З використанням різних типів молекулярно-генетичних маркерів (білків, ДНК-маркерів) досліджено генетичну структуру локальних порід сільськогосподарських і близьких диких видів копитних, а також зоопаркових видів - асканійських ізолятів. Оцінено можливості використання поліморфізму структурних генів та анонімних послідовностей ДНК з метою диференціації видів. Проаналізовано рівень генетичної мінливості у доместикованих і близьких диких видів копитних, виявлено біохімічні маркери, що найбільшою мірою залучені до процесів їх дивергенції. На прикладі гена капа-казеїну вивчено можливості ідентифікації алелів структурних генів за допомогою методу ПЛР-ПДРФ. Визначено генотипи за даним локусом і частоту зустрічальності бажаного В-алеля у локальних вітчизняних порід рогатої худоби. Досліджено вплив інтеграції чужинної генетичної інформації на органоспецифічний спектр ферментів загального метаболізму у тварин.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання формування популяцій копитних за умов надмірної щільності населення та штучного обмеження площі існування даних тварин. З'ясовано, що у лісових угіддях державної організації "Резиденція "Залісся" щільність копитних становить 122 особини на 1 тис. га. У степовому біотопі Азово-Сиваського національного природного парку цей показник становить 519 особин на 1 тис. га. Досліджено формування міжвидових зв'язків між окремими популяціями копитних. Установлено соціальну ієрархію видів, що перебувають на одному трофічному рівні. Для популяції кожного виду наведено чинники, що впливають на динаміку його чисельності. Зазначено, що пристигаючі соснові насадження з розвиненим підліском є пріоритетними угіддями для благородного оленя, звідки він витісняє лань і козулю у свіжі та сухі бори, де переважають сосново-зеленомохово-лишайникові асоціації. За умови спільного утримання лося та плямистого оленя останній домінує у чорновільхових насадженнях з багатим підліском і трав'яним покривом, а поширення лося обмежується сосновими молодняками. Високий рівень біотехнічних заходів зумовлює незалежність дикого кабана від характерних вологих станцій і нейтральні відносини з іншими видами копитних. Муфлон найповніше освоює трофічні ресурси Степової зони та є найбільш пристосованим видом до умов відкритого біотопу. Виявлено, що за його відсутності лань проявляє вищу екологічну пластичність, ніж благородний олень.

  Скачати повний текст

Наведено результати вивчення коливань чисельності ратичних Гірського Криму за період 1980 - 2003 рр. Встановлено, що їх період у благородного оленя становить 6,6 р., у козулі - 4,8 р. Виявлено, що скорочення періоду коливань, у порівнянні з материковими популяціями, проявляється як захисний механізм за умов постійного антропогенного тиску. Згідно з теорією акліматизації встановлено, що популяція кабана у даний період проходить фазу стабілізації чисельності. Виявлено, що чисельність оленя та кабана практично відповідає оптимальній ємності угідь, а чисельність козулі тримається на рівні її 70 %. Показано, що процес трофічної конкуренції обумолює витіснення популяцією благородного оленя популяції козулі, а у мисливських угіддях домінантом стає козуля як вид, що більш пристосований до антропогенного тиску. З'ясовано, що станції існування ратичних на Кримському півострові обмежені його лісовими біотопами, що мають найкращі захисні властивості. Встановлено, що мисливські угіддя займають 86 %, а заповідний фонд - 14 % площі. На прикладі Карадазького природного заповідника переглянуто існуючу концепцію заповідності.

  Скачати повний текст