Показано, що антигени рогового шару як мішені для аутоантитіл, сприяють відторгненню епідермісу, з якими з організму виводяться агенти, що ухиляються від імунного нагляду. У випадку бешихи таким агентом є бета-гемолітичний стрептокок групи А. За псоріазу він невідомий, однак на його внутрішньоклітинну персистенцію побічно вказують експресія антигенів рогового шару епідермісу в мембранні структури, а також IgG- та IgA-антитіла, які залишаються, як і у разі бешихи, після виснаження антигенами рогового шару нормального епідермісу.

В результате исследований показано, что антигены рогового слоя выступают как мишени при аутоиммунных реакциях, роль которых при роже, псориазе и в норме - отторжение эпидермиса и выведение антигенов эндогенного и экзогенного происхождения, включая те, носителями которых являются агенты, уклоняющиеся от иммунного надзора. При роже таким агентом является бета-гемолитический стрептококк группы А, и эти процессы нарушаются в связи с присутствием и активностью возбудителя заболевания, индукцией аутоиммунных реакций de novo и участием в этих реакциях не только IgG-, но и IgM-, а также IgA-аутоантител. При псориазе аналогичные аутоиммунные реакции вызваны экспрессией антигенов рогового слоя в наружные мембраны эпидермальных клеток и косвенно указывают на то, что эта иммунопатология при псориазе может быть вызвана активностью персистирующего внутриклеточного неизвестного инфекционного агента.

В обзоре литературы приведены статистические данные, этиология и патогенез, клиническое течение и осложнения рожи. Освещены принципы и способы лечения заболевания, а также профилактика рожи и ее осложнений.

Изучена динамика лейкоцитарного индекса интоксикации и кровяно-клеточного показателя у 36-ти больных рожей нижних конечностей без осложнений и с гнойно-воспалительными осложнениями под влиянием разных методов антибиотикотерапии. Оба показателя повышены в разгар болезни при всех формах рожи и уменьшаются под влиянием лечения у больных без осложнений, начиная с 4-го дня антибиотикотерапии. У больных с гнойно-воспалительными осложнениями рожи наблюдались высокие значения лейкоцитарных индексов в первую неделю лечения, не зависимо от метода введения антибиотиков, и быстрая их нормализация только в группе пациентов, которым препараты вводили внутриартериально (регионально).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.63-54

Рубрики:

Рожа (бешиха)

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.863 + Р514.63-5

Рубрики:

Хірургічна патологія лімфатичних вузлів кінцівок

Рожа (бешиха)

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертацію присвячено розробці комплексного методу лікування бешихи у моряків і населення м.Одеси із застосуванням нового імуномодулюючого препарату "Лаферон" (людський рекомбінантний альфа-2-в інтерферон), а також місцевого застосування мазі на гідрофільній основі - "Стрептонітол". Кількість хворих бешихою складає 3-4% (в середньому - 300-400 чол. на рік). У моряків цей показник становить 6-8 чол. на 1000 хворих. Обстежено 190 хворих бешихою, у т.ч. 70 моряків. Разом із загальноприйнятими клінічними і лабораторними аналізами проводили бактеріологічний посів із віддільного рани з подальшою ідентифікацією виділених супроводжуючих мікроорганізмів і визначенням чутливості до них антибіотиків. Діагноз бешихи встановлювався на основі клінічної картини захворювання з урахуванням епідеміологічних даних і результатів бактеріологічного обстеження. Проводили імунологічні дослідження, визначали чутливість імуноцитів до лаферону. Хворих розділили на 2 групи, 100 з яких лікувались загальноприйнятими засобами. Контрольна група із 90 хворих додатково отримувала лаферон по 3 млн МО 1 раз внутрішньом'язово на протязі 5 - 7 днів. Із цих 90 хворих 35-м додатково запропоновано лікування місцево на область ран - мазь "Стрептонітол". При дослідженні у хворих бешихою показано позитивний ефект імунореабілітаційних дій лаферонотерапії, який підвищується при застосуванні мазі на гідрофільній основі - "Стрептонітол", що свідчить про доцільність даного методу лікування хворих бешихою.

Поглиблено вивчено патогенетичну роль синдромів імунотоксикозу й ендогенної інтоксикації, зсувів перекисного окиснення ліпідів та системи антиоксидантного захисту в розвитку гострих ускладнень бешихи. Вперше патогенетично обгрунтовано включення до комплексу хірургічного лікування ускладнених форм бешихи нового вітчизняного препарату "Амізон". Простежено вплив запропонованого засобу лікування на динаміку клінічних, імунологічних, біохімічних та мікрогемодинамічних показників, швидкість загоєння ран. Встановлено низку клінічних і лабораторних показників для прогнозування гострих ускладнень у хворих на бешиху й оцінки ефективності проведеного лікування.

Приведен случай клинического рожистого воспаления после гирудотерапии, которое возникло вследствие нарушения техники применения пиявок.

Представлен анализ клинической картины у больных женщин с неуточненной инфекцией подкожно-жировой клетчатки (бактериальный целлюлит), инфекционной экземой, рожей.

У больных с рожистым воспалением изучена динамика клинических симптомов, лейкоцитарного индекса интоксикации и кровяно-клеточного показателя под влиянием использования в комплексной терапии препарата "Имунофан". Установлено, что включение в комплексную терапию больных с рожистым воспалением иммуномодулирующих препаратов достоверно сокращает сроки продолжительности клинических проявлений, предупреждает возникновение гнойных воспалительных осложнений и рецидивов болезни.

Предложено комплексное лечение рожистого воспаления нижних конечностей с использованием фонофореза стрептоцидовой мази и назначением никотиновой кислоты. У 29 больных анализировали клинические данные: изменение цвета зоны поражения, появление морщинистости кожи последней и нормализацию температуры тела. Все больные находились под наблюдением в течение 5 лет. Установлено, что использование предложенного комплексного лечения способствует быстрому уменьшению отека и воспаления пораженной конечности, предупреждает развитие рецидива и проявлений лимфедемы.

Досліджено ефективність лікування 70-ти хворих на бешиху застосуванням ультрафіолетового опромінення крові (УФО-терапії) у 55-ти хворих у комплексі з антибіотиками, імуномодулятором "Лафероном" і місцевим застосуванням мазі "Стрептонітол". Відзначено очищення гнійних ран, збільшення росту грануляцій, пониження температури тіла й інтоксикації. Результати дослідження підтверджують доцільність застосування УФО-терапії у разі бешихи.

На підставі застосування сучасних клінічних, планіметричних, морфологічних і морфометричних методів оцінювання перебігу ранового процесу патогенетично обгрунтовано та доведено критерії вибору терміну аутодермопластики у хворих на некротичну форму бешихи. Доведено, що у хворих на пухирчасту та некротичну форми бешихи за локального впливу на осередок запалення змінним електромагнітним полем спостерігається більш швидка зміна клітинних елементів, прискорюється регіонарний кровотік, знижується мікробне обсіменіння рани, відновлюються показники імунітету. Науково обгрунтовано активну хірургічну тактику лікування хворих з некротичною формою бешихи на фоні проведення магнітотерапії в комплексі лікувальних заходів. Вперше показано, що застосування локальної магнітотерапії у хворих на пухирчасту форму бешихи дозволяє купірувати локальні запальні зміни на шосту добу лікування, після чотирьох сеансів магнітотерапії, а у хворих на некротичну форму бешихи - підготувати рану до аутодермопластики на сьому добу лікування, після п'яти сеансів магнітотерапії. Вперше доведено клінічну ефективність активної хірургічної тактики в поєднанні з магнітотерапією за лікування хворих з різними формами бешихи.

Зазначено, що основу комплексного лікування флегмонозно-некротичної бешихи складають ранні некротомії та видалення нежиттєздатних тканин, місцеве лікування ран відповідно до стадій ранового процесу, аутодермопластика ранових дефектів, що проводиться на фоні активної цілеспрямованої антибіотико-, дезінтоксикаційної, десенсибілізувальної, гомеостазкорегувальної інфузійної терапії. Результати лікування деструктивних форм бешихи потребують безперечного покращання за рахунок використання антибіотиків останніх поколінь та удосконалення інфузійної терапії гнійно-септичних захворювань у хворих на бешиху.

Під час обстеження 38 хворих на бешиху встановлено, що це захворювання супроводжується розвитком вторинного імунодефіциту за відносним гіперсупресорним типом. Використання у комплексній терапії таких хворих алокіну-альфа (6 підшкірних ін'єкцій препарату в дозі 1 мг через один день) сприяє не тільки скороченню клінічних проявів недуги, а й суттєвій корекції супутніх імунних порушень, а також забезпечує найбільш сприятливі віддалені результати, дозволяючи уникнути рецидивів хвороби.

Описано успішний досвід застосування глюкокортикостероїдної терапії у разі синдрому Лайєлла, який розвинувся на тлі медикаментозного лікування первинної бешихи у пацієнтки віком 36 років із септичним шоком та ВІЛ-позитивним статусом. Призначення "Солу-Кортеф" у дозі 100 мг тричі на добу не лише сприяла усуненню симптомів тяжкого різновиду медикаментозної алергійної реакції, а й надало змогу досягти позитивної динаміки стану хворої і скорочення тривалості захворювання до 7 діб. Зіставлення клінічної картини, даних анамнезу, лабораторних даних і призначення терапії згідно із загальноприйнятими клінічними протоколами не може заперечувати призначення нестандартного лікування. Воно виправдане позитивним досвідом лікування хворих з тяжкою соматичною патологією на тлі ВІЛ/СНІД.

Проаналізовано клінічні особливості перебігу бешихи. Встановлено, що на бешиху частіше хворіють жінки старші 40 років. Спостерігається зростання частоти первинної бешихи і зниження відсотка рецидивної. У структурі захворювання переважає еритематозна форма захворювання. Основною локалізацією місцевого запального процесу є нижні кінцівки. Реєструється зниження розвитку ускладнень бешихи.

Проанализированы клинические особенности хода рожи. Установлено, что этим заболеванием чаще болеют женщины старше 40 лет. Наблюдается рост частоты первичной рожи и снижения процента рецидивной. В структуре заболевания преобладает эритематозная форма болезни. Основной локализацией местного воспалительного процесса являются нижние конечности. Регистрируется снижение развития осложнений рожи.

Наведено дані власних клінічних спостережень і вивчень історій хвороб пацієнтів за п'ятирічний період (з 01.10.2009 до 01.11.2013 рр.) в клініці дерматовенерології університетської лікарні "Олександрівська" м. Софія (Болгарія) та описано клінічні особливості бешихової інфекції.

Представлены данные собственных клинических наблюдений и изучений историй болезней пациентов за пятилетний период (с 01.10.2009 по 01.11.2013 гг.) в клинике дерматовенерологии университетской больницы "Александрийская" г. София (Болгария) и описаны клинические особенности рожистой инфекции.

Вивчено ефективність ентеросорбенту "Біле вугілля" під час лікування хворих на первинну бешиху. Встановлено, що у хворих до початку лікування мало місце підвищення концентрації протизапальних цитокінів ІЛ-1бета, ФНП-альфа та ІЛ-2 на тлі незначного збільшення протизапальних цитокінів ІЛ-4 та ІЛ-10. Застосування ентеросорбенту "Біле вугілля" у клінічному плані сприяло прискоренню одужання хворих і знижувало частоту розвитку ускладнень бешихи, а у патогенетичному відношенні обумовлювало нормалізацію рівня вивчених цитокінів.

Изучена эффективность энтеросорбента "Белый уголь" при лечении больных первичной рожей. Установлено, что у больных к началу лечения имело место повышение концентрации противовоспалительных цитокинов ИЛ-1бета, ФНП-альфа и ИЛ-2 на фоне незначительного увеличения противовоспалительных цитокинов ИЛ-4 и ИЛ-10. Применение энтеросорбента "Белый уголь" в клиническом плане способствовало ускорению выздоровления больных и снижало частоту развития осложнений рожи, а в патогенетическом отношении обусловливало нормализацию уровня изученных цитокинов.

Рожистое воспаление (РВ) - тяжелое заболевание, которое сопровождается тяжелыми осложнениями и высокой летальностью. Проведены иммунологические исследования у 51 пациента, которых лечили в клинике по поводу РВ с использованием иммуномодулятора. Отмечены изменения показателей фагоцитарной активности моноцитов (ФАМ) и профиля цитокинов у больных при РВ. Применение в комплексе лечения иммуномодулятора положительно влияло на показатели ФАМ.