Анатомія людини — розділ анатомії, що вивчає органи та системи органів людського тіла. Анатомія людини вивчає зовнішні форми і пропорції тіла людини і його частин, окремі органи, їх мікроскопічну та макроскопічну будову. Нормальна, або систематична анатомія людини вивчає будову «нормальної» тобто здорової людини, причому систематично, тобто, з розбиттям по системам органів, а потім на органи, відділи органів, та тканини. Анатомія людини має клінічні підрозділи: Нормальна анатомія — розділ анатомії, що вивчає органи та системи органів людського тіла в нормі. Патологічна анатомія — вивчає вражені хворобою органи та тканини. Топографічна (хірургічна) анатомія вивчає будову тіла по ділянкам, з врахуванням положення органів та їх взаємовідношень відносно одне одного та відносно скелету людини. Нормальна (систематична анатомія) анатомія людини включає в себе вивчення організму за системами. Анатомія створює необхідну базу також для вивчення ряду клінічних дисциплін — терапії, хірургії, акушерства та гінекології, офтальмології, оториноларингології, дерматології та інших.

Динамічна анатомія — це наука про форму, будову організму та окремих його органів чи систем в залежності від виконуваних рухів. Це розділ анатомії, що вивчає органи та системи органів людського тіла. Анатомія людини вивчає зовнішні форми і пропорції тіла людини і його частин, окремі органи, їх мікроскопічну та макроскопічну будову. Нормальна, або систематична анатомія людини вивчає будову «нормальної» тобто здорової людини, причому систематично, тобто, з розбиттям по системам органів, а потім на органи, відділи органів, та тканини.

Корекційна педагогіка (від. лат. cоrrectio - виправляти) – це галузь педагогічної науки, яка вивчає закономірності і причини виникнення відхилень психічного і фізичного розвитку та розробляє шляхи і способи їх виправлення. Основні завдання корекційної педагогіки: 1. Виявлення та комплексний аналіз причин і факторів, що призводять до відхилень у розвитку і поведінці. 2. Вивчення поняття «норма» в навчанні і вихованні, в залежності від захворювання. 3. Розробка та впровадження практичних методик (технологій) корекційної роботи з дітьми різних вікових груп в залежності від захворювання. 4. Накопичення і систематизація наукових знань про недоліки психічного і фізичного розвитку.