На основі п'яти систем відліку, отриманих за даними оригінальних VLBI-спостережень і поданих до IERS 1997 р., запропонованим у Києві методом дуг створено зведену небесну систему відліку RSC(GAOUA)98 C 01, що містить положення 631 радіоджерела. Координатні осі орієнтовано за осями ICRF з точністю 0.02 mas за всіма 212 спільними визначальними радіоджерелами. Внутрішні середні квадратичні помилки прямого сходження та схилення визначальних радіоджерел складають відповідно 0.11 і 0.13 mas. Обговорюються результати взаємних порівнянь ICRF, отриманої зведеної та використаних оригінальних систем.

Подано результати фотометричних досліджень спалахуючої зірки EV Lac, отримані під час скоординованих спостережень у 1998 р. У ході одночасних спостережень зірки в UBVRI- та H-смугах не знайдено жодних суттєвих змін блиску в ІЧ-діапазоні, які б збігалися зі спостережуваними оптичними спалахами. У рамках зональної моделі плямистості зірок знайдено параметри неоднорідності поверхні EV Lac.

За 20 ПЗЗ-спостереженнями, виконаними за допомогою телескопа Шмідта Пекінської обсерваторії, методом сталих окремої платівки визначені оптичні координати чотирьох радіоджерел 0851+202, 1228+126, 1442+101 та 1749+701. Як опорні використовувалися п'ять каталогів: АСТ, СМС, РРМ, NPM і HIP. Ми порівняли наші результати з даними інших авторів.

Запропоновано метод розв'язання стаціонарного кінетичного рівняння переносу, що базується на перетворенні Фур'є, на відміну від методу, який базується на розкладі функції розподілу часток у ряд за сингулярними функціями Кейза. Отримані математичні співвідношення дозволяють довести до завершення обернене перетворення Фур'є та отримати точний аналітичний розв'язок кінетичного рівняння переносу в стаціонарному випадку, який складається лише з елементарних функцій та інтегралів від них.

Описано методи оцінювання параметрів і використання квадратнокореневого інформаційного фільтра. Надано алгоритми оцінювання параметрів, що складаються з наборів глобальних, локальних і стохастичних параметрів, реалізованих у програмному забезпеченні аналізу геодинамічних РСДБ-спостережень "SteelBreeze". Наведено оцінки зенітної затримки в тропосфері та стандартів частоти з використанням стохастичних параметрів.

Досліджено хімічну та фотометричну еволюцію дискових галактик з зореутворенням. Моделювання складних газодинамічних течій базується на власному коді хіміко-динамічної згладжуваної гідродинаміки частинок (CD-SPH - Chemo-Dynamіcal Smoothed Partіcle Hydrodynamіcs) з включенням процесів зореутворення. Під час розрахунків проведено розширене тестування запропонованого нового критерію зореутворення. Доведено, що отримані результати з різним числом "газових" і "зоряних" частинок є не тільки якісно, але і кількісно подібними.

Дається виведення рiвнянь поправок до стандартних координат для урахування змiн сферичних екваторiальних координат небесних об'єктiв i головної точки знiмка (точки дотику до небесної сфери площини, паралельної площинi фотопластинки) на основi формули повного диференцiала функцiї багатьох змiнних. Шляхом числового моделювания ряду моделей знiмка оцiнюється врахування впливу iнструментальних i сферичних поправок на точнiсть визначення координат дослiджуваних об'єктiв запропонованим методом i за формулами iнших авторiв. Обговорюється метод редукцiї ширококутових астрофотографiй, оснований на уточненнi сферичних екваторiальних координат головної точки знiмка за редукцiйними рiвняннями виду неповного квадратичного полiнома, i коефiцiєнта радiальної кубiчної дисторсiї та координат центра її симетрiї на знiмку за редукцiйними формулами, що визначають параметри кубiчної дисторсiї. Розв'язування проводяться шляхом послiдовних наближень при великiй кiлькостi опорних та дослiджуваних зiрок, координати яких вважаються вiдомими за даними будь-якого каталога.

Розроблено базу даних для зберігання, графічного подання і математичного аналізу спектральної інформації. База даних містить 2029 спектрів місць падіння фрагментів комети Шумейкер-Леві 9 на Юпітер. Bcі спектри виправлено за систематичними помилками спостережень та наведено в лінійній шкалі довжин хвиль. Відношення сигналу до шуму - близько 100. Розроблено програмні засоби для проведення дисперсійного аналізу обраного набору спектрів. Спектральні дані можна одержати за електронною адресою bochkov@crao.crimea.ua.

У рамках моделі точкових джерел поля з "віртуальними" магнітними зарядами, розташованими в тілі зорі, знайдено залежність кросовера в магнітних хімічно пекулярних зорях від фази твердотільного обертання зорі для випадку центрованого симетричного магнітного диполя.

Для визначення координат нової перманентної GPS-станції UZHL використано спостереження GPS-супутників на перманентних станціях UZHL, GLSV та POTS з 8 до 10 лютого 1999 р.

Проаналізованo вплив висотного градієнтa швидкостей у фотосфері на профілі фраунгоферових ліній. Виявлено, що лише за зсувом фраунгоферових ліній можна зробити висновок про напрямок і величину променевих швидкостей у шарі формування ядра лінії. Інтерпретація асиметрії фраунгоферових ліній у спалахах вимагає більш обережного підходу, бо червона (синя) асиметрія може виникати як у разі низхідних, так і в разі висхідних потоків речовини.

Досліджено дисперсійне рівняння низькочастотних плазмових хвиль у петельних структурах в активних областях на Сонці. Для певного типу рівняння стану сонячної атмосфери та типових значень напруженості магнітного поля показано, що просторова неоднорідність густини та великомасштабне електричне поля призводять до появи нових типів плазмових коливань. У межах використаних наближень одержані розв'язки досліджено для значень плазмових параметрів, характернє для петельних структур.

Обговорюються фізичні властивості субзірок. Наведено сучасні фазові діаграми "температура - густина" та "температура - електронна щільність" для речовини надр субзірок. Розраховано сімейство воднево-гелієвих моделей субзірок за умови, що вони сферично-симетричні, не мають осьового обертання, магнітного поля та внутрішніх джерел енергії.

Запропоновано новий нелінійний механізм генерації кінетичних альвенівських хвиль у однорідній замагніченій плазмі. Як механізм генерації розглянута параметрична нестійкість, де хвилею накачки є нижньогібридна хвиля. На основі дворідинної магнітної гідродинаміки отримано нелінійне дисперсійне рівняння для кінетичних альвенівських хвиль та нижньогібридних хвиль. З комбінації цих двох рівнянь отримано нелінійне дисперсійне рівняння, яке описує трихвильову взаємодію. Показано, що врахування кінетичних ефектів у альвенівських хвилях (скінченності ларморівського радіуса іонів) суттєво впливає на параметричну взаємодію хвиль. Отримані результати використовуються для аналізу експериментальних даних у космічній плазмі.

Проаналізовано проблему граничних умов для рівноважних магнітних конфігурацій в космічній плазмі. Показано важливість врахування дифузії магнітного поля на границі плазма - плазма під час розгляду магнітогідростатичної рівноваги магнітних трубок. Запропоновано механізм формування порожнин в околиці сонячних протуберанців у результаті закручення гігантської петлі в короні Сонця. Внаслідок закручення магнітних силових ліній діаметр петлі збільшується, її внутрішня частина стискається, а зовнішня - розширюється. Збільшення діаметра призводить до заміщення хромосферної плазми магнітним полем і формування хромосферної порожнини. Утворення корональної порожнини пов'язано з розрідженням плазми, обумовленим розширенням зовнішньої частини петлі. Прийнятий механізм узгоджується з моделлю Прісна - Худа - Анцера, тобто формування протуберанців відбувається в сонячній короні.

Аналізується двовимірне радіаційно-гідродинамічне моделювання грануляції в умовах низькометалічних зоряних атмосфер ([M/H] = - 2) в порівнянні з аналогічними розрахунками для Сонця. Встановлено, що зменшення вмісту металів відбивається на властивостях поверхневих шарів, що відіграють роль термічної межі. В результаті збільшується температурний грануляційний контраст в нижній фотосфері, в середній - більш активно охолоджуються гарячі конвективні потоки, що піднімаються, а у верхніх шарах фотосфери створюються умови для розвитку значних температурних варіацій. Також підсилюються атмосферні осциляції, а розподіл штучних гранул за їхніми розмірами асиметрично зміщується в бік малих масштабів. При цьому фотосферна проникаюча конвекція значнo впливає на енергетичний баланс нижньої фотосфери з чітко домінуючим проявом гaрячих конвективних потоків, що піднімаються.

Розглянуто задачу про визначення часу релаксації температури пилинок, які руйнуються за умов зовнішньої кометної атмосфери, до її рівноважного значення. Числовим методом розв'язано рівняння, що описує зміну кількості тепла пилинки в полі сонячної радіації з урахуванням втрат на сублімацію. Розрахунки проведено для чистого льоду та льоду, забрудненого вуглецем або силікатом. Отримано значення часу релаксації температури для різних розмірів пилинки за фіксованого початкового відхилення. Він може досягати кількох хвилин за 1 а. о. Залежність часу релаксації від розмірів має принципово різний характер для пилинок з льоду, забрудненого силікатом або вуглецем. Знайдено хід температури з часом та залежності часу релаксації температури від її початкового відхилення. Модель дозволяє вирішувати задачу про встановлення стану теплової рівноваги для ізотермічних пилинок у космічному просторі залежно від їх складу та зовнішніх умов.

Досліджується залежність спектральних характеристик двох близько розташованих чи двохкомпонентних радіоджерел, не розрізнюваних радіотелескопом, від їх структури. Показано, що в цьому випадку при різних фізичних процесах, які проходять в одній із деталей такого об'єкта, можуть спостерігатися спектри так званого IV типу, коли на степеневій залежності, властивій синхротронному механізму генерації, появляється максимум і мінімум випромінювання. Розглядається можливістъ визначення за допомогою таких спектрів різних характеристик космічного середовища та джерела (електронної температури, міри емісії, поперечної складової магнітного поля).

Наведено результати вимірювання розподілу яскравості по диску Місяця для різних кутів фази у синій та червоній ділянках спектра, а також результати лабораторних вимірювань розподілу яскравості зразків уздовж фотометричної широти. Показано, що для Місяця зменшення яскравості за широтою формується переважно мікро- та мезорельєфами її поверхні. Незначне сповільнення цього зменшення за довжиною хвилі пов'язано не стільки зі зміною альбедо, скільки зі зміною діапазону розмірів мікрорельєфу, що впливає на закон відбиття світла Місяцем.

Описано структуру та функції системи інформаційної підтримки астрономічних спостережень на 2-му телескопі Міжнародного центру астрономічних і медико-екологічних досліджень на піку Терскол. Обгрунтовано ефективність застосування системи для різних видів спостережень.