Комплексно розглянуто проблему оцінки водневої пошкодженості конструкційних матеріалів за сигналами акустичної емісії. Розв'язано задачу наближеного визначення переміщень у необмеженому пружному тілі при утворенні дископодібної тріщини біля фронту напівбезмежної тріщини. За результатами розв'язку встановлено, що сумарна площа підростання внутрішньої макротріщини за час спостереження за об'ємом матеріалу в процесі тріщиноутворення пропорційна до суми амплітуд сигналів акустичної емісії (АЕ). На підставі теоретико-експериментальних досліджень встановлено взаємозв'язок між амплітудами сигналів АЕ та площами новоутворених поверхонь тріщиноподібних дефектів.

Запропоновано наближену напівфеноменологічну модель спільного процесу холодної пластичної деформації та руйнування металів. У рамках цієї моделі на прикладі сталей 10кп, 20кп, 20Г2Р і 38ХГНМ показано, що подолання рухливими дислокаціями бар'єрів здійснюється силовим способом; виникнення зародкових мікротріщин відбувається також силовим способом, тобто локальні напруження в "голові" загальмованого плоского дислокаційного скупчування досягають значень теоретичної міцності. Наведено загальний алгоритм використання моделі для прогнозування руйнування металів у технологічних процесах обробки металів тиском.

В статье рассматривается возможность определения точности геометрических размеров трещиноподобных дефектов при помощи дифрагированных ультразвуковых волн. Получены основные аналитические зависимости для традиционных схем УЗ контроля с использованием одного или двух ПЭП. Для ряда зависимостей приведены графические интерпретации, позволяющие упростить их анализ.