Изучены видовые особенности микрофлоры и ее изменчивость у 75 больных с аппендикулярным перитонитом в возрасте от 2 до 15 лет; из них у 45 детей был местный, у 17 - диффузный, у 13 - разлитой перитонит. Осложнения возникли у 18 (49,5%) пациентов. Установлено, что течение аппендикулярного перитонита у детей сопровождается постоянной конкурентной борьбой и сменой микрофлоры, причем микробиологическая картина зависит от стадии процесса и изменяется в течение относительно короткого промежутка времени. Обилие видов микроорганизмов, заселяющих брюшную полость при местном перитоните, постепенно сменяется превалированием при распространенном воспалении золотистого стафилококка и особенно кишечной палочки. Смену одного вида микроорганизма на другой в послеоперационном периоде наблюдали у 21 больного (56,8%), причем у 9 из них - на 1 - 3 сутки после операции. У 85,7% больных со сменой бактериального возбудителя при течении патологического процесса развились осложнения в послеоперационном периоде. Сделан вывод, что назначение оптимальных антибактериальных схем лечения перитонита у детей должно проводиться с учетом смены бактериального возбудителя в ходе развития патологического процесса.

Розглянуто анатомо-фізіологічні особливості легенів у дитячому віці. Наведено деякі методи математичного аналізу судинного русла легенів. Детально проаналізовано стан гемодинаміки малого кола кровообігу та можливості оперативного лікування уроджених вад розвитку легенів. Значну увагу приділено секвестрації легенів, кістозному ураженню дихального апарату, астеріо-венозній аномалії тощо.

Розглянуто питання анестезіологічного забезпечення та інтенсивної терапії у дітей з природженими вадами серця і магістральних артерій. Значну увагу приділено алгоритмам анестезіологічного забезпечення та інтенсивної терапії на рівні найновіших досягнень світової дитячої кардіохірургії залежно від віку дитини, зокрема у новонароджених, характеру вади та її клінічного перебігу. Висвітлено проблеми корекції природжених вад серця у дітей раннього віку. Описано частоту і загальні властивості природжених вад серця, класифікацію, фізіологію кровообігу плода і дитини після народження. Розкрито фізичні основи гемодинаміки, особливості міокарда новонароджених. Визначено патофізіологічні чинники кровообігу.

Рассмотрены вопросы анестезиологического обеспечения и интенсивной терапии у детей с прирожденными пороками сердца и магистральных артерий. Значительное внимание уделено алгоритмам анестезиологического обеспечения и интенсивной терапии на уровне новейших достижений мировой детской кардиохирургии в зависимости от возраста ребенка, в частности у новорожденных, характера порока и его клинического течения. Освещены проблемы коррекции прирожденных пороков сердца у детей раннего возраста. Описаны частота и общие свойства прирожденных пороков сердца, классификация, физиология кровообращения плода и ребенка после рождения. Раскрыты физические основы гемодинамики, особенности миокарда новорожденных. Определены патофизиологические факторы кровообращения.

Рассмотрены проблемы, связанные с разработкой и использованием в клинической практике системы прогнозирования, позволяющий объектизировать процесс принятия врачом решений во время лечения и реабилитации детей с острыми хирургическими заболеваниями живота. Освещена связь между динамикой адаптационных реакций и совокупностью клинических, биологических, имунных, морфологических и микробиологических измерений. Предложены основные принципы хирургической тактики в общем и в зависимости от нозологических характеристик, позволяющих проводить лечение и реабилитацию детей с острой патологией живота с максимальной объективностью и эффективностью.

Зроблено аналіз морфофункціональних особливостей різних відділів стомованого кишечнику у 77-ми дітей. Вивчено показники внутрішньочеревного тиску у даних дітей у динаміці післяопераційного періоду та за наявності ускладнень. Проведено метричні вимірювання на рівні устя стоми та інтраабдомінальної частини привідної кишки, а також ультразвуковий моніторинг стомійних ускладнень з визначенням товщини стінки кишки по її довжині. Крім того, вивчено моторну активність за допомогою пневмобалонної електрокінезографії. Доведено етіопатогенетичний вплив еволюційної диспропорції у поєднанні з функціональними розладами на виникнення таких ускладнень, як евагінація, стеноз стоми. Розроблено об'єктивні критерії діагностики синдрому тривало відключеної кишки та можливості її застосування за відновлення пасажу.

Сделан анализ морфофункциональных особенностей разных отделов стомированного кишечника у 77-ми детей. Изучены показатели внутрибрюшного давления у стомированных детей в динамике послеоперационного периода и при наличии осложнений. Проведены метрические измерения на уровне устья стомы и интраабдоминальной части приводящей кишки, а также ультразвуковой мониторинг стомийных осложнений с определением толщины стенки кишки на ее протяжении. Кроме того, изучалась моторная активность с помощью пневмобаллонной электрокинезографии. Доказано этиопатогенетическое влияние эволюционной диспропорции в сочетании с функциональными растройствами на возникновение таких осложнений как эвагинация, стеноз стомы. Разработаны объективные критерии диагностики синдрома длительно отключенной кишки и возможности ее применения при восстановлении пассажа.

Обстежено 148 дітей з аноректальними аномаліями (АРА). Шляхом клінічного, імуногістохімічного методів дослідження виявлено, що у 96,6 % пацієнтів з АРА наявні порушення іннервації термінального відділу кишки: класичний агангліоз - у 22,3 %, гіпогангліоноз - у 26,3 %, дисгангліоноз - у 6 %. Зроблено висновок, що часткова денервація прямої кишки у разі оперативного втручання є не єдиною причиною формування хронічних запорів. Не рекомендовано використання ректальної фістули та дистального відрізка прямої кишки в реконструкції аноректальних вад.

Обследованы 148 детей с аноректальными аномалиями (АРА). Путем клинического, иммуногистохимического метода исследования установлено, что у 96,6 % пациентов с АРА присущи нарушения иннервации терминального отдела кишки: классический аганглиоз - у 22,3 %, гипоганглионоз - у 26,3 %, дисганглионоз - у 6 %. Сделаны выводы, что частичная денервация прямой кишки при оперативном вмешательстве не является основной причиной формирования хронических запоров. Не рекомендовано использование ректальной фистулы и дистального отрезка прямой кишки в реконструкции аноректальных пороков.

Проведено експериментальні та клінічні дослідження способу лікування апендикулярного інфільтрату у дітей шляхом використання регіональної антибактеріальної терапії. Доведено, що заочеревинне введення антибіотика призводить до суттєвого підвищення його концентрації в інфільтраті черевної порожнини (у порівнянні з внутрішньовенним введенням), а застосування гальванізації підвищує нагромадження заочеревинно введеного препарату у тканинах інфільтрату. Використання регіонального електрофорезу антибіотиками у комплексному лікуванні апендикулярного інфільтрату у дітей дозволяє покращати результати лікування, уникнути авсцедувань, зменшити термін перебування хворих у стаціонарі.

Проведены экспериментальные и клинические исследования способа лечения аппендикулярного инфильтрата у детей путем применения региональной антибактериальной терапии. Доказано, что забрюшинное введение антибиотика приводит к существенному повышению его концентрации в инфильтрате брюшной полости (по сравнению с внутривенным введением), а применение гальванизации повышает накопление забрюшинно введенного препарата в тканях инфильтрата. Использование регионального электрофореза антибиотиками в комплексном лечении аппендикулярного инфильтрата у детей позволяет улучшить результаты лечения, избежать абсцедирований, сократить срок пребывания больных в стационаре.

Наведено опис випадку оментиту в дитини двох років, який симулював пухлину черевної порожнини. Після проведенного консервативного лікування настало одужання.

Дано описание случая оментиту у ребенка двух лет, который симулировал опухоль брюшной полости. После проведенного консервативного лечения наступило выздоровление.

Висвітлено проблеми післяопераційної злукової непрохідності у дітей та успішне лікуванняя цієї патології за допомогою лапароскопічного методу.

Освещены проблемы послеоперационной совместной непроходимости у детей и успешное лечение этой патологии с помощью лапароскопического метода.

Узагальнено досвід клініки щодо 82-х спостережень складних резекцій тонкої й ободової кишок у дітей за останні 16 років. Певні труднощі виникали під час вибору варіантів закриття ентеростоми після поширеної резекції тонкої кишки з ризиком розвитку синдрому короткої кишки, резекції клубової кишки поблизу ілеоцекального кута, втраті ілеоцекального кута та необхідності раннього закриття стоми через її виснажливий вплив. Поширені резекції товстої кишки у дітей виконували за тотальної чи субтотальної форм хвороби Гіршпрунга, некротизуючого ентероколіту, у разі злоякісних пухлин, інвагінацій, атрезій товстої кишки, тотального поліпозу, хвороби Крона та виразково-некротичного ентероколіту. Розглянуто проблему відновлення прохідності кишкового тракту з урахуванням "біологічної негерметичності" кишкового шва.

Обобщен опыт клиники 82-х случаев сложных резекций тонкой и ободочной кишок у детей за последние 16 лет. Определенные трудности возникали при выборе вариантов закрытия энтеростомы после расширенной резекции тонкой кишки с риском развития синдрома короткой кишки, резекции клубовой кишки вблизи илеоцекального угла, потере илеоцекального угла и необходимости раннего закрытия стомы из-за ее изнуряющего действия. Расширенные резекции толстой кишки у детей выполняли при тотальной и субтотальной формах болезни Гиршпрунга, некротизирующем энтероколите, злокачественных опухолях, инвагинациях, атрезиях толстой кишки, тотальном полипозе, болезни Крона и язвенно-некротическом энтероколите. Рассмотрена проблема возобновления проходимости кишечного тракта, учитывая "биологическую негерметичность" кишечного шва.

Вивчено клінічні особливості хронічного колостазу у дітей у разі аномалій розвитку та положення товстого кишечнику. Показано, що найчастіше зустрічається аномалія товстої кишки - це доліхосигма. Основним методом виявлення аномалій товстого кишечнику є іригографія та ректороманоскопія.

Изучены клинические особенности хронического колоставза у детей при аномалиях развития и положения толстого кишечника. Показано, что наиболее часто встречаемая аномалия толстой кишки - это долихосигма. Основным методом выявления аномалий толстой кишки является ирригография и ректороманоскопия.

Освещены тактика и способы лечения детей со стенозом пищевода различной этиологии в зависимости от происхождения и особенностей морфологических изменений пищевода. Описаны консервативно-инструментальные методы восстановления проходимости пищевода: стентирования, баллонной дилатации, эндоскопического рассечения стенозов. Предложены методы хирургического лечения стеноза, способствующие сохранению собственного пищевода, в частности, гастропластика с фундопликацией, ступенчатая миотомия, пластика толстокишечной заплатой. Рекомендованы патогенетически обоснованные схемы лечения стеноза пищевода в зависимости от характера и особенностей течения заболевания.

Розглянуто актуальні питання ведення дітей з природженими вадами серця (ПВС) в доопераційному та віддаленому післяопераційному періодах. Охарактеризовано окремі нозоологічні форми ПВС. Увагу приділено особливостям діагностики та можливим проблемам перебігу ПВС у новонароджених і дітей раннього віку. Наведено інформацію про синдроми артеріальної гіпоксемії та серцевої недостатності, легеневу гіпертензію, інфекційний ендокардит.

Рассмотрены актуальные вопросы ведения детей с врожденными пороками сердца (ВПС) в дооперационном и отдаленном послеоперационном периодах. Охарактеризованы отдельные нозоологические формы ВПС. Уделено внимание особенностям диагностики и возможным проблемам протекания ВПС у новорожденных и детей раннего возраста. Дана информация о синдромах артериальной гипоксемии и сердечной недостаточности, легочной гипертензии, инфекционном эндокардите.

Висвітлено результати наукових досягнень вчених, зокрема дитячих хірургів, щодо вивчення питань профілактики, діагностики, лікування та реабілітації захворювань органів травлення (атрезії стравоходу, пілоростенозу, кишкової непрохідності, некротичного ентероколіту, хвороби Гіршспрунга, вад розвитку ілеоцекальної ділянки). Розглянуто питання дитячої хірургії, урології та дитячої гінекології, травматології-ортопедії, ембріології та педіатрії.

Освещены результаты научных достижений ученых, в частности детских хирургов, относительно изучения разносторонних вопросов профилактики, диагностики, лечения и реабилитации заболеваний органов пищеварения (атрезии пищевода, пилоростеноза, кишечной непроходимости, язвенно-некротического энтероколита, болезни Гиршспрунга, пороков развития илеоцекального отдела). Рассмотрены вопросы детской хирургии, урологии, и гинекологии, травматолого-ортопедии, эмбриологии и педиатрии.

Відзначено, що проведення антибіотикопрофілактики (АБП) сприяє зменшенню частоти виникнення гнійно-септичних ускладнень після виконання невідкладних втручань на органах черевної порожнини у дітей віком до 3-х років, попередженню виникнення внутрішньолікарняної інфекції. АБП слід проводити, беручи до уваги резистентність штамів мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів, з визначенням можливого "мікроба-лідера". Під час виконання умовно чистої операції АБП здійснюють шляхом внутрішньовенного введення добової дози антибіотика поряд з премедикацією. З цією метою застосовують цефалоспорини II покоління, аміноглікозиди, метронідазол. Відзначено високу клінічну ефективність запропонованої схеми АБП, суттєве поліпшення результатів лікування хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.865.4

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено порівняльну характеристику застосування різних методів внутрішньотканинного електрофорезу та їх вплив на імунологічні показники у дітей з периапендикулярним абсцесом. Показано, що у дітей комплексне лікування з використанням внутрішньоабдомінального електрофорезу та ентеросорбції ефективно коригує системні та локальні імунні порушення, активує перитонеальні макрофаги, покращує цитокінову кооперацію клітин в імунній відповіді.

Висвітлено перший досвід виконання лапароскопічних операцій у дітей на Житомирщині, переваги лапароскопії, методика "відкритої лапароскопії", варіанти асистуючої лапароскопії та лапаротомії під лапароскопічним контролем. Проаналізовано результати лапароскопічних втручань у 205-ти дітей, 36 - невідкладних, 169 - планових.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.261.205

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено результати лікування протягом останніх 15-ти років вродженого пілоростенозу у дітей. Установлено, що ступінь гіпотрофії збільшується пропорційно тривалості періоду блювання. Причинами пізньої госпіталізації до відділення дитячої хірургії є зміни клінічних ознак хвороби внаслідок пригнічення імунного захисту, тривале амбулаторне спостереження дільничними педіатрами з призначенням спазмолітиків. Віддалені результати лікування свідчать, що ефективним методом є своєчасне виконання операції.