Уперше альтернативні питальні речення французької мови розглянуто в аспекті теорії інтегративної прагматики та рольової поліфонії, характерні тільки для аналізованих конструкцій. Досліджено структурні, семантичні та прагматичні особливості альтернативних питань у даній мові. Побудовано інваріантні мовні моделі та описано конкретні мовленнєві реалізації зазначеного типу речень.

  Скачати повний текст

Здійснено лінгвопрагматичний аналіз інтерогативів у сучасній французькій мові. Встановлено основоположну роль категорії питальності у процесі комунікації, з'ясовано основні засоби вираження питальності та досліджено основні теоретичні підходи до проблеми інтерогативності. Розглянуто структурно-семантичні особливості інтерогативів французької мови, які зумовлено необізнаністю мовця й її актуалізацією в питанні. На підставі аналізу семантичної структури питально-відповідної єдності, яка вибудовується мовцем у пласті інформації, відносно якого запитуються певні компетенції мовця, який виокремлює референт запиту та спрямовує семантичний й комунікативний фокус на лакуну референтного чи модального планів, розроблено когнітивно-семантичні моделі діалогічних єдностей з буквальними інтерогативними імплікатурами. Визначено сукупність факторів, що впливають на успішність інтерогативного мовленнєвого акту, а саме: комунікативні ролі співрозмовників, тип спілкування, стратегії та тактики комунікантів. Показано, що категорія питальності виступає комунікативно-смисловим ядром певних мовленнєвих жанрів, зокрема, медійного та філософського.

  Скачати повний текст

Проведено системне вивчення категорії суб'єкта як основного елемента антропоцентричності французького речення. Виявлено лексичні, морфологічні та інтонаційно-синтаксичні засоби вираження суб'єктності даного речення, грунтуючись на положенні, що французькому реченню властива широка антропоорієнтованість, яка реалізується через категорію суб'єкта та різні суб'єктноорієнтовані елементи речення. Категорія суб'єкта відіграє особливо важливу роль у структурно-семантичній організації французького речення, оскільки у разі відображення різноманітних ситуацій навколишньої дійсності людина-суб'єкт часто є центральним елементом, стосовно якого розгортається ситуація. Установлено, що людина-суб'єкт, яка в реченні відіграє роль мовця, спостерігача, діяча чи носія станів, не тільки експліцитно фіксується у суб'єкті французького речення, а й імпліцитно маркує свою глибинну присутність, центральність за допомогою різних суб'єктних компонентів речення морфологічного, лексичного, інтонаційно-синтаксичного характеру, які з категорією суб'єкта утворюють функціонально-семантичну категорію суб'єктності французького речення.

  Скачати повний текст

Вперше в системі сучасної фрацузької мови розглянуто складні речення (СР) з підрядними часу як складний мовний знак, результатом мовленнєвої реалізації якого може бути відповідність або невідповідність позначуваного в системі мови та в мовленні. Розроблено ієрархічну класифікацію моделей СР з підрядними часу, встановлено їх однозначність у мовній системі та потенційну однозначність/багатозначність у мовленні. Розглянуто СР з підрядними часу з позицій інтегративної прагматики, тобто у взаємодії синтаксису, семантики та прагматики. Досліджено функціонування дейктичних та егоцентричних компонентів темпорального поля СР з підрядними часу. Охарактеризовано рольову та темпоральну поліфонію, а також мовні маркери суб'єктивної модальності, які складають багатоаспектність прагматичного значення СР з підрядним часу.

  Скачати повний текст

Вперше на підставі співвідношення іллокуцій предикативних частин складносурядні речення (ССР) французької мови проаналізовано як прості та складні мовленнєві акти (МА). Вперше зроблено розмежування ССР як прямих і непрямих МА на підставі розгляду взаємодії формальної структури та комунікативної цільової настанови. Досліджено ССР французької мови як складний мовний знак, результатом реалізації якого є смислові відношення рівноправності або залежності між предикативними частинами. Типізовано смислові відношення між предикативними частинами ССР французької мови в контексті взаємодії синтаксису, семантики та прагматики. Доведено, що типова модель ССР складається з рівноправних у структурному та смисловому відношеннях предикативних частин, об'єднаних сполучником сурядності. З'ясовано, що елементарні речення, які відповідають кількості предикативних частин ССР, можуть передавати однакові або різні цільові настанови (моно- та полікомунікативний типи ССР). Розроблено класифікацію ССР в аспекті цільової настанови (розповідної, питальної, спонукальної) їх предикативних частин. На підставі вивчення смислових відношень між предикативними частинами ССР вперше виявлено його потенційно однозначні моделі з відношеннями смислової рівноправності або залежності та багатозначні (з наявністю обох видів даних відношень).

  Скачати повний текст

Комплексно проаналізовано категорію окличності у сукупності її мовних ознак і мовленнєвих виявів. Визначено лінгвопрагматичне поле окличності (ЛППО), що включає структуру її семантичних, граматичних та функціонально-комунікативних ознак. Досліджено ЛППО сучасної французької мови та виявлено базову одиницю її вираження, завдяки чому вирішено проблему граматичного та комунікативного статусу окличних речень (ОР) у сучасній французькій мові, основного семантичного змісту окличності, основних структурно-семантичних типів ОР і функціонально-комунікативних ознак окличності та типології комунікативних ситуацій з окличною основою вербальних інтеракцій.

  Скачати повний текст