Досліджено поліфункціональність ідеології як складову частину соціокультурного процесу. Сформульовано положення про нову парадигму створюваної ідеології, яка вбачається у тенденціях переорієнтації ідеологічного знання з проблем соціально-групових на проблеми соціуму, в переході від аналітичних знань до знань синтетичного рівня. Простежено еволюцію ідеологічного осягнення соціальної дійсності, виявлено логіку еволюції. Обгрунтовано конструктивність ідей релігії, націоналізму, моралі, а також їх синтезу в утвердженні нової парадигми ідеології, урахування якої плідно впливатиме на визначення вектора державної політики у галузі соціальних і політичних перетворень.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано положення, що хоча історично поширення католицизму у В'єтнамі пов'язане з колоніальною експансією європейців, водночас це був неоднозначний, суперечливий процес, бо руйнувалися традиційні культурні цінності, але разом з тим відбувалася взаємодія з іншою культурою, яка несла світоглядні засади та гуманістичні цінності європейської цивілізації. З використанням компаративістських методик розглянуто особливості сприйняття світу, світовідчуття та праксеологію цінностей католицизму, буддизму, конфуціанства та традиційних народних релігій В'єтнаму. Визначено причини релігійних конфліктів, особливості національної ментальності та соціально-політичних позицій прихильників та противників католицизму в контексті подій, що мали місце в переломні періоди історії В'єтнаму. Розкрито на прикладі в'єтнамської історії проблеми, що виникають у зв'язку з толерантною плюралістичною позицією представників державної влади стосовно релігійних інститутів, соціальної поведінки представників різних релігій, а також доведено можливість поширення принципів толерантності та плюралізму на міжрелігійні відносини.

  Скачати повний текст

З'ясовано сутність синергетичної парадигми та її методологічну роль в осмисленні феномену соціальної еволюції та макросоціальних систем. Проаналізовано основні концепції соціального розвитку у межах класичної, некласичої та постнекласичної парадигми наукового знання. Доведено, що використання синергетичної методології у дослідженні процесу соціальної еволюції дозволяє сформувати нові соціальні стратегії та орієнтири, визначити тенденції та перспективи суспільного розвитку. Підтверджено тезу про залежність напрямку еволюції та підвищення ефективності функціональності макросоціальних структур від органічного поєднання параметрів організації та самоорганізації, послідовного втілення соціальних новацій і використання толерантних методів управління соціально-економічною діяльністю.

  Скачати повний текст

Досліджено роль еволюційно-синергетичної парадигми в осмисленні тенденцій суспільного розвитку в ретроспективному та перспективному аспектах. Обгрунтовано необхідність формування нової методології дослідження суспільства у синергетичному контексті внаслідок недостатньої ефективності традиційних підходів (формаційного) щодо адекватного пояснення переходу на якісно інший рівень соціуму за умов нестабільного існування. Відзначено перспективність і плідність дослідження соціальних систем у контексті еволюційно-синергетичної парадигми, методологічний і теоретичний потенціал якої дозволяє більш глибоко та всебічно осмислити цілісність і складність такого феномена як сучасне суспільство, а також діалектичну єдність рівноважних і нерівнозначних процесів історичного розвитку. З'ясовано значення флуктуацій, у ролі яких за умов нестабільності у соціумі виступає особистість. Визначено причини досить високої імовірності впливу особистісного фактора на макросоціальні процеси в епоху суспільних змін. Обгрунтовано положення про визначальний вплив на еволюцію соціальної системи двох протилежних тенденцій - ентропії та негентропії, що формують біфуркаційну та еволюційну траєкторії розвитку соціуму. Експліковано особливості самоорганізації в соціальній системі на сучасному етапі. Встановлено, що чим більша диференціація (вище рівень неоднорідності внутрішнього середовища системи) моделі світу, тим вище антиентропійний потенціал системи як суб'єкта керування, а як наслідок - ефективніший процес управління соціумом. Доведено, що культура є наймогутнішим антиентропійним механізмом суспільства.

  Скачати повний текст