніх досліджень, однак, свідчать про те, що найбільш вірогідним механізмом, відповідальним за центральні ефекти BoTx, є його дія на антероградний транспорт. Описано й обговорено найбільш важливі аспекти дії BoTx на ЦНС.

Останніми десятиріччями наукові дослідження та інженерні роботи зі створення різних моделей несмертельної зброї активно проводяться в багатьох країнах світу. Однак побічні травматичні ефекти такого виду озброєння вивчені недостатньо та не знаходять необхідного для практикуючих лікарів висвітлення в джерелах наукової інформації. Мета огляду - аналіз характеристик травматичних факторів найбільш поширених технічних засобів, що належать до несмертельної зброї, і заходів щодо запобігання їх впливу. Досліджено основні характеристики окремих зразків, що перебували на етапі конструкторської розробки та експериментального впровадження в період 2012 - 2016 рр. Дослідженнями встановлено, що сучасні зелені лазери не тільки здатні викликати короткострокове порушення зору, але й мають супутній травматичний вплив, що проявляється пошкодженням очей різного ступеня. Акустичні попереджувальні пристрої викликають тимчасове порушення слуху з подальшими звуковими галюцинаціями. Травматичні електричні пристрої зумовлюють порушення електричної м'язової активності, що супроводжується різким обмеженням фізичної працездатності та втратою контролю над м'язами. Відволікаючі димові системи для легкових автомобілів і димові гранати, що запускаються з автомобіля, спричиняють синці, подразнення, токсичні ураження. Системи активного відштовхування здатні викликати широкий спектр травматичних ефектів: відчуття жару, виражені тепловий та больовий ефекти. Нові моделі зеленого лазера, що позбавляють дієздатності, викликають ефекти у вигляді тимчасового порушення зору, опіків очей, в окремих випадках є ризик повної втрати зору. Акцентовано увагу на тому, що сучасні несмертельні види озброєння за певних умов несуть потенційну загрозу не тільки для ймовірної мішені, а й для оператора зброї. Різноманітні непередбачувані ефекти несмертельної зброї невідомі широкому колу медичних працівників, що зазвичай беруть участь у наданні медичної допомоги за умов терористичних загроз. Тому проведення постійних досліджень і систематизація знань щодо цього спектра питань є актуальними завданнями сучасної медичної науки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*738.82*715.3

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.4 + Е71*69*631

Рубрики:

Прийоми і методи стоматологічних операцій. Топографічна анатомія порожнини рота і щелепно-лицьової ділянки

Антропологія

Шифр НБУВ: Ж15068 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*692.132*333

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За фармакологічного скринінгу глікверин порівняно з акарбозою, досліджено терапевтичні дози воглібозу й обрано його середньотерапевтичну дозу. Визначено оптимальний носій для кверцетину, який підвищує його біодоступність і встановлено середньотерапевтичну дозу кверцетину на основі поліетилендіоксиду (ПЕО)+неусілін за антигіперглікемічною дією. Визначено механізми антигіперглікемічної дії комбінованого засобу глікверину на основі воглібозу та кверцетину. Встановлено, що глікверин посилює утилізацію глюкози периферичними тканинами (печінкою та м'язами) й уповільнює всмоктування вуглеводів у кишечнику. На моделях інсулінорезистентності, відносної та абсолютної інсулінової недостатності показано виражені протидіабетичні властивості глікверину. Доведено, що в основі протидіабетичної дії глікверину лежать виражені антигіперглікемічні, гіполіпідемічні, антиоксидантні властивості та здатність до пригнічення активності з кишкових глюкозидаз. Виявлено здатність глікверину знижувати постпрандіальну гіперглікемію, що є важливою складовою фармакодинаміки досліджуваного засобу під час профілактики судинних ускладнень у хворих на цукровий діабет 2-го типу. Доведено, що поєднання воглібозу та кверцетину в комбінованому засобі призводить до сумації їх фармакологічних властивостей, що підтверджується посиленням протидіабетичної дії глікверину.