Зазначено, що мова як система підлягає лінгвістичним, а мова як стандарт - соціолінгвістичним закономірностям. У цій дихотомії штокавська система має можливість для реалізації в сербському, хорватському, боснійському та чорногорському стандартах. Зроблено висновок, що відмінності між ними мають місце на всіх мовних рівнях, вони також релевантні особливостям у культурі, вірі, ментальності, а отже, зумовлені соціолінгвістичними чинниками.

Language as a system is subject to linguistic, and language as a standard - to socio-linguistic laws. This dichotomy presents Shtokavian system respectively as a possibility for the realization in four standards: Serb, Croatian, Bosnian and Montenegrin. The differences between them can be found on all language levels and relevant to the peculiarities in culture, mentality and thus are conditioned by socio-linguistic factors.

Досліджено вияви соціальної активності щодо вирішення мовних питань у Республіках Боснії та Герцеговини, Хорватії та Югославії (в складі Сербії та Чорногорії). Розглянуто сербську, хорватську, боснійську, чорногорську мови як складові штокавської діасистеми з урахуванням специфіки їх формування. Висвітлено особливості реформування сербської мови Вуком Караджичем, наведено його лінгвистично-політичну концепцію єдиної мови. Проаналізовано особливості нормування стандартів, описано їх специфічні види на рівні фонетики/фонології, лексики та граматики, визначено головні екстралінгвістичні чинники подальшого розвитку та кодифікації мов.

Исследованы проявления социальной активности языковых вопросов в Республиках Боснии и Герцеговины, Хорватии и Югославии (в составе Сербии и Черногории). Рассмотрены сербский, хорватский, боснийский, черногорский языки как составные части штокавской диасистемы с учетом специфики их формирования. Освещены особенности реформирования сербского языка Вуком Караджичем, приведена его лингвистическо-политическая концепция единого языка. Проанализированы особенности нормирования стандартов, описаны их специфические виды на уровне фонетики/фонологии, лексики и грамматики, определены главные экстралингвистические факторы дальнейшего развития и кодификации языка.

Здійснено зіставний діахронічно-синхронічний аналіз дієслів зі значенням руху в українській та сербській мовах. Показано різний шлях еволюції цих дієслів в українській мові - формування на підставі колишніх ітеративних опозицій засобів вираження функцій часової та просторової локалізованості, а також у сербській мові - зруйнування праслов'янських опозицій з втратою атематичних дієслів або набуття ними іншої функціональної спеціалізації.

The article deals with the contrastive diachronic-synchronic characteristics of verbs of motion in Ukrainian and Serbian. Differences in the evolution of these verbs are under consideration: in Ukrainian we observe the formation on the basis of formeriterative oppositions of time and space localization functions. In Serbian we can see the loss of Protoslavonic oppositions, while some verbs preserve prototype semantics or the verbs of motion may acquire another functional specialization.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.64-34:У + Ш141.4-34:У

Рубрики:

Сербсько-хорватська мова

Шифр НБУВ: Ж69017 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто інноваційні процеси в сербській, хорватській, боснійській лексиці, зумовлені позамовними та соціолінгвальними чинниками. Їх проаналізовано в зазначених мовах на рівні сучасної норми і порівняно з тенденціями, які попередньо діяли в сербсько-хорватській нормі.

Розглянуто особливий вид периферійної репрезентації перехідності - нульовий додаток. Абсолютивне вживання перехідних дієслів є такою зоною функціонування перехідності, в якій семантичний і формальний рівень розходяться: об'єкт, присутній на значеннєвому рівні, не має свого формального вираження на поверхневому, синтаксичному рівні. Проаналізовано умови абсолютивного вживання перехідних дієслів в українській і сербській мовах, в цьому разі виділяються інтенція мовця (зосередження його уваги на якомусь іншому елементі ситуації: диспозитивній характеристиці суб'єкта, способі дії), нереференціальність об'єкта, редундантність об'єкта (інкорпорування об'єкта в значення самого присудка), лексичне значення дієслова (абстрактна/конкретна дія, наявність диспозитивної семи), дієслівний вид та індикативне/релятивне вживання дієслівних часів.

Вперше на матеріалі сербської та хорватської мов вивчено й описано функціонування науково-фантастичної лексики - найхарактернішого та найважливішого лексичного елемента жанру наукової фантастики. Здійснено семантичну класифікацію науково-фантастичної лексики, вивчено її морфемний склад та словотвір, описано способи семантизації лексичних, семантичних і стилістичних науково-фантастичних неологізмів. Досліджено стилістичні властивості науково-фантастичної лексики, а також її стилістичні функції, зумовлені цими властивостями, описано специфічні прийоми використання науково-фантастичної лексики в тексті.

Комплексно досліджено функціонування науково-фантастичної лексики в сербських та хорватських текстах науково-фантастичного жанру. Дано більш вичерпне визначення науково-фантастичної лексики, описано способи утворення, семантичні та структурні типи науково-фантастичної лексики, вивчено способи її семантизації в художньому тексті, описані її стилістичні властивості та зумовлені ними стилістичні функції. Досліджено функціонування й будову системи науково-фантастичної лексики в художніх творах, а також стилістичні прийоми її використання.

Проведено системне дослідження можливостей та умов реалізації явища синтаксичної синонімії на матеріалі простих, ускладнених дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами речень та складнопідрядних конструкцій у сучасній сербській мові. Проаналізовано функціональні особливості та внутрішньоструктурні семантико-синтаксичні співвідношення досліджуваних конструкцій; комплексно описано основні семантико-синтаксичні типи напівпредикативних синтаксичних зворотів і встановлено закономірності їх синонімії з підрядними синтаксемами у поліпредикативних реченнях.

Теоретично обгрунтовано положення про становлення та розвиток сербської, хорватської, боснійської та чорногорської мов як літературних мов штокавської діасистеми в широких хронологічних межах (від початків писемності до сучасного стану) з урахуванням особливостей їх мовної структури. Системно досліджено головні закономірності функціонування цих мов. Змодельовано мовну ситуацію в межах кожної з мов діасистеми та в усій діасистемі. З'ясовано передумови існування сербсько-хорватської мови як дво- та чотириваріантної мови, мовно-соціальних й історичних причин її поділу на чотири мовні стандарти. Вивчено особливості та тенденції нормування сербського, хорватського, боснійського та чорногорського стандартів. Ураховано їх відмінності в реалізації фактів на різних мовних рівнях. Виявлено головні позамовні, соціолінгвальні та мовні чинники, що сприяли кодифікації зазначених стандартів. Умотивовано необхідність їх виділення як окремих соціально-функціональних складових цієї діасистеми.

Проведено комплексне дослідження трансформацій хорватських фразеологізмів у сучасних газетних текстах на суспільно-політичну тематику. До аналізу залучено фразеологізми, трансформовані у заголовках статей і безпосередньо у їх текстах. Виявлено найуживаніші прийоми семантичних і структурно-семантичних трансформацій фразеологічних одиниць, зроблено детальний аналіз механізмів їх реалізації. Проаналізовано випадки застосування до фразеологізмів одиничного стилістичного прийому. Досліджено конвергентне поєднання кількох прийомів трансформації до одного фразеологізму. Встановлено кореляції фразеологізму та контексту. Вивчено способи комплексного використання у близькому контексті кількох трансформованих фразеологізмів. Виявлено здатність фразеологізмів різного ступеня семантики та різної синтаксичної організації (повністю або частково переосмислених словосполучень, словосполучень і речень з синтезованою семантичною структурою та узагальнено-образним або безобразним значенням) до певних видів трансформацій. Визначено іманентні конститутивні та факультативні ознаки, що сприяють трансформації фразеологізмів та актуалізуються у даному процесі. Досліджено зсуви в семантиці фразеологізмів у разі їх видозміни у газетному мовленні. Визначено стилістичний і прагматичний потенціал трансформованих хорватських фразеологічних одиниць, вивчено інтенції адресантів мовлення, які вдаються до їх трансформацій у текстах хорватських газет, зокрема, такі як підвищення конотацій тексту, прагматична дія на адресата.

Досліджено неологізми у мові хорватських ЗМІ. Вперше здійснено комплексний аналіз неологізмів 1990-х рр. - початку XXI ст. Виявлено інтра- й екстралінгвальні чинники, що впливають на поповнення словникового складу сучасної хорватської мови новими лексичними одиницями. Визначено основні з огляду на оновлення сфери вживання неологізмів. Розглянуто продуктивні способи творення нових слів на основі питомого та запозиченого матеріалу та визначено основні тенденції сучасного словотворення. Проаналізовано головні типи новітніх семантичних трансформацій хорватської лексики та досліджено особливості семантичної адаптації нових слів іншомовного походження. Визначено основні джерела, з яких у межах аналізованого періоду в хорватську мову потрапило найбільше лексичних одиниць і розглянуто особливості функціонування та способи адаптації іншомовних лексем у сучасній хорватській мові. З'ясовано особливості оновлення сучасного хорватського лексикону з огляду на актуалізацію деяких груп лексики в контексті суспільно-політичних змін, які відбулися в Хорватії наприкінці XX ст.

Досліджено засоби створення комічних ефектів у текстах хорватських періодичних видань, зокрема застосування до фразеологічних зворотів прийомів семантичної трансформації, які полягають у створенні двопланового звучання фразеологізмів - як десемантизованого цілого і вільного словосполучення-етимона.

Досліджено особливості функціонування фразеологічних зворотів хорватської мови на шпальтах сучасних хорватських газет. Детально вивчається застосування до фразеологізмів прийомів видозміни їх семантики, які полягають у створенні двопланового звучання фразеологічних одиниць - як десемантизованого цілого і вільного словосполучення-прототипа.

Досліджено вживання українського прийменника "до" та сербських прийменників "до" і "код". Визначено концептуальний зміст цих прийменників і семантичні відношення, які ними профілюються. Описано основні метафоричні зв'язки між репрезентативними значеннями прийменника "до" в українській і сербській мовах.

Розкрито особливості вживання традиційно стилістично нейтральних фразеологізмів термінологічного характеру, фразеологізмів-кліше, номенклатурних назв, цитат у заголовках статей сучасних хорватських періодичних видань. Розглянуто способи авторського оказіонального надання цим фразеологізмам конотативного забарвлення, а також функції та інтенції публіцистичних заголовків, в яких вжито такі типи фразеологізмів.

Досліджено структуру та обсяг семантичного поля лексеми та місце аксіологеми душа в сербській мові та культурі. Проаналізовано за словниками значення ключової лексеми, похідні від неї, включаючи антропонімні одиниці, ідіоматичні вирази, а також культурні лакуни, що є важливими елементами мовної картини світу. Кількість похідних, частотність використання, значний корпус фразеологізмів з компонентом душа свідчать про те, що в сербській лінгвокультурі досліджувана аксіологема є аксіологічною домінантою і одним із ключових культурних концептів, має різнобічну мовну репрезентацію та великий семантичний обсяг і культурну конотацію.

Описано роль церковнослов'янизмів у розвитку стильової диференціації сербської мови, основні функції та стилістичне значення церковнослов'янської лексики. Увагу приділено функціонуванню та активному використанню у сучасній сербській поезії та публіцистиці псевдоцерковнослов'янізмів (псевдоархаїзмів), стилістичних та семантичних дублетів, а також некоректному вживанню церковнослов'янізмів. Активізація церковнослов'янізмів може бути сигналом інтертекстуальності чи іронічності. В мові сучасних сербських літературних творів і публіцистиці (особливо у заголовках) церковнослов'янізми використовується активно та яскраво як функціонально зумовлені стильові елементи, що, відповідно, є поштовхом для використання цієї лексики пересічними мовцями.

Вивчення мови через її взаємодію з культурою останніми роками стало надзвичайно актуальним. Соціальні зміни, що торкнулися сучасного суспільства, вплинули на появу гендерології, яка розглядає лінгвістичні аспекти, пов'язані з осмисленням статусу жінки та чоловіка у соціумі, гендерні стереотипи, які відображаються у семантиці мовних одиниць. На матеріалі лексики сербської мови проаналізовано певні гендерні стереотипи та розглянуто принципи гендерної стереотипізації, що є віддзеркаленням сучасного стану сербського соціуму.

Досліджено структуру та аксіологічне значення концепту ЛЕПОТА в сербській лінгвокультурі. Проаналізовано за словниками значення ключової лексеми, похідні від неї, ідіоматичні вирази, що є важливими елементами мовної картини світу. Кількість похідних, частотність їх використання та значний корпус свідчать про те, що в сербській лінгвокультурі досліджуваний концепт є аксіологічною домінантою, має різнобічну мовну репрезентацію та великий семантичний обсяг і культурну конотацію, тому потребує особливої уваги під час викладання сербської мови як іноземної. Зазначено, що аксіонім лепота має синкретичне значення, позначає дуалізм краси зовнішньої та внутрішньої, фізичної та моральної.