Изложены теоретические и практические аспекты аутогенных свойств разделительной среды при обогащении угля. Разделяющая среда, двигаясь в радиальном направлении, производит перечистку уже сложившихся слоев материала. Частицы обогащаемого материала двигаются по стационарным траекториям, подвергаясь периодическому разрежению и уплотнению турбулентными вихрями, амплитуда которых уменьшается от периферии к центру аппарата. Аутогенные свойства разделяющей среды проявляются в условиях противоточных турбулентных потоков за счет неоднородности (по плотности) суспензии в радиальном направлении при наличии специфической постели и под действием поперечной циркуляции, обеспечивающей необходимую чистоту продуктов разделения. Зерна граничной крупности и плотности обеспечивают равновесие сепарируемой системы, при котором имеет место минимальное засорение продуктов разделения.

Проаналізовано сучасний стан технологій збагачення вугілля в Україні та обгрунтовано необхідність окремого збагачення класу 0,2 - 3 мм. Запропоновано технологічну схему збагачення енергетичного вугілля з використанням мокрої гвинтової сепарації.

Розглянуто гравітаційні технології десульфурації вугілля, що застосовуються за кордоном та у вітчизняній практиці вуглезбагачення. Доведено, що у забезпеченні вугілля сіркою найбільш ефективні гвинтові сепаратори.

Приведены технологические решения при обогащении шламовых продуктов с помощью винтовых аппаратов на углеобогатительных фабриках Украины. Сделаны следующие выводы: винтовые аппараты являются наиболее простым оборудованием для разделения по плотности угля в диапазоне крупности 0,1...3,0 мм, что дает возможность существенно снизить энергетические и материальные затраты на обогащение, а применение винтовых аппаратов при обогащении нижних классов дешламаторов рядового угля позволяет выделить отвальные отходы в начале процесса и удалить их из циркуляционной нагрузки.

Проведено порівняльний аналіз і визначено принципи, на яких базуються основні технології гравітаційної та хімічної десульфурацій вугілля. Встановлено, що підвищення ефективності десульфурації дрібних класів кам'яного вугілля можливе за рахунок поєднання процесу мокрої гвинтової сепарації з електрохімічними методами до вилучення сполук сірки. Досліджено гідродинамічні умови та кінетику процесу розділення піритних і вугільних мінеральних комплексів за гвинтовою поверхнею, запропоновано новий метод електрохімічної десульфурації водно-вугільної суспензії в полі жевріючого електричного розряду. Обгрунтовано, що ефективність вилучення піритних зерен за гвинтовою поверхнею визначається швидкістю поперечної циркуляції, яка, в свою чергу, впливає на кінетику даного процесу. Обробка водно-вугільної суспензії в полі жевріючого електричного розряду ініціює виникнення перекису водню, який активно окиснює невилучену після гравітаційної обробки піритну сірку, що дозволяє знижувати її вміст до 50 %. Встановлено, що на ефективність гравітаційної десульфурації на гвинтовому сепараторі впливає вміст проміжних фракцій. Обгрунтовано застосування жолобу з підвищеною кількістю витків і відсікачем, встановленим на останньому розвантажувальному витку. Визначено технологічні параметри електрохімічної десульфурації та розроблено варіанти схемних рішень гравітаційно-електрохімічної десульфурації кам'яного вугілля.

Предложена методика предварительного определения мощности двигателя для механизмов с заданным моментом инерции, работающих по специальному графику. В основу метода положена величина динамического момента привода. Исследованы механические переходные процессы рассчитанного двухскоростного двигателя, которые подтвердили соответствие выбранной мощности двигателя требованиям механизма.