Нині відходить у минуле образ мислителя як утілення наївності та простоти. Очевидною є неможливість вмістити філософську спадщину Рене Декарта в Прокрустове ложе техноморфного тлумачення. Більш широке бачення контексту та звертання уваги на біографію мислителя відкривають перспективу рецепції його вчення як першої змістовної розбудови антропології, яка є відповіддю на запит епохи Нового часу. Виявлення замаскованого Декартом та традиційно обділеного увагою дослідників антропологічного виміру його вчення актуальне своєю співзвучністю сучасній епосі. Головна увага в дослідженні зосереджена на окресленні передумов та форм оприявнення в філософії Нового часу антропологічних поглядів та здійснення історико-філософської реконструкції основних етапів творчості Декарта через призму наскрізного інтересу до людини. Книга розрахована на фахівців з історії філософії та філософської антропології. Вона стане у нагоді для викладачів вищих навчальних закладів, студентів, магістрантів та докторантів гуманітарних спеціальностей, а також для тих, хто має інтерес до духовних підвалин європейської культури.