Висвітлено питання розробки методів диференціальної діагностики хворих на лихоманки нез'ясованого генезу (ЛНГ), зокрема, на ангіохоліт і холангіт, ускладнені сепсисом, а також раціональних методів лікування. Встановлено, що у 23,4 % хворих з діагнозом ЛНГ мали вогнище в біліарній системі. Досліджено особливості імунної реактивності у хворих з ангіохолітами та холангітами, а також проаналізовано їх зміни після санації біліарної системи. Розроблено новий спосіб диференціальної діагностики запальних процесів біліарної системи із застосуванням осмометрії жовчі для більш точного диференціювання її порцій у разі дуоденального зондування. Доведено ефективність використання даної методики обстеження та лікування хворих на біліарний сепсис.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості клінічного перебігу хронічного безкам'яного холециститу (ХБХ) у разі його поєднання з гіпертонічною хворобою (ГХ) з урахуванням типу дискінезії жовчного міхура, стану сфінктера Одді та стадії ГХ. Вивчено зміни показників кальцієвого обміну, системи антиоксидантного захисту, перекисного окиснення ліпідів, неспецифічного імунітету та прозапальних цитокінів. Виявлено предиктори негативного прогнозу, зокрема такі, як наявність змін вмісту загального й іонізованого кальцію сироватки крові та відносного показника даних величин. Показано, що у випадку поєднання ХБХ і ГХ спостерігається нашаруванння та поглиблення клінічних проявів захворювань, що обумовлені взаємодією патологічних процесів. Обгрунтовано доцільність застосування таких схем диференційованої терапії: за гіпертонусу жовчного міхура використання дуспаталіну, настійки кропиви собачої та кальцеміну, а за гіпотонусу - метоклопраміду, холіверу та кальцеміну. Виявлено позитивний вплив запропонованих лікувальних заходів на покращення клінічних і лабораторних проявів досліджуваних патологій. Зазначено, що корекцію артеріального тиску необхідно проводити з урахуванням стану сфінктера Одді: за гіпертонусу рекомендовано призначати "Коринфар ретард", а за гіпотонії - "Берліприл".

  Скачати повний текст

Узагальнено дані комплексного клініко-лабораторного й інструментального обстеження 164-х хворих на хронічний алкогольний гепатит (ХАГ), сполучений з хронічним некалькульозним холециститом (ХНХ) віком від 20-ти до 60-ти років. Установлено патогенетичну роль метаболічних й імунологічних порушень у загостренні захворювання. Патогенетично обгрунтовано доцільність використання комбінації глутаргіну й ербісолу, а також реамберину у комплексній терапії хворих на (ХАГ), сполучений з ХНХ. За цього відзначено зменшення термінів покращення загального стану пацієнтів, відновлення імунологічних і біохімічних показників, досягнено стійкої повноцінної ремісії захворювання.

  Скачати повний текст

Доповнено концепцію патогенезу хронічного некаменевого холециститу з урахуванням порушення балансу цитокінової системи з підвищеною продукцією прозапальних (ІЛ-6, ІЛ-8) цитокінів, активацією процесів ліпопероксидації та виснаженням антиоксидантних резервів організму. Встановлено провідну роль у патогенезі холециститу таких чинників, як запальний синдром, активація перекисного окиснення ліпідів з одночасним виснаженням антиоксидантних систем організму, дистонія відділів вегетативної нервової системи, супутне ушкодження шлунку. Доведено, що більше ніж у половини обстежених пацієнтів пребіг захворювань супроводжується гіперкінетичним типом порушень моторики жовчовивідних шляхів, а у третини - гіпокінетичним. Відзначено, що в 58 % випадків хронічний некаменевий холецистит супроводжується зниженою кислотністю шлункового вмісту, у 28 % - підвищеною, а у 67 % обстежених виявлено дуоденогастральний рефлюкс. Встановлено позитивний вплив на прогресування хронічного некаменевого холециститу вираженого дисбалансу вегетативної регуляції, що полягає у переважанні симпатикотонічного типу діяльності жовчовивідних шляхів. Виявлено, що у разі підвищеної активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи у 58 % випадків відбувається посилення, а у 40 % - ослаблення вагусних впливів. Вперше розроблено й апробовано диференційований підхід щодо лікування хворих на хронічний некаменевий холецистит на базі застосування у комплексній терапії альтану та дицетелу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено моторно-евакуаторні порушення жовчного міхура (ЖМ) та жовчовивідних шляхів (ЖВШ), біохімічного та цитокінового складу жовчі, пероксидації ліпідів - антиоксидантного захисту (ПОЛ-АОС) у хворих на хронічний некалькульозний холецистит (ХНХ). Встановлено, що для ХНХ властива різноспрямованість тонічних порушень ЖВШ і ЖМ, підвищення літогенних властивостей жовчі. Встановлено, що активація процесів ПОЛ супроводжується виснаженням антиоксидантних резервів. Апробовано схему лікування ХНХ із застосуванням екстракту артишоку та синглетно-кисневої терапії.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості уражень гастродуоденальної та біліарної систем у хворих на хронічний некаменевий холецистит у поєднанні з хронічним гастродуоденітом та їх корекції шляхом включення у лікувальний комплекс препаратів чистотілу великого (ЧВ). За умов норми та експериментального ерозивно-виразкового ураження гастродуоденального комплексу у щурів, шляхом визначення продуктів вільнорадикального окислення ліпідів і деяких показників системи глутатіону, визначено разову і добову дозу препаратів ЧВ. Досліджено вплив разової дози препаратів ЧВ на кислотоутворюючу функцію шлунка та моторику жовчного міхура, а також особливості впливу курсового лікування препаратами ЧВ на захисні протирадикальні системи, систему жовчовиділення, функціонально-морфологічний стан слизової оболонки шлунка, дванадцятипалої кишки та ступінь обсіменіння їх Hp, імунну систему. Обгрунтовано доцільність використання препаратів ЧВ за даної патології, розроблено методику диференційованого лікування.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Уперше з використанням сучасних методів обстеження вивчено вікові особливості клінічного перебігу хронічного некалькульозного холециститу (ХНХ) у жінок. Виявлено, що у жінок віком 20 - 44 років домінували запально-інтоксикаційний та алергічний синдроми, а у жінок віком 45 - 59 років - невротичні (підвищена ситуаційна й особистісна тривожність, низький ступінь опірності до стресу) і кардіальні прояви. Доведено, що у пацієнток віком 45 - 74 років, хворих на ХНХ, мав місце гіпотонус жовчного міхура, а у осіб віком 20 - 44 років - його гіпертонус. Відзначено, що клінічна картина ХНХ у жінок доповнюється порушенням кислототвірної функції шлунку з переважанням гіпоацидних станів у даних хворих віком від 45-ти до 74-х років. Розвинуто концепцію патогенезу ХНХ у жінок різного віку, зокрема, з'ясовано роль підвищеної продукції прозапального (ІЛ-6) цитокіну у взаємозв'язку з активацією процесів ліпопероксидації та виснаженням антиоксидантних резервів організму. Установлено, що рівень лептину в сироватці крові у хворих на ХНХ жінок з віком зростає, вміст лептину з достатньою вираженістю корелює з вмістом холестерину і зворотньо - з вмістом у жовчі холевої кислоти. Виявлено, що однією з патологічних ланок прогресування ХНХ є виражений дисбаланс вегетативної регуляції, що полягає у переважанні симпатикотонічної регуляції діяльності жовчовивідних шляхів. Зазначено, що ці порушення супроводжуються підвищеною ситуаційною й особистісною тривожністю хворих, низьким ступенем їх опірності до стресу. На підставі визначених закономірностей формування та перебігу ХНХ у жінок різного віку обгрунтовано доцільність застосування кверцетину та сульфату магнію у комплексній терапії цього захворювання.

  Скачати повний текст