Методами поляризаційної мікроскопії та двопроменезаломлення експериментально досліджено температурну стабільність орієнтації рідкого кристала (РК) та рідкокристалічного полімеру (РКП) у сандвічах РКП - РК - РКП. Показано, що орієнтований стан системи зникає лише тоді, коли її витримували за температур, що відповідають ізотропному стану обох компонент. Такий результат пояснено тим, що орієнтований стан міжфазного шару підтримується за наявності впорядкування в об'ємі хоча б однієї компоненти. У рамках простої теоретичної моделі, побудованої в наближенні теорії середнього поля, показано, що впорядкування у міжфазних шарах може бути зумовлене анізотропною частиною взаємодії між молекулами РК та РКП.

Досліджено бінарну та потрійну кополімеризацію заміщених аміно- та нітростиролів із бутилметакрилатом. У впливі замісників стирольних комономерів на реакційний центр визначено конкуруючі нуклеофільну та електрофільну складові. Розраховано параметри мікроструктури вищевказаних кополімерів і проаналізовано характер парних і потрійних взаємодій комономерів. Синтезовано азеотропний терполімер за попереднім розрахунком.

Розглянуто особливості фазової структури іономерних термопластичних взаємопроникних полімерних сіток на базі поліуретану та сополімеру стиролу з акриловою кислотою. Всебічно досліджено вплив мінерального наповнювача на процес фазового розділення сумішей хлорованого поліетилену з етиленвініловим співполімером. Значну увагу приділено взаємопроникним полімерним сіткам, реологічним та оптичним властивостям водних бінарних розчинів олігомерів пар-олеат тристаноламіну, а також тиксотропії в'язких водних систем у присутності карбонату кальцію.

Методом ІЧ-спектроскопічного дослідження продуктів термолізу полімерного пероксиду в гетерогенній та гомогенній системах підтверджено, що частка гетеролітичного механізму термолізу пероксиду в присутності аеросилу в загальному процесі його деструкції залежить від природи розчинника.

За результатами чисельного моделювання методом Монте Карло отримано вираз, який з достатньо високою точністю описує зміни середньовагової молекулярної маси в процесі статистичної деструкції макромолекул.

Методом ІЧ-спектроскопії досліджено низькотемпературну деструкцію епоксидного полімеру на основі ЕД-20 та поліетиленполіаміну. Показано, що зміни в ІЧ-спектрах епоксидного полімеру на початкових стадіях зумовлені, в основному, термічними перетвореннями, пов'язаними з руйнуванням зв'язків оксипропіленової ланки полімерного ланцюга, і відмінність в енергіях розриву цих зв'язків є несуттєвою. Розглядаються можливі схеми перетворень, що протікають в полімерній матриці і супроводжуються накопиченням в системі ненасичених та карбонільних сполук.

Роботу присвячено новому класу каталізаторів полімеризації олефінів - мішанолігандним металоценовим комплексам титану, цирконію та гафнію, активованим метилалюміноксаном. Розглянуто методи їх синтезу, вплив центрального атому та лігандного оточення на властивості полімерів, існуючі моделі механізмів полімеризації. Описано нові полімери з унікальними властивостями, що одержані завдяки металоценовим каталізаторам, та перспективи використання останніх провідними хімічними компаніями світу.

За допомогою методів ІЧ-спектроскопії та (ТППР) териопрограмованої поверхневої реакції показано, що глибоке окиснення фенілацетилену на гідратованому діоксиді марганцю за умов адсорбційно-каталітичного режиму відбувається через стадію дисоціації зв'язку C symbol Ъ C (у процесі хемосорбції) з утворенням поверхневих форміату та бензоату.

Викладені основні поняття хімії та фізики високомолекулярних сполук (ВМС), їх класифікація по складу макромолекулярного ланцюга та структури макромолекул, молекулярна та надмолекулярна будова полімеомів та методи їх вивчення, фазове становище і фазові перетворення, а також методи одержання ВМС та їх деструкції. Приведені короткі відомості про деяких представників синтетичних та природних ВМС, подані практичні завдання.

Досліджено кінетичні параметри процесу співполімеризації стиролу з дивінілбензолом за умов суспензійної полімеризації з одержанням полімерів гелевої та макропористої структури. Вивчено вплив співвідношення фаз, природи пороутворювача та стабілізатора суспензії на кінетику термолізу ініціатора полімеризації - пероксиду бензоїлу за умов синтезу полістирольних іонітних матриць. Оцінено можливість регулювання швидкості полімеризації шляхом застосування високотемпературних ініціаторів дитретбутилпероксиду, дикумілпероксиду та їх сумішей із пероксидом бензоїлу в процесі одержання зшитих співполімерів стиролу з дивінілбензолом.

Розглянуто можливість та особливості утворення полімерних дисперсій на основі 2-гідроперокси-2-метилгексен-5-іну-3, частинки яких здатні генерувати вільні ініціюючі радикали.

Вивчено кінетику радикальної полімеризації метилметакрилату в присутності 2-амінозаміщених-3-хлоро-1,4-нафтохінонів і визначено середньов'язкісні молекулярні маси синтезованих полімерів. Установлено, що досліджувані сполуки приймають участь у реакціях росту макромолекул; реакційна здатність амінопохідних 1,4-нафтохінонів залежить від будови замісника в аміногрупі. Виявлено входження 2-аміно-(4-гідроксифеніл)-3-хлор-1,4-нафтохінону в макромолекули полімеру.

Досліджено реакцію фотоперенесення протона в нижньому збудженому синглетному стані у орто-гідроксипохідних 2,5-діарил-1,3-оксазолу і 2,5-діарил-1,3,4-оксадіазолу в полістирольних плівках, яка значною мірою визначає їх спектральні властивості. Встановлено суттєве зменшення ефективності безвипромінювальної дезактивації в продукті досліджуваної реакції - фототаутомерній формі, що є основною причиною низького квантового виходу флуоресценції у рідких розчинах. Відзначені зміни пояснено з позиції зменшення ймовірності високоамплітудних внутрішньомолекулярних рухів у збуджених фототаутомерних формах орто-гідроксипохідних у полімерному середовищі.

Методами IЧ-, УФ-, ЕПР-спектроскопії та термогравіметрії досліджено фізико-хімічні властивості струмопровідних співполімерів аніліну з ізомерними 1,8-, 1,4-, 1,5-нафтиламіносульфокислотами, одержаних методом окиснювальної полімеризації у водних розчинах сірчаної кислоти. Одержані продукти характеризуються підвищеною термічною стійкістю та парамагнітною сприйнятливістю порівняно із синтезованим в аналогічних умовах поліаніліном. Пропонується можливий механізм реакцій поліприєднання.

Розроблено метод синтезу реакційноздатних олігомерів на основі N-вінілпіролідону, придатних для іммобілізації йоду. Метод дозволяє одержати гідрофільні олігомерні носії визначеної молекулярної маси.

Співполімеризацією нових типів біологічно активних мономерів та за реакціями полімераналогічних перетворень синтезовано полімери з біологічно активними групами різної природи - тіосульфонатними, сульфамідними та "ліполактинними". Одержані полімери залежно від природи біологічно активної функціональної групи можуть використовуватись для захисту матеріалів від біокорозії, а також як специфічні антисептики, лікарські препарати пролонгованої дії та біокаталізатори.

Встановлено, що фотоіндукована наночастинками сульфіду кадмію полімеризація бутилметакрилату в ізопропанольних розчинах має вільнорадикальний характер. Подано тлумачення знайдених особливостей кінетики полімеризації, виявлено та пояснено квантово-розмірні ефекти, які полягають у залежності ефективності процесу від розміру частинок фотокаталізатора.

Описано синтез 4-(R-оксиетил)фенілфталімідів. Їх будову доведено за даними спектрів поглинання, флуоресценції, фосфоресценції та ПМР. Дилатометричним методом вивчено кінетику радикальної термоініційованої полімеризації метакрильного похідного в розчині ДМФА. За спектральними даними доведено наявність в усіх нових сполуках з незалежними pi-електронними системами внутрішньо-молекулярної синглет-синглетної та триплет-триплетної конверсії. Результати теоретичних розрахунків перших збуджених синглетних рівнів енергії, що проведені за методом РМЗ/CI, підтверджують знайдені експериментально значення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г714.22

Рубрики:

Реакції полімеризації

Вивчено фактори, які дозволяють прогнозувати ефективність твердих домішок при полімеризації alpha-оксиду під дією іонізуючого випромінювання.