Розглянуто міжнародно-правові стандарти прав людини в правовій системі України. Проаналізовано проблеми реалізації, забезпечення та захисту громадянських, політичних, соціально-економічних та культурних прав людини в українській державі. Висвітлено актуальні аспекти вдосконалення механізму законодавчого захисту прав людини, а також охарактеризовано права людини на охорону здоров'я та безпечне навколишнє середовище.

Визначено поняття договорів Ради Європи в кримінально-правовій сфері. Висвітлено місце Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод (ЄКПЛ) у системі договорів Ради Європи в кримінально-правовій сфері, досліджено особливості її імплементації до правової системи України. Проаналізовано практику Європейського суду з прав людини щодо найбільш поширених порушень відповідних положень ЄКПЛ. Досліджено концепцію міжнародної та національно-правової імплементації в теорії сучасного міжнародного права, на основі якої аналізується стан національно-правової імплементації договорів Ради Європи в кримінально-правовій сфері в Україні.

Розглянуто актуальну проблему співвідношення міжнародного та національного права. Запропоновано розуміння цінності людської особистості, її гідності в нерозривному зв'язку з необхідністю забезпечення мінімальних гарантій існування та вільного розвитку індивіду. Зроблено спробу надати визначення міжнародним стандартам у сфері прав людини. Висвітлені 2 аспекти в галузі прав людини - норми прав людини закріплюють права та обов'язки держав у відносинах між ними та регламентують обов'язки і права держав у їх відносинах з людьми. Здійснено класифікацію норм міжнародного права. Обгрунтовано важливість підписання державами договорів з прав людини.

Висвітлено основні сучасні підходи до розуміння сутнісних ознак, які характеризують права людини. Незважаючи на те, що дефініцію прав людини не подано у Міжнародному біллі про права людини, в інтерпретаціях відповідних праволюдинних договорів Міжнародним судом ООН та Європейським судом з прав людини, перелік цих ознак визнано усталеним, а проблемне поле здебільшого становлять питання про обсяг та універсалізм таких прав.

Визначено правову природу репродуктивних прав фізичних осіб. Визначено основні напрями розуміння їх місця в системі особистих немайнових прав фізичних осіб в сфері охорони здоров'я. Важливим аспектом репродуктивних прав фізичних осіб є можливість їх ефективного захисту в разі порушення, оспорювання чи невизнання цих прав. Захист репродуктивних прав фізичних осіб може здійснюватися як шляхом застосування загальних способів (розділ 3 ЦК України), так і спеціальних способів захисту, наприклад спростування неправдивої інформації про стан репродуктивного здоров'я фізичних осіб.