Методами поляризаційної мікроскопії та двопроменезаломлення експериментально досліджено температурну стабільність орієнтації рідкого кристала (РК) та рідкокристалічного полімеру (РКП) у сандвічах РКП - РК - РКП. Показано, що орієнтований стан системи зникає лише тоді, коли її витримували за температур, що відповідають ізотропному стану обох компонент. Такий результат пояснено тим, що орієнтований стан міжфазного шару підтримується за наявності впорядкування в об'ємі хоча б однієї компоненти. У рамках простої теоретичної моделі, побудованої в наближенні теорії середнього поля, показано, що впорядкування у міжфазних шарах може бути зумовлене анізотропною частиною взаємодії між молекулами РК та РКП.

Досліджено бінарну та потрійну кополімеризацію заміщених аміно- та нітростиролів із бутилметакрилатом. У впливі замісників стирольних комономерів на реакційний центр визначено конкуруючі нуклеофільну та електрофільну складові. Розраховано параметри мікроструктури вищевказаних кополімерів і проаналізовано характер парних і потрійних взаємодій комономерів. Синтезовано азеотропний терполімер за попереднім розрахунком.

Методом ІЧ-спектроскопії досліджено структуру модифікованих малеїновим ангідридом нафтополімерних смол і процеси тверднення полімерної композиції на основі епоксидіанового олігомеру та модифікованої нафтополімерної смоли. Встановлено, що механізм взаємодії між епоксидним і нафтополімерним компонентами здійснюється згідно з реакцією затверднення епоксидних олігомерів ангідридами дикарбонових кислот. При співвідношені епоксидного та нафтополімерного компонентів, яке забезпечує максимальний вихід гель-фракції в композиції, відбувається повне перетворення ангідридних фрагментів модифікованих нафтополімерних смол, а в структурі утвореного епоксинафтополімерного співполімеру фіксуються залишкові епоксидні та гідроксильні групи.

Наведено результати дослідження співосаджування гідроксидів металів з сечовиноформальдегідними полімерами. Вивчено вплив параметрів процесу на властивості одержаних структурно зв'язаних полімерів. Встановлено оптимальні умови співосадження для максимального вилучення металу з розчину. Показано, що збільшення швидкості осадження забезпечує утворення більш дрібнодисперсної твердої фази продуктів, які мають перспективу використання як наповнювачі та пігменти в лакофарбових і полімерних композиціях.

Знайдено концентрації розривів і зшивок для зразків полістиролу, опромінених ультрафіолетовими променями. Показано вплив інтенсивності опромінення та глибини опромінених зразків на характер молекулярно-масових розподілів полістиролу.

Вивчено вплив апретів на властивості наповненого поліпропілену. Показано, що кремнійуретановими апретами можна регулювати фізико-механічні властивості наповнених поліпропіленових композицій, ефективність апретів визначається їх вмістом і хімічною будовою.

Синтезовано силікатні та алюмосилікатні цеоліти типу VPI-8 з широким діапазоном співвідношення атомів Si і Al. Показано, що введення алюмінію в цеолітну гратку супроводжується переходом тетраедричної сингонії в орторомбічну зі збереженням первинної архітектури каркаса, а також збільшенням сорбційної ємності та характеристичної енергії адсорбції метанолу і гексану.

Вивчено каталітичні властивості Cu/ZSM-5 і Cu/еріоніту в реакції окиснення монооксиду вуглецю. Показано, що досліджені каталізатори, які попередньо оброблено у струмі водню, мають більш високу каталітичну активність у порівнянні з вихідними мідьвмісними цеолітами. Встановлено, що різницю в каталітичних властивостях одержаних систем обумовлено особливостями стану фіксованих у них катіонів міді.

Встановлено, що N-алкіліден-О-нафтилуретани(N'-нафтилсечовини) з активованим трифторметильною групою азометиновим зв'язком зазнають внутрішньомолекулярну термічну циклізацію до похідних 3,4-дигідро-2H-нафто-[1,3]оксазин-4-онів та 1,2,3,4-тетрагідро-2H-нафто-[1,3]піримідин-2-онів.

Показано, що постійне магнітне поле за особливостями впливу на структуру поліметилметакрилату можна розділити на три рівні: поле як головний важіль керування процесом полімеризації, чинник збурення в процесі радикального формування ланцюга, або резонансний елемент відносно вихідної реплікації ланцюга. Дослідження зістарених зразків дозволило виявити залежність величини зміни питомої теплоємності полімерів від умов проведення синтезу.

Розглянуто особливості фазової структури іономерних термопластичних взаємопроникних полімерних сіток на базі поліуретану та сополімеру стиролу з акриловою кислотою. Всебічно досліджено вплив мінерального наповнювача на процес фазового розділення сумішей хлорованого поліетилену з етиленвініловим співполімером. Значну увагу приділено взаємопроникним полімерним сіткам, реологічним та оптичним властивостям водних бінарних розчинів олігомерів пар-олеат тристаноламіну, а також тиксотропії в'язких водних систем у присутності карбонату кальцію.

Методом ІЧ-спектроскопічного дослідження продуктів термолізу полімерного пероксиду в гетерогенній та гомогенній системах підтверджено, що частка гетеролітичного механізму термолізу пероксиду в присутності аеросилу в загальному процесі його деструкції залежить від природи розчинника.

Зроблено спробу об'єднати хімічні та фізичні підходи до проблеми створення нових струмопровідних органічних систем. Послідовно розглянуто методи електрохімічного синтезу та легування спряжених полімерів на основі ацетилену, ароматичних та поліароматичних сполук, а також природу носіїв заряду в спряжених полімерах, особливості їх структури, оптичні, магнітні та електрохімічні властивості, окреслено можливі механізми переносу заряду.

Проведено дослідження епоксидування октену-1 гідропероксидом третбутилу за наявності молібденвмісних сполук (гексакарбонілу молібдену, ацетилацетонату молібдену, оксиду молібдену (VI), борвмісних сполук (оксиду бору, борної кислоти, бури) та суміші даних сполук. Встановлено, що в реакційній суміші утворюється сполука, яка включає молібден та бор, активність якої вища за індивідуальні молібденові та борні каталізатори.

За результатами чисельного моделювання методом Монте Карло отримано вираз, який з достатньо високою точністю описує зміни середньовагової молекулярної маси в процесі статистичної деструкції макромолекул.

Исследовано влияние деформации и отжига на релаксационные свойства эпоксидного полимера. Показана эффективность метода ЯМР как индикатора структурных изменений, обусловленных деформацией.

Знайдено концентрації розривів і зшивок у поліпропілені, викликаних дією ультрафіолетових променів за лабораторних умов, максимально наближених до природних умов тропічної зони. Вихідними даними у визначенні концентрації розривів і зшивок були молекулярно-масові розподіли, отримані методом ГПХ. Показано вплив глибини шару опроміненого зразка, механічних навантажень і тривалості опромінення на концентрації розривів і зшивок макромолекул.

З використанням широкого експериментального матеріалу показано, що логарифм масової частки золю в радіаційно-зшитих поліолефінах лінійно залежить від логарифма дози опромінення. Лінійна апроксимація за методом найменших квадратів дає можливість визначити радіаційно-хімічний вихід зшивання макромолекул із максимально можливою точністю.

Методом ІЧ-спектроскопії досліджено низькотемпературну деструкцію епоксидного полімеру на основі ЕД-20 та поліетиленполіаміну. Показано, що зміни в ІЧ-спектрах епоксидного полімеру на початкових стадіях зумовлені, в основному, термічними перетвореннями, пов'язаними з руйнуванням зв'язків оксипропіленової ланки полімерного ланцюга, і відмінність в енергіях розриву цих зв'язків є несуттєвою. Розглядаються можливі схеми перетворень, що протікають в полімерній матриці і супроводжуються накопиченням в системі ненасичених та карбонільних сполук.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г741

Рубрики:

Гомоцепні неорганічні полімери

Шифр НБУВ: Ж14159 Пошук видання у каталогах НБУВ