Розглянуто сутність наукового та позанаукового знання. Висвітлено проблему існування знання за межами науки, виділено категорії знань, що перебувають і не перебувають у конфлікті з наукою. Розкрито зміст понять шаманізму, магії, міфу, мантики, кабалістики, йоги, нейрокритики, уфології, спіритизму, френології, графології, теософії, окультизму. Охарактеризовано альтернативні форми знання релігії.

Рассмотрена сущность научного и вненаучного знания. Освещена проблема существования знания за пределами науки, выделены категории знаний, находящихся и не находящихся в конфликте с наукой. Раскрыто содержание понятий шаманизма, магии, мифа, мантики, кабалистики, йоги, нейрокритики, уфологии, спиритизма, френологии, графологии, теософии, оккультизма. Охарактеризованы альтернативные формы знания религии.

Подано психологічний підхід до дослідження та використання буддиської практики уважності, як однієї з найбільш ефективних відомих традиційних психотехнік розвитку самосвідомості.

Описан психологический подход к исследованию и применению буддийской практики внимательности, как одной из наиболее эффективных известных традиционных психотехник развития самосознания.

In the article was undertake an attemption of psychologycal approach to research of useing Buddhism attention practice as a most effective known tradition self-awereness developments psychotechniques.

Рассмотрено соответствие между типологией психе-йоги А.Афанасьева и типами информационного метаболизма в соционике. Указаны сходства и различия этих типологических систем.

Рассмотрена религия как психологический феномен. Освещены психологические истоки религии, роль измененных состояний сознания в системе религиозного опыта, эзотерические психопрактики в религиозных традициях мира, а также проблема манипуляционного воздействия на психику со стороны нерелигиозных организаций. Проанализирована психологическая природа методов, используемых нерелигиозными культами, механизм их деструктивного влияния на психику человека, методы и модели искусственного вовлечения человека в деятельность религиозной организации.

Наведено результати дослідження природничих, історичних та філософських питань щодо походження, мети існування людини. Висвітлено гіпотезу існування розумово-інформаційної чутливої сфери, утвореної свідомістю людства навколо Землі. Розкрито природу сновидінь, ясновидіння та інших таємних явищ.

Приведены результаты исследования природоведческих, исторических и философских вопросов происхождения, цели существования человека. Освещена гипотеза существования умственно-информационной чувствительной сферы образованной мозгом человечества вокруг Земли. Раскрыта природа сновидений, ясновидения и других тайных явлений. Предложена гипотеза о будущем человека разумного.

Розкрито суть поняття чакр як інформаційної, мікролептонної, квантової, енергетичної та біоплазматичної багаторівневої структури тонкоматеріального тіла. Наведено її загальну структурно-функціональну характеристику, а також структурно-функціональні характеристики основних життєво важливих і функціонально забезпечувальних чакр. Проаналізовано їх вплив на розвиток, удосконалення та прояв соціально-біологічних, психічних, інтелектуальних, ментальних, емоціональних, моральних, етичних, духовних і божественних рис людини.

Раскрыто содержание понятия чакр как информационной, микролептонной, квантовой, энергетической и биоплазматической структуры тонкоматериального тела. Приведены ее общая структурно-функциональная характеристика, а также структурно-функциональные характеристики основных жизненно важных и функционально обеспечительных чакр. Проанализировано их влияние на развитие, усовершенствование и проявление социально-биологических, психических, интеллектуальных, ментальных, эмоциональных, моральных, этических, душевных, духовных и божественных свойств человека.

Розкрито механізм впливу медитації на психіку, що відновлює спонтанну і безпосередню взаємодію особистості зі світом.

Ще з раннього дитинства люди втрачають контакт з необумовленою реальністю і починають сприймати світ крізь призму бінарних опозицій, які виступають атрибутом європейської культури в цілому і за певних умов призводять до стану "розірваної" свідомості. Вихід з цього стану досягається практикою медитації і містить у собі переживання тотального припинення процесу свідомої думки, зникнення ідеї власного "Я" і відчуття єдності суб'єкта і об'єкта. Досягаючи стану недуальності, особа, що медитує, відчуває глибоку причетність до всього сущого і сприймає світ як цілісну, гармонійну картину, де не існує ні добра, ні зла, ні життя, ні смерті, тому що це лише бінарні опозиції людського понятійного апарату, які мають мало спільного з реальністю.

Досліджено проблеми медитації як систематичного вправляння, спрямованого на зосередження і центрацію уваги, повне розслаблення та умиротворення.

Досліджено духовні практики особистості з метою досягнення такого ступеня духовного розвитку, який називається мудрістю і пов'язаний з відкриттям і переживанням Бога.

Розглянуто феномен шаманізму як антропологічного явища, в якому проявляється психосоматична природа людини. Проаналізовано шаманські ініціації, які вводять людину в особливий стан трансу. Аскетичні практики в шаманізмі поряд із зовнішніми доступними для безпосереднього спостереження та аналізу формами репрезентації, має ще і внутрішній план, пов'язаний з психічними процесами, зміст яких залишається не явним.

Зазначено, що духовні практики і сучасна трансперсональна психологія знаходяться у пошуці шляхів занурення всередину людської психіки, де знаходиться внутрішній світ людини як мікрокосмос, який відкриває нові сторони макрокосмосу, котрі не передаються існуючою природничо-науковою картиною світу. Розглянуто значення терміна "медитація", яка покриває реальність глибокої зосередженості людини на своєму внутрішньому світові, коли людина концентрує фокус уваги як центр свідомості на саму себе і, одночасно відсторонюється від будь-яких зовнішніх подразників. За різними критеріями виділено види медитації. Підкреслено, що, навчившись медитувати, ми залишаємося жити серед свого звичайного оточення, але змінюється ставлення до себе, до людей, до світу. Побудовано схему засад саморозвитку особистості, що проявляється у радикальній конверсії, ієрархії смислів, у нарощенні можливостей контекстуально-інтуїтивного потоку психіки, у гармонізації зв'язку свідомості з несвідомим, у переживанні безпосереднього психічного контакту з іншою людиною, зі спільнотою, з природою, з космосом (Богом).

Отмечено, что духовные практики и современная психология находятся в поисках путей погружения внутрь человеческой психики, где находится внутренний мир человека, как микрокосмос, который открывает новые стороны макрокосмоса, которые не передаются существующей естественно-научной картиной мира. Рассмотрено значение термина "медитация", которая покрывает реальность глубокой сосредоточенности человека на своем внутреннем мире, когда человек концентрирует фокус внимания как центр сознания на самого себя и, одновременно предельно отстраняется от всяческих внешних раздражителей. По разным критериям выделены виды медитации. Подчеркивется, что научившись медитировать, мы остаемся жить среди своего обыкновенного окружения, но меняется отношение к себе, к людям, к миру. Построена схема принципов саморазвития личности. Медитация определяется как могучее средство саморазвития личности, что проявляется в радикальной конверсии, иерархии, в наращивании возможностей интуитивного потока психики, в гармонизации связи сознания с бессознательным, в переживании непосредственно психического контакта с другим человеком, с обществом, с природой, с космосом (Богом).

Проаналізовано теоретичні та практичні положення одного із актуальних напрямів сучасного природознавства - анімології, предметом вивчення якої є душа (душезнавство). Зазначено, що анімологія включає три основні частини: шлях душі від зародження і до безсмертя, анатомію та фізіологію душі живої, хвороби душі живої та її зцілення. Зауважено, що анімологія покликана стати тією дисципліною класичної медицини, якої не вистачає для цілісного вчення про людину. Увагу приділено історичному аспекту філософської категорії "душа", розмаїттю одухотворенних субстанційних форм, етапам вмирання, структурі та функціям свідомості.

Актуальність теми дослідження. За умов трансформації українського суспільства перфекціонізм стає важливою характеристикою сучасної людини, сприяє розвитку відповідальності, конкурентоспроможності та професіоналізму. Разом з тим надмірно виражене, неадекватне реальній ситуації прагнення до ідеалу може порушувати міжособистісні зв'язки та викликати труднощі в процесі життєздійснення особистості. Постановка проблеми. Незважаючи на велику кількість досліджень в психологічній науці залишається необхідність інтеграції та систематизації знань щодо феномену перфекціонізму. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Прихильники різних концепцій перфекціонізму (Г. Іванчеко, О. Соколова, І. Гуляс, Т. Юдєєва), тією чи іншою мірою торкаються аспекту соціокультурної детермінованості цього феномену. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. В психологічній науці не існує узгодженості у трактуванні сутності, структури, чинників розвитку, критеріїв адаптивності перфекціонізму. Постановка завдання. Завданням нашого дослідження є здійснення теоретичного аналізу розвитку уявлень про перфекціонізм в площині соціогуманітарного знання. Виклад основного матеріалу. Розкрито уявлення про перфекціонізм в етичному та культурологічному вимірі. Акцентовано на важливості історико-філософського аспекту проблеми перфекціонізму. Розкрито динаміку змін змісту і форм філософських концепцій вдосконалення людини у естетичній, релігійний, онтологічний площинах. Естетичний підхід є характерний для філософських систем Античності де досконалість пов'язувалась перш за все з гармонією Космосу, та філософії епохи Ренесансу, що передбачає тісний зв'язок досконалості і творчості. Онтологічний підхід згідно якому вдосконалення людини здійснюються на основі цінностей соціуму, бере свій початок з філософських студій Нового часу. Проаналізовано тогочасні філософські студії Німеччини, в центрі вивчення яких стала теорія морально-етичного перфекціонізму. Релігійне розуміння прагнення людини до досконалості постійно трансформується разом зі змінам в історичному поступі людства. Висновки: визначено, що в основу перфекціоністських уявлень сьогодення покладено ідеї філософії прагматизму. Саме ідея перфекціонізму виступає у філософії прагматизму не тільки як світоглядна позиція, але і як певна діяльнісна настанова. історично сформовані на підгрунті протестантизму цінності зовнішнього успіху та прагнення індивідуальних досягнень, стали істотними цінностями сучасної європейської цивілізації Теоретичним підгрунтям для розвитку проблеми перфекціонізму в психології визначено роботи представників психодинамічного напрямку А. Адлера та К. Хорні.

Показано, що явище "вергенції" - це стан системи в точці перетину дивергентних та конвергентних процесів, а також їхня балансировка. "Тривергенція" відображує серединну локацію віртуального світу в дихотомії матеріального та духовного світів. Мета дослідження - аналіз упливу всезагального цілого на поведінку різноманітних елементів систем в процесі їхньої синхронії з метою подальшої концептуалізації топологічної взаємодії матеріального, духовного та віртуального просторів. Ключовим методологічним підходом в даному дослідженні стала топологія. Це дозволило, по-перше, осмислити даний феномен в термінах філософської онтології, трансцендентології, соціальної філософії, і, по-друге, ввести нове поняття - "тривергенцію". Підтверджено, що всезагальне ціле, якщо його розуміти в трансцендентологічних шкалах, не вписується в будь-яку модель еволюційного процесу, оскільки саме є джерелом еволюції, коеволюції, деволюції, інволюції тощо. В результаті дослідження більш чітко виділена суть явища "вергенції", що відтворює принципи симетрії та синхронії в різних системах. У висновках продемонстровано, що ідея "всезагального цілого" як "божественної сутності в собі" і "божественної сутності для нас" виявляється в дихотомічних образах духовного і матеріального світів. Топологію всезагального неможливо відобразити в тій чи іншій часово-просторовій моделі. Віртуальна реальність "знімає" дихотомічні суперечності.

Мета дослідження - виявити факти, які свідчать про те, що знаковий англійський митець першої пол. ХХ ст. Олдос Гакслі стояв біля витоків трансперсональної психології. Використано методи аналізу й систематизації наукових праць із культурології, філософії, психології та літературознавства, а також історико-біографічний метод для вивчення життя й творчості О. Гакслі. Уперше в українських наукових розвідках О. Гакслі позиціонується як автор, творчість якого передує дослідженням та експериментам у сфері трансперсональної психології; з'ясовано, що змінений стан свідомості допоміг О. Гакслі досягнути філософського світогляду. Доведено, що О. Гакслі був одним із перших письменників, хто шляхом виходу за межі буденної свідомості створив талановиті зразки філософської прози.