Методами циклічної вольтамперометрії та ротаційного дискового електрода з кільцем досліджено процеси електрохімічного відновлення бензо- і нафтохінонів за присутності та за відсутності кисню. Показано можливість використання одержаних даних для оцінки реакційної здатності хінонів у відношенні до аніон-радикала кисню.

Виготовлено макети магнієвих первинних джерел струму з композитними катодами, що містили деполяризатори на базі похідних аніліну. Визначено їх електричні характеристики і встановлено, що найкращі властивості мають елементи з позитивним електродом з використанням співполімеру аніліну з орто-нітроаніліном, їх механічно одержаної суміші. Проведено квантово-механічний розрахунок енергетичних параметрів аніліну та продуктів його окиснювальної конденсації, який показав, що під час хімічного окиснення аніліну найімовірнішим є утворення лейкоемеральдину та його окисненої форми, які виступають як електроактивні матеріали позитивного електрода в досліджених електрохімічних системах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г576.62

Шифр НБУВ: Ж29109 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано, що можливе змінення коефіцієнта активності адатомів у гальваностатичному процесі електрокристалізації металів впливає на результати розрахунку кінетичних параметрів. У разі осадження міді з сірчанокислого розчину такий вплив більшою мірою відбивається на струмі обміну стадії кристалізації, ніж стадії розряду. У даному випадку повного зняття гальмування стадії кристалізації не відбувається.

Показано, що пластична деформація частинками псевдозрідженого шару поверхні катода зміщує стаціонарні потенціали одержуваних катодних осадів міді в негативний бік та зменшує катодну перенапругу електровідновлення іонів міді. Подано пояснення цих явищ.

Показано, що у випадку катодного процесу врахування поляризовності локалізованого стану валентного електрона на акцепторі полем електрода призводить до значного ослаблення теоретичної залежності коефіцієнта переносу від перенапруги на електроді. При відносно великому полі електрода може настати нестійкість акцепторного стану валентного електрона, котрий відійде в приелектродну область.

На прикладі електровідновлення іонів міді вивчено вплив псевдозрідженого шару скляних частинок на катодну перенапругу та процес зародження кристалів, на морфологію і мікротвердість катодних осадків міді. Встановлено механізм дії псевдозріджених шарів неелектропровідних частинок на структуру та якість катодних осадків металів.

Досліджено вплив режимів зрідження шару скляних частинок різних діаметрів на швидкість масопереносу та якість катодних осадів міді. Встановлено, що у порівнянні з псевдозрідженим шаром рівномірного зрідження, режим гідротранспорту скляних частинок значно підвищує швидкість масопереносу та збільшує область робочих густин струму з одночасним одержанням якісних катодних осадів міді. Подано тлумачення цих процесів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г576.63

Рубрики:

Електроосадження металів. Електрокристалізація металів

Шифр НБУВ: Ж29109 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для гальваностатичних умов електрокристалізації металів отримано та проаналізовано вираз транзієнту пересичення, який враховує зміну активності адатомів і місць росту під впливом імпульсу струму.

Досліджено вплив температури на швидкість електроосадження міді. Визначено енергію активації процесу. Показано задовільну узгодженість результатів експериментів з теорією.

Методами стаціонарної та нестаціонарної хроновольтамперометрії досліджено кінетику та механізм катодного процесу відновлення срібла з його диціаноаргентатних комплексів у присутності боратно-фосфатного буфера. За різних температур визначено кінетичні параметри процесу (коефіцієнти переносу, струми обміну та коефіцієнти дифузії).

Методом циклічної вольтамперометрії досліджено процес елекроосадження діоксиду марганцю з фторвмісних електролітів у порівнянні з сульфатним. За допомогою обертового дискового електрода встановлено різницю в значеннях дифузійної та міграційної складових граничного струму залежно від природи ліганду. Швидкість процесу у фторвмісних електролітах перевищує таку у сульфатних як на стадії окиснення Mn(II) до Mn(III), так і на стадії окиснення Mn(III) до Mn(IV). Про це свідчать більші значення струмів у фторвмісних електролітах, ніж у сульфатних за інших рівних умов, що обумовлено більш вагомим внеском у масоперенос міграційної складової.

Встановлено, що процес електрохімічного проникнення літію у твердий електрод літієвих хімічних джерел струму (ХДС) з рідким електролітом добре описується простою моделлю суцільного безпористого електрода з одним емпіричним параметром - ефективним коефіцієнтом дифузії літію в електроді. Одержано робочі формули для визначення оптимальних режимів заряду вторинних літієвих ХДС і показано, що використання заряду струмом, який лінійно зменшується, дозволяє зменшити час заряду порівняно з постійним струмом як мінімум у 2,5 рази зі збереженням заданої глибини заряду.

Шляхом аналізу рівняння змішаної кінетики показано, що при зміні параметрів стадій розряду та кристалізації, яка викликана активуючою дією струму, поляризаційна характеристика електроосадження металів може описуватись тафелівською залежністю, незважаючи на значне гальмування процесу кристалізації. Тому обгрунтована трактовка механізму електрокристалізації металів повинна супроводжуватись обов'язковим визначенням пересичення в системі.

Шляхом визначення енергії активації процесу електроосадження цинку із цинкатного розчину з домішкою полімеру тетраалкіламонієвої солі показано, що перевищення струму розряду понад граничним струмом дифузії у розчинах без домішки викликано посиленням конвективного переносу іонів цинку воднем, що виділяється. Утворення блискучих осадів цинку в межі граничного струму пояснено гальмуванням домішкою росту зародків цинку.

Розроблено функціональну технологічну схему електрохімічного одержання мідного купоросу. Показано, що анодним розчиненням міді у сульфатній кислоті з використанням вертикального електролізера можна отримувати розчини міді (II) сульфату високої концентрації (400 - 600 г/л), що дає змогу виділяти мідний купорос без випарювання або глибокого охолодження.

Вивчено електрохімічне відновлення цинку (II) із розчинів, що містять нітрилотриметиленфосфонову кислоту (НТФ). Показано, що щільні дрібнокристалічні покриття цинку з високим виходом за струмом можна отримати із розчинів, які містять надлишок НТФ по відношенню до іонів цинку в 2 і 3 рази. При більшому надлишку НТФ (у 5 і 6 разів) цинк на електроді практично не виділяється.

Вперше методом полярографії досліджено електрохімічні властивості органічних моно- і полікарбонатів. Встановлено, що електрохімічне відновлення карбонатної групи здійснюється за одноелектронним механізмом, цей процес лімітується дифузією молекул карбонатів до поверхні катода. Показано, що аліфатичні карбонати відновлюються при більш від'ємних потенціалах, ніж ароматичні; швидкість електрохімічного відновлення карбонатної групи суттєво знижується при переході від низькомолекулярних карбонатів до високомолекулярних.

Вивчено та встановлено оптимальні умови електрохімічного виділення домішок катіонів у вигляді катодного осаду з концентрованих хромовокислих розчинів за допомогою напівгерметичної комірки, в якій газовиділення на електродах використовується для підтримання заданої постійної різниці рівнів аноліту та католіту, і, відповідно, необхідної величини кислотності католіту.