Розглянуто різні теорії груп інтересів, обговорено проблему розмежування груп інтересів/тиску і політичних партій, соціальних рухів, компаній. Наведено погляди різних дослідників на цю проблему. Проаналізовано стан дослідження даних питань в Україні.

Розглянуто питання становлення та розвитку політичної системи в контексті теорії ролей та інтересів. З позицій філософського плюралізму розглянуто проблему народу як етнічної структури суспільства, а також наведено концепції політичної системи. Досліджено роль інституту президенства в політичній системі та в суспільстві в цілому. З'ясовано джерела, механізми та тенденції розвитку президентської влади в країні.

Рассмотрены вопросы становления и развития политической системы в контексте теории ролей и интересов. С позиций философского плюрализма рассмотрена проблема народа, как этнической структуры общества, а также приведены концепции политической системы. Исследована роль института президенства в политической системе и обществе в целом. Определены источники, механизмы и тенденции развития президентской власти в стране.

Наведено результати комплексного дослідження процесу інституціоналізації груп інтересів за умов перехідного суспільства. Розкрито особливості поступової трансформації кланів у більш сучасні форми представництва інтересів у вигляді корпорацій. Увагу зосереджено на ролі та функціях лобізму як основного способу функціонального представництва інтересів. Проаналізовано значення кланів у процесі запровадження нових політичних і суспільних інститутів. Висвітлено способи правового регулювання лобістської діяльності як основного інструменту запобігання негативним наслідкам діяльності лобістів. Визначено шляхи оптимізації взаємовідносин органів державної влади в Україні з групам інтересів на підставі введення лобістської діяльності в рамки правового поля.

Приведены результаты комплексного исследования процесса институционализации групп интересов в условиях переходного общества. Раскрыты особенности постепенной трансформации кланов в более современные формы представительства интересов в виде корпораций. Внимание сосредоточено на роли и функциях лоббизма как основного способа функционального представительства интересов. Проанализировано значение кланов в процессе внедрения новых политических и общественных институтов. Освещены способы правового регулирования лоббистской деятельности как основного инструмента предупреждения негативных последствий деятельности лоббистов. Определены пути оптимизации взаимоотношений органов государственной власти в Украине с группами интересов на основе введения лоббистской деятельности в рамки правового поля.

Розглянуто проблеми взаємин держави і громадянського суспільства.

Проаналізовано діяльність журналістської спільноти України стосовно захисту своїх корпоративних інтересів. У зв'язку з цим визначено складові ефективності діяльності груп інтересів.

Звертаючись до проблеми поширення ВІЛ/СНІДу в Україні, наголошено, що вона може бути розв'язана лише за умови активної участі громадян, громад і неурядових організацій та ЗМІ, правильної державної політики. Проблему потрібно сприймати ширше, ніж тільки медичну, і усвідомлювати на рівні цілого суспільства.

На підставі іншомовних джерел, невідомих до цього часу в українській політології, проаналізовано розвиток концепцій груп інтересу та їх застосування у різних політологічних школах. Виокремлено та визначено основні політичні явища та структури (соціальну систему, політичну культуру, партії, органи публічної влади тощо), які співвідносяться з групами інтересу. З'ясовано, яким чином вивчення груп інтересу відповідає описовим, пояснювальним і прогностичним завданням політичної теорії, зокрема, в аспектах, що стосуються організації публічної влади та політичного рішення. Досліджено теоретичну та практичну цінність груп інтересу для вивчення політичної дійсності, зокрема в Україні, а також доведено, що групи інтересу є одним з основних критеріїв для визначення рівня демократичності суспільства, особливо політичних систем трансформативного характеру. Встановлено, що аналіз груп інтересу як певної системи дає змогу коректно відобразити конфігурацію усієї системи та процесу, що зумовлює її існування. Сформульовано критерії, продемонстровано можливості порівняльного аналізу окремих політичних систем з відмінними векторами груп інтересу. Запропоновано нову схему стосовно аналізу політичного процесу в Україні, зокрема, критерії, що впливають на формування груп інтересу: особливості соціально-економічного розвитку, інституційний фактор, практика прийняття політичного рішення та відносини між урядом і виробниками / невиробниками.

Проаналізовано умови, принципи та форми діяльності основних груп інтересів, що існують у засобах масової інформації, встановлено їх ефективність і можливості впливу на політичний процес в Україні. Структуровано теорію груп інтересів, розглянуто особливості її становлення, засади сучасного формування та напрямки подальшого розвитку. Визначено можливі напрямки теоретичного осмисленння діяльності груп політичних інтересів. Проаналізовано основні методологічні підходи щодо діяльності груп інтересів. Виокремлено й охарактеризовано функції, типи та специфіку діяльності груп інтересів. Показано місце та роль груп інтересів у політичному процесі. Визначено основні групи інтересів, що діють у межах засобів масової інформації, розглянуто форми їх діяльності та встановлено ефективність. Охарактеризовано основні інтереси базових у межах ЗМІ груп. Досліджено стан, значення, тенденції розвитку журналістської спільноти України як групи інтересів. Досліджено можливості діяльності та перспективи груп політичних інтересів у сучасній Україні.

Проаналізовано політичну діяльність груп за інтересами в контексті структурних та функціональних особливостей сучасного українського суспільства на підставі використання моделі багатоскладового суспільства. Розглянуто процеси сегментації суспільного простору, а також тенденції до політизації внутрішніх кордонів соціуму. Досліджено типи груп за інтересами, які формують основи системи політичного представництва за умов багатоскладового суспільства. Висвітлено можливості оптимізації системи політичного представництва, виявлено структурні особливості соціуму.

Здійснено комплексне дослідження молодіжних об'єднань у державотворчих процесах України у роки незалежності. Проаналізовано основні напрямки, форми та засоби їх діяльності. Систематизовано основні теоретико-методологічні підходи вітчизняної та зарубіжної політичної науки щодо вивчення молодіжних об'єднань і молодіжного руху. Запропоновано шляхи подальшого підвищення політичної суб'єктивності даних об'єднань в українському суспільстві, уточнено фактори й особливості, що впливають на цей процес. Розкрито специфіку взаємодії державних структур з молодіжними об'єднаннями України. Розглянуто суперечності вітчизняного законодавства, що стосуються цих об'єднань. Запропоновано рекомендації, що сприятимуть підвищенню політичної суб'єктності молодіжних об'єднань, які можуть бути використані для практичного застосування державними, політичними та громадськими інституціями України. Розглянуто підходи попередніх урядів до розробки та реалізації державної молодіжної політики в Україні та наведено конкретні пропозиції щодо підвищення її ефективності.

На підставі застосування синергетичного підходу у науковий обіг введено нові поняття ("фаза", "зона", "біфуркації", "точки ініціації самодезорганізації"), запропоновано класифікацію біфуркацій і параметрів порядку. Доведено, що процеси самоорганізації у територіальних громадах активізуються за допомогою впливу на точки (центри) її ініціації шляхом залучення громадськості до спільного управління територіальними громадами. Вперше обгрунтовано логіку синергетичного аналізу соціально-політичних систем, показано можливість застосування даного методу для дослідження кожної з чотирьох фаз еволюції системи. Запропоновано нові прийоми аналізу синергізмів у взаємодії суб'єктів політики у територіальних громадах.

Комплексно досліджено соціально-політичні орієнтації молоді у контексті системної трансформації в Україні у період 2000 - 2005 рр. Узагальнено теоретичні надбання та методологічні підходи зарубіжних і вітчизняних учених щодо сутності та структури соціально-політичних орієнтацій, їх місця та ролі у політичному процесі. Проаналізовано найбільш актуальні проблеми української молоді з урахуванням основних чинників ризику - бідності, безробіття та незадовільного забезпечення соціальних гарантій. Досліджено динаміку поширення настроїв протесту у молодіжному середовищі та готовності молоді щодо їх підтримки та реалізації. Встановлено рівень залученості молоді у державотворчі процеси на сучасному етапі та представництва молодих громадян в органах законодавчої та виконавчої влади. Визначено ступінь впливу на формування соціально-політичних орієнтацій молоді соціально-економічної ситуації, політичних і соціальних інститутів. Виявлено регіональну специфіку молодіжних соціально-політичних орієнтацій. Розглянуто деякі аспекти законодавчого забезпечення державної молодіжної політики в Україні, наведено конкретні пропозиції щодо підвищення ефективності її реалізації.

Здійснено критичний аналіз наукової творчості Р.Даля, розкрито її світоглядні та методологічні засади. Розглянуто сучасні критичні дослідження наукових поглядів ученого, визначено передумови формування його провідних ідей, зокрема теорії поліархії. З'ясовано, що, основними теоретичними джерелами формування ідей Р.Даля є теорії представників плюралістичного напряму демократії - А.Бентлі, Р.Дарендорфа, Дж.Медісона, М.Олсона, Д.Трумена. Розкрито сутність основних понять теорії поліархії: демократії, поліархії, групи інтересів, а також її системотвірний принцип - розрізнення сфери сущого (поліархія) та сфери належного (демократія), виявлено умови реалізації поліархії у політичному процесі. У контексті теорії поліархії Р.Даля розглянуто політичні системи США та України й обгрунтовано можливості застосування теорії поліархії щодо вирішення сучасних методологічних, теоретичних і прикладних проблем політології. Запропоновані Р.Далем ідеї розглянуто як важливий етап у розвитку американської політологічної традиції зокрема та світової політичної науки взагалі.

Проаналізовано причини, шляхи та способи формування української діаспори в Австралії. Визначено соціальну структуру та соціально-політичний статус українців. Виокремлено особливості адаптації та їх інтеграції в іноетнічному середовищі. З'ясовано, що проблема збереження етнічної самосвідомості у діаспорі дуже актуальна. Досліджено діяльність громадських та політичних організацій. Доведено, що українська діаспора Австралії є політично активною частиною українського етносу. Розкрито реальні можливості та форми взаємодії діаспори з Україною. Висвітлено внесок діаспори у досягнення Україною незалежності та розбудову української держави.

Проведено політологічне дослідження механізмів забезпечення умов участі громадськості у формуванні партійної політики (ПП). Запропоновано визначення поняття та проаналізовано особливості участі громадськості у формуванні ПП. На підставі вивчення досвіду створення умов для участі громадян у формуванні ПП у країнах представницької демократії та аналізу наявних в Україні передумов для їх реалізації обгрунтовано рекомендації щодо впровадження механізмів забезпечення громадянам можливості впливу на ПП.

Досліджено національні особливості, суперечності та форми інституалізації громадянської ініціативи в Україні, розкрито засоби оптимізації цього процесу. Розглянуто класичну спадщину світової соціально-філософської, суспільно-політичної думки та сучасні концепції громадянського суспільства в контексті їх актуальності для процесу демократичних перетворень в Україні. Виокремлено та досліджено правові, політичні, соціально-економічні передумови громадянської ініціативи в країні у контексті поєднання світового досвіду з національною специфікою. Уточнено смислові межі вживання поняття "громадянська ініціатива" у сучасній науковій літературі та подано його визначення на основі матеріалів дослідження. Виявлено підстави для можливих критеріїв класифікації громадянської ініціативи в сучасному суспільстві, розглянуто її основні суб'єкти та взаємодію між ними. Проаналізовано стан і основні проблеми розвитку громадських організацій, охарактеризовано форми громадянської ініціативи й специфіку їх функціонування в різних сферах суспільного життя.

Комплексно досліджено процес інституціоналізації груп інтересів за умов перехідного суспільства. Розкрито суть явища поступової трансформації кланів як явища, характерного для досучасних і автократичних спільнот, за наявності проміжного етапу - формування фінансово-політичних груп, у більш сучасні форми представництва інтересів у вигляді корпорацій. Здійснено типологію підходів до вивчення груп інтересів, якими є плюралістичний, елістичний, корпоративістський (неокорпоративістський) та інституціональний. Увагу приділено ролі та функціям лобізму як основного способу функціонального представництва інтересів. Проаналізовано значущість кланів у процесі запровадження нових політичних і суспільних інститутів, які можуть відігравати роль гальма, сповільнюючи й ускладнюючи процеси трансформації, а також буферу, пом'якшуючи негативні наслідки руйнування попередніх форм суспільно-політичного устрою. Розкрито способи правового регулювання лобістської діяльності як основного інструменту запобігання негативним наслідкам діяльності лобістів. На підставі аналізу зарубіжної практики (західних країн, молодих демократій) у цій сфері розроблено комплекс заходів щодо легітимізації лобізму. Визначено шляхи оптимізації взаємовідносин органів державної влади в Україні з групами інтересів шляхом введення лобістської діяльності в рамки правового поля.

Вивчено та систематизовано основні теоретико-методологічні підходи до вивчення проблеми, розкрито сутність і функції груп інтересів, виявлено соціально-політичні детермінанти їх діяльності. Досліджено основні форми та механізми взаємодії груп інтересів і держави в сучасному соціумі. Виявлено, що в сучасному світі групи інтересів використовують три основні стратегії дії на владу, зокрема, участь в електоральному процесі, систему "функціонального представництва" та лобіювання, які з часом зазнають еволюцію. Проаналізовано соціополітичні умови формування та функціонування груп інтересів в Україні, досліджено механізми їх політичного впливу.

Розглянуто нову та недостатньо досліджену в українській політичній науці тему захисту групових інтересів на державному рівні. Проаналізовано наявний у політологічній літературі дискурс із цього питання, розглянуто класифікацію, позитивні та негативні ознаки, визначено відмінності між різними моделями захисту групових інетерсів на державному рівні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф016.1

Рубрики:

Суспільні групи як основні суб'єкти й об'єкти політики

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ