Досліджено адміністративно-правові засади державного контролю в будівництві, сформульовано поняття "об'єкт державного контролю в галузі будівництва". Визначено сутність державного контролю у даній галузі, досліджено форми державного контролю в ній, сформульовано поняття будівельного права як правового інституту адміністративного права. Охарактеризовано правове забезпечення контрольної діяльності в галузі будівництва, визначено роль контрольних проваджень у забезпеченні законності в даній сфері. Встановлено систему контрольних проваджень в галузі будівництва, сформульовано пропозиції щодо покращання даної контрольної діяльності.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено комплексному та ґрунтовному дослідженню правового регулювання відносин у сфері річкового судноплавства з позиції науки адміністративного права. У роботі з’ясовано правову природу регулювання сфери річкового судноплавства, розкрито сутність та охарактеризовано його ознаки, виокремлено передумови зародження та генезису правового регулювання відносин у сфері річкового судноплавства.За результатами дисертаційного дослідження сформульовані авторські положення, які виносяться на захист і містять елементи наукової новизни. Уперше наведено комплексний перелік особливостей правового регулювання відносин у сфері річкового судноплавства, надано доктринальну дефініцію поняття правового регулювання річкового судноплавства. Автором сформульовано визначення поняття «методологія правового регулювання відносин у сфері річкового судноплавства», а також обґрунтовано мету правового регулювання сфери річкового судноплавства. Удосконалено характеристику функції забезпечення контролю у сфері правового регулювання сфери річкового судноплавства, обґрунтовано пропозиції щодо внесення зміни до Закону України «Про транспорт» та Водний кодекс України.У ході дослідження дістала подальшого розвитку позиція стосовно сутності забезпечення суспільної безпеки у сфері річкового судноплавства, яка є фактично діяльністю щодо забезпечення режиму законності та правопорядку у сфері річкового судноплавства.Обґрунтовано, що під поняттям «адміністративне регулювання сфери річкового судноплавства» слід розуміти систему нормативних актів, компетентностей посадових осіб та повноважень органів виконавчої влади щодо регулювання сфери річкового судноплавства та внутрішніх водних шляхів, забезпечення режиму законності та правопорядку та зниження ймовірностей виникнення ситуацій загроз і небезпек річковому транспорту та всім учасникам відносин у сфері внутрішніх водних шляхів.Виділено ознаки забезпечення громадської безпеки у сфері річкового транспорту, до яких відносяться: 1) особливий суб’єкт сфери річкового транспорту; 2) специфічні умови використання суден на річковому транспорті; 3) необхідність дотримання балансу заходів безпеки та прав і свобод людини та громадянина; 4) об’єктивна і тимчасова необхідність зниження участі впливу органів виконавчої влади та посадових осіб на регулювання відносин безпеки на річковому транспорті; 5) моніторинг та аналіз режиму безпеки використання внутрішніх водних шляхів.Установлено, що сучасний стан правового регулювання сфери річкового транспорту характеризується: неоднорідністю розуміння основних термінів цього субінституту; забезпеченістю і дієвістю; аргументованістю; прогалинами у вітчизняному законодавстві; відсутністю обов’язкового застосування норм міжнародного права у сфері річкового транспорту; імперативно-диспозитивним характером правового регулювання.До основних завдань правового регулювання у сфері річкового транспорту віднесено: 1) перехід до активної політики регулювання у сфері річкового транспорту; 2) визначення основних напрямів державної політики у сфері річкового транспорту, серед яких особливе місце повинно займати питання правового регулювання забезпечення безпеки, їх практична реалізація; 3) забезпечення здійснення перетворень у сфері використання внутрішніх водних шляхів, за допомогою налагодження тісного взаємозв’язку політики боротьби з правопорушеннями та злочинами різного походження; 4) створення взаємної зацікавленості держави і приватних компаній щодо забезпечення безпеки перевезень на внутрішніх водних шляхах; 5) підвищення рівня правових гарантій у сфері річкового транспорту.Виокремлено низку проблем правового регулювання, які не дозволяють субінституту забезпечення безпеки у сфері річкового транспорту повною мірою здійснювати своє суспільне призначення, а саме: 1) невідповідність такого субінституту міжнародним нормам; 2) відсутність правового регулювання механізмів застосування норм вітчизняного законодавства; 3) застарілість основних фондів транспортних підприємств; 4) економічна нестабільність.Визначено основні шляхи запозичення іноземного досвіду правового регулювання у сфері річкового транспорту, якими є: закріплення механізму нормативної регламентації забезпечення безпеки у сфері річкового транспорту в одному законодавчому акті; удосконалення законодавчого визначення поняття річковий транспорт відповідно до міжнародних стандартів; побудова національного механізму правового регулювання забезпечення безпеки сфери річкового транспорту на засадах взаємовигідного партнерства між фізичними, юридичними особами та державою; удосконалення порядку використання правоохоронних органів у сфері річкового транспорту; удосконалення адміністративних механізмів моніторингу сфері річкового транспорту.^UThe dissertation is dedicated to the complex and ground investigation of the legal regulation of boats in the field of river navigation from the standpoint of the science of administrative law. In robots, the legal nature of the regulation of the sphere of river navigation has been explained, the nature and nature of the sphere of river navigation has been clearly described, and the origin of the legal regulation of river navigation in the sphere of river navigation has been reconsidered and rethought.Based on the results of the dissertation research, the author's position was formulated, which is to be blamed for defending and avenging the elements of scientific novelty. First, a complex translation of the features of the legal regulation of river navigation in the sphere of river navigation was introduced, a doctrinal definition of the understanding of the legal regulation of river navigation was given. The author formulated the definition of the concept of «methodology of legal regulation of boats in the sphere of river navigation», also outlined the metaphor of legal regulation of the sphere of river navigation. Improved the characteristics of the function of security control in the field of legal regulation of the sphere of river navigation, primed the propositions for introducing amendments to the Law of Ukraine «On Transport» and the Water Code of Ukraine.During the investigation, the position on the essence of ensuring public safety in the field of river navigation was further developed, which is in fact an activity to ensure the regime of law and order in the field of river navigation.It is substantiated that the concept of "administrative regulation of river navigation" should be understood as a system of regulations, competencies of officials and powers of executive authorities to regulate river navigation and inland waterways, to ensure the rule of law and order and to reduce the likelihood of threats and dangers to river transport and all participants to relations in the field of inland waterways.Signs of public safety in the sphere of river transport were seen, to which one can see: 1) particularities of the subject of the sphere of river transport; 2) specific use of vessels on river transport; 3) the need to achieve a balance of security and security of the rights and freedoms of a person and a citizen; 4) objective and temporary need to reduce the involvement of executive authorities and officials in the regulation of river transport safety relations; 5) monitoring and analysis of the safety regime of the internal waterways.The author establishes that the current state of legal regulation of river transport is characterized by: heterogeneity of understanding of the basic terms of this sub-institution; security and efficiency; reasoning; gaps in national legislation; lack of mandatory application of international law in the field of river transport; and the imperative-dispositive nature of legal regulation.Prior to the main tasks of legal regulation in the sphere of river transport, it was noted: 1) transition to an active policy of regulation in the sphere of river transport; 2) designation of the main directives of state policy in the sphere of river transport, in the middle of which it is especially necessary to take care of the legal regulation of security, their practical implementation; 3) ensuring the development of a transformation in the sphere of victorious internal waterways, in a way of establishing a close mutual connection of the policy of combating law enforcement and the evils of a different campaign; 4) the creation of mutual congestion of the state and private companies in order to ensure the safety of transportation on inland waterways; 5) promotion of equal legal guarantees in the sphere of river transport.Due to the low problems of legal regulation, they do not allow the sub-institution of security in the field of river transport in the outside world to maintain its own recognition, and to itself: 1) the non-observance of this sub-institution by international norms; 2) the existence of legal regulation of the mechanisms for enforcing the norms of domestic legislation; 3) old age of fixed assets of transport enterprises; 4) economic instability.The author identifies the main ways of borrowing foreign experience of legal regulation in the field of river transport, namely: consolidation of the mechanism of regulatory regulation of safety in the field of river transport in one legislative act; improvement of the legislative definition of the concept of river transport in accordance with international standards; building a national mechanism for legal regulation of river transport security on the basis of a mutually beneficial partnership between individuals, legal entities and the state; improving the procedure for using law enforcement agencies in the field of river transport; improving administrative mechanisms for monitoring the river transport sector