Інтраопераційно та під час секції повторно оперованих хворих на некротичний панкреатит (НП) діагностовано злуковий процес, який зумовлює локальні некротично-гнійні ускладнення, що спонукає до релапаротомії та погіршує безпосередні та віддалені результати їх лікування. З'ясовано, що традиційні методи післяопераційного хірургічного лікування - "закритий", шляхом тривалого дренування сальникової сумки та виконання релапаротомії на "вимогу" та "відкритий" з програмованими санаціями сальникової сумки без релапаротомії (через сформовану оментобурсостому) обо з релапаротоміями (через сформовану лапаростому) не профілактують від виникнення локальних некротично-гнійних ускладнень за кращих результатів "закритого" методу. Розроблено та застосовано в клініці мініінвазивний метод лікування хворих на НП і профілактики виникнення некротично-гнійних ускладннь у післяопераційному періоді із застосуванням дренажної конструкції, яка змінює свою каркасність, та ендоскопічних приладів. На підставі результатів дослідження застосування даного методу доведено його ефективність у профілактиці локальних постнекротичних усладнень, що дозволяє покращати результати безпосередніх і віддалених результатів хірургічного лікування хворих на гострий НП у порівнянні з традиційними методами.

  Скачати повний текст

Вперше проаналізовано інформативність комплексного використання шкал оцінки тяжкості стану хворого та розроблено алгоритм діагностики гострого панкреатиту, скринінгу його некротичних форм і прогнозування гнійно-септичних ускладнень. Доведено доцільність застосування показників пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантної системи, як об'єктивних критеріїв у диферційній діагностиці стерильних і інфікованих форм гострого некротичного панкреатиту. Уперше показано кореляцію ступеня вираженості синдрому ентеральної недостатності та частоти розвитку гнійно-септичних ускладнень гострого панкреатиту. Доведено ефективність ентеральної терапії та обгрунтовано доцільність її використання в комплексному лікуванні хворих на гострий панкреатит. З'ясовано показання до операції, обгрунтовано терміни її виконання з акцентом на дифереційований вибір технології як відкритих, так і малоінвазивних хірургічних втручань.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання консервативного та хірургічного лікування хворих на панкреонекроз. На підставі аналізу клінічного матеріалу виявлено три групи пацієнтів, для яких рекомендовано застосовувати різні лікувально-діагностичні заходи з урахуванням характеру перебігу захворювання (локального, розповсюдженого та з гнійно-некротичними ускладненнями). Запропоновано лікувально-діагностичний алгоритм з індивідуалізованою тактикою залежно від розповюдженості деструктивного процесу та гнійно-некротичних ускладнень панкреонекрозу, патології біліарної системи, оцінки тяжкості стану пацієнтів та наявності факторів ризику розвитку несприятливого перебігу хвороби. Встановлено необхідність хірургічного втручання та обгрунтовано доцільність використання тканинної терапії у комплексному лікуванні панкреонекрозу, що покращує клінічний перебіг захворювання, корегує порушення у системах імунного та окисно-відновлювального гомеостазу. У процесі оперативного лікування рекомендовано застосовувати малоінвазивні, ендоскопічні та удосконалені лапароскопічні методи, системи мінідоступів і стом з подальшим дренуванням запропонованими дренажними пристроями та програмованими санаціями. Виявлено, що послідовне виконання лікувально-діагностичного алгоритму суттєво зменшує кількіснь гнійно-некротичних ускладнень та летальних випадків.

  Скачати повний текст