Наведено клінічну картину, результати поглибленого лабораторного обстеження та лікування хворої, в якої виявлено гуму головного мозку.

Клинико-лабораторное исследование 15-ти больных нейросифилисом показало преобладание психотических форм заболевания у больных сифилисом мозга.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р591.962-4

Рубрики:

Сифіліс нервової системи

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р591.962р3

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р591.962

Рубрики:

Сифіліс нервової системи

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р591.962-3

Рубрики:

Сифіліс нервової системи

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено показники ліквору у 30-ти хворих на нейросифіліс та у 18-ти пацієнтів з прихованими формами сифілісу. Найінформативнішими показниками є підвищення клітинного вмісту ліквору та реакція імунофлюоресценції з цілісним ліквором. Негативні значення комплексу серологічних реакцій не дають підстави стверджувати про відсутність нейросифілісу. Тільки комплексна оцінка показників дозволяє визначити наявність і ступінь специфічного ураження нервової системи у випадку сифілісу.

Наведено основи надання медичної допомоги хворим на нейросифіліс, розроблені на підставі особистого досвіду авторів, з метою всебічного обговорення дерматологами, неврологами та психіатрами.

Рассмотрены патогенетические аспекты и современное течение нейросифилиса. Деление на ранние и поздние формы полностью не определяет всех сторон морфологической картины заболевания. Дифференцированный диагноз и лечебную тактику необходимо определять на основании клинических симптомов поражения нервной системы, отображающих течение патологического процесса.

Мета роботи - визначити тензіореологічні характеристики ліквору хворих на маніфестний нейросифіліс. Вивчено тензіореологічні характеристики ліквору 77 хворих із маніфестними формами нейросифілісу і сифілісу. Під час дослідження ліквору хворих на маніфестний нейросифіліс інформативними є плеоцитоз, реакція імунофлюоресценції із цілісним ліквором і імуноферментний аналіз. Тензіореометричні показники ліквору високо корелюють із загальноклінічними та серологічними. Висновки: тензіореометричний метод можна впроваджувати як діагностичний для підтвердження діагнозу маніфестного нейросифілісу.

Изучено поверхностное натяжение ликвора 85 больных разными формами нейросифилиса методом висячей капли. При сравнении тензиометрических характеристик выявлен ряд достоверных отличий. Данный метод можно рекомендовать как диагностический для подтверждения диагноза нейросифилиса.

Мета роботи - провести кореляційний аналіз викликаних потенціалів мозку та аутоантитіл до нейроспецифічних антигенів у випадку ураження нервової системи блідою трепонемою. У 101-го хворого на нейросифіліс і сифіліс визначено зорові й акустичні стовбурові викликані потенціали головного мозку. Встановлено характерні відмінності функціональної активності стовбурових і кортикальних відділів мозку хворих на нейросифіліс на підставі аналізу його акустичних і зорових викликаних потенціалів. Висновки: високі кореляційні залежності між викликаними потенціалами головного мозку та вмістом аутоантитіл до нейросгіецифічних білків не лише доводять ушкодження зорового та слухового аналізаторів, а й вказують на міру генералізації процесу в центральній нервовій системі хворих на маніфестний нейросифіліс.

Надано сучасні погляди на патогенез та діагностику нейросифілісу. Особливість алгоритму полягає в оцінці виявленої патології нервової системи, стандартній лабораторній діагностиці (лікворологічне та серологічне дослідження) і застосуванні альтернативних діагностичних тестів. Наведено варіанти змін для встановлення діагнозу нейросифілісу за результатами обстеження ліквору.

Предоставлены современные взгляды на патогенез и диагностику нейросифилиса. Особенность алгоритма заключается в оценке выявленной патологии нервной системы, стандартной лабораторной диагностике (ликворологическое и серологическое исследование) и применении альтернативных диагностических тестов. Приведенные варианты изменений для установления диагноза нейросифилиса по результатам обследования ликвора.

Описано випадок хворої 56-ти років з уперше виявленою пізньою формою сифілісу (пізній нейросифіліс, прогресивний параліч). Хворій проведено курс специфічної терапії, що включає препарати пеніцилінового ряду в комбінації з препаратами доксіцикліну, на тлі якого відзначалося значне поліпшення стану. Пацієнтка потребує подальшого диспансерного спостереження. Вирішення питання про тактику ведення пацієнта приймається спільно з невропатологами.

Описан случай больной 56-ти лет с впервые выявленной поздней формой сифилиса (поздний нейросифилис, прогресивный паралич). Больной проведен курс специфической терапии, включающей препараты пенициллинового ряда в комбинации с препаратами доксициклина, на фоне которого отмечалось значительное улучшение состояния. Пациентка нуждается в дальнейшем диспансерном наблюдении. Решение вопроса о тактике ведения пациента принимается совместно с невропатологами.

Обобщены данные литературы об этиопатогенезе, классификации, клинике и диагностике нейросифилиса. Проанализированы результаты серологической диагностики крови и ликвора. Указана диагностическая информативность нейровизуализации и нейрофизиологических методов. Приведено в качестве иллюстрации и проанализировано собственное клиническое наблюдение. Изложенная информация расширяет представление об особенностях манифестации современных форм нейросифилиса.

Наведено клінічний випадок нейросифілісу, який був діагностований у інфекційному стаціонарі. Клінічна симптоматика пізнього нейросифілісу має неспецифічний характер, проте особливістю перебігу є відсутність гарячки та інтоксикації, білково-клітинна дисоціація в лікворі. Критерієм ефективності терапії є нормалізація показників спинномозкової рідини при негативних специфічних серологічних реакціях (мiкропреципiтацiї, iмунофлюоресценцiї). У лікуванні нейросифілісу використовують високодозову безперервну антибіотикотерапію під контролем аналізу спинномозкової рідини.

Описано випадок пізньої форми нейросифілісу, що рідко зустрічається в останні роки. Зазначено, що пізній нейросифіліс небезпечний не лише органічними пошкодженнями нервової системи, а й багатьох інших органів.

Описан случай поздней формы нейросифилиса, что редко встречается в последние годы. Отмечено, что поздний нейросифилис опасен не только органическими повреждениями нервной системы, но и многих других органов.

У хворих із маніфестними формами нейросифілісу визначено рівні антитіл до нейроспецифічних білків у сироватці крові. Встановлено вірогідне підвищення їх до нейроспецифічної енолази, білка S100 і основного білка мієліна. Це дозволяє оцінювати ступінь ураження нервової системи і прогнозувати перебіг захворювання.

У больных с манифестными формами нейросифилиса определены уровни антител к нейроспецифическим белкам в сыворотке крови. Установлено достоверное повышение их к нейроспецифической енолазе, белку S100 и основному белку миелина. Это позволяет оценивать степень поражения нервной системы и прогнозировать течение заболевания.

Проаналізований випадок смерті хворого з нейросифілісом. Клінічна картина захворювання імітувала епілепсію, гостре порушення мозкового кровообігу за відсутності підвищення рівня лейкоцитів і білку в лікворі, за негативного комплексу серологічних реакцій.

Проанализирован случай летального исхода больного с нейросифилисом. Клиническая картина заболевания имитировала эпилепсию, острое нарушение мозгового кровообращения при отсутствии повышения уровня лейкоцитов и белка в ликворе, отрицательном комплексе серологических реакций.

Представлено клиническое наблюдение пациента с поздней формой нейросифилиса, что расширяет представления об особенностях манифестации его современных форм.