Досліджено проблему підвищення ефективності діагностики порушень функціонального стану та перфузії міокарда у хворих на хронічні обструктивні захворювання легень, ускладнені легенево-серцевою недостатністю (ЛСН), з використанням радіонуклідної вентрикулярографії (РНВГ) та перфузійної сцинтиграфії міокарда. З застосуванням цих методів досліджено функціональний стан міокарда правого та лівого шлуночків серця у хворих на хронічні обструктивні захворювання легень, ускладнені ЛСН різних стадій тяжкості. Установлено, що РНВГ - найбільш точний, фізіологічно обгрунтований метод діагностування, що дозволяє визначити функціональні зміни на ранньому, доклінічному етапі захворювання. Проаналізовано динаміку змін основних параметрів насосної та скоротливої функції кожного шлуночка серця за умов наростання тяжкості захворювання. Виділено найбільш діагностично значущі показники внутрішньосерцевої гемодинаміки як предиктори прогресування ЛСН. Досліджено механізми компенсації та забезпечення гемодинамічної продуктивності серця за умов наростання легеневої гіпертензії. Одержані дані проаналізовано залежно від вираженості порушень внутрішньосерцевої гемодинаміки, а саме, від величини інтегрального показника скоротливості шлуночків - загальної фракції викиду. Розроблено схему, яка визначає місце радіонуклідних методів дослідження у комплексній діагностиці порушень функціонального стану міокарда у хворих з ЛСН.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему особливостей імунного статусу в хворих на запальні ураження міокарда залежно від перебігу захворювання. Комплексно вивчено особливості кількісного та функціонального стану імунокомпетентних клітин та цитокінового статусу в 46-ти хворих на ревматизм та 10-х хворих на міокардит (М) залежно від перебігу захворювання. Показано, що серед імунологічних показників для діагностики активності ревматизму пріоритетними є підвищений рівень внутрішньоклітинного кисневозалежного метаболізму в нейтрофілах та моноцитах, поглинальна активність і функціональний резерв цих клітин та співвідношення рівнів про- та протизапальних цитокінів. З'ясовано основні чинники, які формують імунозапальну реакцію у хворих на М: функціонування нейтрофільної ланки на гострий та моноцитарної - на хронічний М. Установлено співвідношення про- та антизапальних цитокінів у хворих з різними перебігом М: для легкого перебігу характерний збережений баланс у системі цитокінів (помірне підвищення інтерлейкіну-1 (ІЛ-1) та ІЛ-4) на тлі нормального рівня метаболічної та функціональної активності моноцитів. Визначено, що важкий перебіг М супроводжується дисбалансом у системі цитокінів, на тлі підвищених прозапальних ІЛ-1, фактора некрозу пухлин-<$Ealpha>, ІЛ-6 має місце зниження або нормальний рівень ІЛ-4, а також дисфункцією моноцитів (низька поглинальна здатність та знижені резервні можливості на тлі підвищеного кисневозалежного метаболізму).

  Скачати повний текст

Вперше запропоновано визначення коефіцієнта хронічної серцевої недостатності за даними ультразвукових показників у хворих на дилатаційну кардіоміопатію у разі різних типів статури, залежно від фракції викиду лівого шлуночка (ЛШ). Встановлено взаємозв'язок між показниками фракції викиду, геометрією ЛШ серця та типами статури людини у разі дилатаційної кардіоміопатії. Зазначено, що у хворих на дилатаційну кардіоміопатію із збільшенням скінченного діастологічного розміру ЛШ, особливо скінченного систолічного розміру ЛШ знижується фракція викиду ЛШ серця. Проведено дослідження за прийнятими методиками з лівого парастернального й апікального доступів у поздовжньому та поперечному скануваннях серця із синхронною реєстрацією, з подальшою статистичною обробкою.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив адріаміцину (АДМ) у ранні строки після закінчення курсового введення препарату на функціональну активність ізольованого перфузованого серця щурів, параметри енергетичного обміну мітохондрій кардіоміоцитів, показники перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної активності міокарда та крові, а також вміст молочної та піровиноградної кислот у крові. АДМ введено доочеревно у разовій дозі 2мг/кг щодня протягом тижня, за іншої схеми введення - впродовж 2 тижнів через день. Сумарна доза препарату 15 мг/кг. Після закінчення курсового введення адріаміцину досліджували функціональні характеристики ізольованого перфузованого серця протягом одногодинної перфузії. Після тижневого введення АДМ, починаючи з першої доби, а після двотижневого введення антибіотика через тиждень виявлено два типи змін функціонального стану серця на дію препарату: в однієї частини щурів спостережено пригнічення вихідної функціональної активності серцевого м'яза, в іншої - значну активацію функції серця у спокої та зменшення функціональних резервів, що виникає через навантаження. Встановлено зниження швидкості окисного фосфорилювання та сумарного вмісту АТФ у мітохондріях міокарда дослідних тварин, зростання концентрації лактату та пірувату у крові цих щурів. У всіх тварин, яким введено АДМ, починаючи з першої доби, у всі досліджувані терміни відзначено активацію перекисного окиснення ліпідів у мітохондріях серця та сироватці крові.

  Скачати повний текст