В центре исследования - генезис Брестской церковной унии, породившей глубокий конфессиональный раскол в истории Украины и Белоруссии и заложившей основы Греко-католической церкви. В книге показано, какие религиозные и общественные процессы в украинско-белорусских землях привели к переходу Киевской митрополии в 1595-1596 гг. под юрисдикцию Римского престола и как в отношениях православных и католиков той эпохи выявились особенности двух христианских традиций - восточной и западной. Для специалистов-историков, преподавателей вузов, студентов и всех интересующихся историей христианских конфессий в славянских землях.

Сборник посвящен истории Брестской церковной унии 1596 г. В нем собраны документы, охватывающие более пяти веков истории Беларуси - с середины 80-х годов XIV в. до 40-х гг. XIX века. В этом уникальном издании впервые комплексно представлены документы, раскрывающие предпосылки, причины, принятие и эволюцию церковной унии. Многие из публикуемых документов давно превратились в библиографическую редкость. Издание предназначено для специалистов в области гражданской и церковной истории, истории общественно-политической мысли, аспирантов и студентов гуманитарных факультетов и вузов, а также для всех, кто интересуется историей своего Отечества.

Дослідження познаньського єпископа Едварда Ліковського висвітлює передісторію, перебіг та наслідки Берестейської церковної унії 1596 р.

Галичина - край парадоксов . И один из них - история унии с XVI по XXI век... Правда ли, что уния была принята в Галичине добровольно? Каким образом униатская (Греко-Католическая) церковь оказалась господствующей в Галичине и в XVIII-XIX вв. и в начале 90-х гг. XX в.? Правда ли, что Греко-Католическая церковь в Галичине в конце XX в. была «церковью отцов»? В чем главная разница между православием и католицизмом (и латинского и греческого обряда)? И существенна ли она в современной истории мирового христианства? Чтобы искать ответы на эти вопросы, нужно вернуться к истории двух последних тысяч лет...

В своей исследовательской работе он вновь вернулся к истории Брестской церковной унии. В 1873 г. докторское сочинение Кояловича - “История воссоединения западнорусских униатов старых времён (до 1800 г.)” - было напечатано. Хронологические рамки работы были невелики: они охватывали XVII и XVIII вв. Однако по глубине затронутых проблем, разнообразию источников, вводимых в научный оборот, по степени аргументированности выводов это исследование не утратило своего научного значения и сегодня. Оно является ценнейшим изданием по истории Брестской церковной унии. Коялович был первым историком, который обратил внимание читателя на эволюцию унии, заключающуюся в ее латинизации. Он убедительно показал роль базилианского ордена в этом процессе, определил значение провинциального собора в Замостье, подчеркнул необратимость вытеснения в униатской церкви православных обрядов католическими. Первым из отечественных историков Коялович поставил вопрос о кризисе униатской церкви, наступившем вследствие латинизации унии. Этот кризис он связывал и с появлением в среде униатских иерархов стремления к возврату “чистоты” унии. Исследователь убедительно доказал, что процесс возвращения к условиям 1596 года неизбежно приводит к сближению униатской церкви с православной и делает воссоединение двух церквей естественным и закономерным.

В своей работе известный деятель русского зарубежья, церковный историк, протоиерей Константин Зноско исследует историческую обстановку, которая привела к заключению Брестской церковной унии в 1596 году, а также последствия принятия униатства для народов Беларуси, Украины и России. Используя обширный документальный материал, автор ярко показывает сложность судьбы православия в это время. Рассчитана на широкий круг читателей.

Краткое описание исторического пути православия в Западной Руси в непосредственной связи с католичеством и унией. Целостная картина церковной истории белорусских земель, написанная в русле традиционной белорусской православной церкви и с благословения экзархата.

Изложение истории униатского движения в Польше. Взгляд известного российского историка и писателя. Богатый фактический материал.

Ця праця є першою спробою на основі архівних документів, спогадів, діаспорних видань та інших матеріалів висвітлити життєвий шлях військовика, громадського діяча, педагога, історика, публіциста Никифора Гірняка. Щедро проілюстроване документальними світлинами, видання буде корисним для істориків, краєзнавців, громадсько-політичних діячів, викладачів, вчителів, студентів та учнів, усіх, хто цікавиться історією рідного краю і національно-визвольних змагань українського народу.

Окрім політичної еліти, діячів науки й мистецтва, залишалася в українців ще одна цитадель, яка стояла на сторожі самобутності нашої культури й зірко охороняла цілісність української нації. Такою цитаделлю була православна християнська віра. Вона, в цілому не надто відрізняючись від канонів католицької церкви, несла в собі ту іскру, що не давала згаснути багаттю культурної самобутності українців. Підтримувала в них бажання залишитись незалежними і не розчинитися в бурхливому океані тотального сполячення. І саме цей, останній оплот українства опинився під загрозою наприкінці XVI сторіччя, коли Річ Посполита, спрямована рукою Ватикану, оприлюднила проект злуки католицької і православної церков, який був реалізований 1596 року у Бресті й отримав назву Брестської (Берестейської) унії.

Споконвічні риси шляхетства на Україні - внутрішній демократизм і європеїзм, які поєднуються з кріпацтвом і марним життям як наслідком російського поневолення. Розуміємо, що гіркий талан народного соловейка Тараса Шевченка, безправного кріпака, міг бути тільки при російському пануванні. Спілка польської і української аристократії на Україні є запорукою політичної стабільності старосвітського суспільства. Українські пани неодмінно використовують польську геральдичну школу, а українські козацькі і гетьманські традиції складають базу польської державної доктрини. Українсько-польська середньовічна унія має відгомін і серед російських діячів соціального руху. Г.Плеханов в праці "Освобождение селян” каже: "Хлопством” служилого стану в Московській державі пояснюється, між іншим, що західно-руська шляхта була так сильно прив'язана до католицької Польші і так вперто відверталася від православної Москви. Важкі історичні умови і значна економічна відсталість примусили Москву закріпачити на державній службі навіть тих, хто сам жив кріпацькою працею селян”. І все - таки родзинку цієї книги складають питання функціонування шляхетського парламентаризму. Широкі права шляхетського стану зосереджують функції локального сеймикового самоврядування. В середині XVI ст. біля 8 % населення України бере участь в шляхетській парламентарній діяль ності. Панські шляхетсько-лицарські традиції поширюються і на Українську Річпосполиту. В Гетьманщині відбувається поступова генеза радних парламентарних установ - старшинські ради перетворюються на Думу і Сейм. Книга є нібито путівником по давньому праву і органам державного управління на Україні, а отже є настільною книгою в галузі держави і права. Метою видання книги є ліквідація прогалини в українській науковій думці. Пригадаймо, що писав Вячеслав Липинський Сергію Єфремову 1913 року: "Я переконався безліч разів, що українське громадянство нашого руху не розуміє і в ньому не орієнтується. В результаті виходить на користь вшехполяків”. Великопанські українські і польські традиції на Україні складають найяскравішу сторінку з історії матеріальної і духовної культури, проте шляхетський рух подекуди носить не тільки національні, але і космополітичні риси, що виразно бачимо в доктрині Михайла Драгоманова, в творчості Юліуша Словацького і в т.зв. козакофільстві XIX ст. Представники шляхетського стану прославляють Україну своєю діяльністю. Наведемо приклади: 1632 року Галшка Гулевичівна своїм коштом засновує Київський колегіум, який утримує інший славетний меценат Ярема Корибут Вишневецький. 1648 року в Києві про це виходить книга "Maiores illustrissimorum principum Korybut Wiszniewieckiorum in suo nepote principe D. Jeremia Wiszniewiecki... redivivi ab au- ditoribus eloquentiae in Collegio Mohilaneo Kioviensi comice cum eorum gestibus memoralibus celebra- ti: Anno D (omi) ni 1648 Maii de”. 1576 року з власної ласки князь Костянтин Острозький засновує Острозьку слов'яно-греко-латинську академію. Архітектор Городецький імпозантними спорудами надає неповторного вигляду давньому Києву. Браницькі і Терещенки засновують і розбудовують цукрову промисловість. Потоцькі, Олександр Кониський, Теофіл Дембицький, Тишкевичі, Сими- ренки є меценатами преси, науки, і культури. Пани Борис Грінченко, Дмитро Дорошенко, Андрій Шептицький, Михайло Старицький, Михайло Малецький, Володислав Федорович, Юрій Федь- кович, Леся Українка та ін. популяризують українську мову і очолюють товариство "Просвіта”. Таких прикладів безліч. Вони заслуговують на дослідження і справедливе вшанування. Отже, ця книга написана саме для Вас. Пориньте в світ величних шляхетських і лицарських традицій на Україні і прочитавши книгу запитайте себе, якої України нам треба.

Ця книга є першим науково-популярним виданням, у якому на основі спогадів, архівних документів та інших матеріалів висвітлюється життєвий шлях Голови Українського Державного Правління, Провідника ОУН і Президента Антибільшовицького блоку народів Ярослава Стецька. Щедро проілюстроване документальними світлинами видання буде корисним для істориків, краєзнавців, громадсько-політичних діячів, викладачів, учителів, студентів та учнів, усіх тих, хто цікавиться історією рідного краю і національно-визвольних змагань українського народу. У книзі використані світлини з фонду Історико-меморіального музею Ярослава і Слави Стецьків у с. Великий Глибочок Тернопільського району.

У брошурі висвітлюється короткий період перебування Донецького басейну у складі гетьманської держави Павла Скоропадського. Розкрита обумовленість становища краю Брестськими мирними угодами та прагматичними інтересами Центральних держав. Показано діяльність місцевої адміністрації по наведенню «спокою і порядку», функціонування міських та земських управ, повсякденне життя населення міст і сіл, грабіжницьку політику австро-німецьких військ. Аналізується тогочасний стан вугільної та металургійної промисловості регіону. Для всіх, хто цікавиться історичним минулим України і Донецького краю.