В учебном пособии дается подробная характеристика преступлений, нарушающих обязательность судебного приговора (ст. ст. 313, 314, ч. 2 ст. 312 УК РФ), раскрываются их объективные и субъективные признаки. Рекомендуется для студентов юридических вузов и факультетов, а также работникам правоохранительных органов.

В книге в доступной форме даются рекомендации людям, столкнувшимся с правоохранительными органами Республики Беларусь. Ольга Дрозд — президент Республиканского благотворительного общественного объединения «Рука помощи», основной целью которого является помощь людям, находящимся в местах лишения свободы, и их близким, помощь людям, освободившимся из мест лишения свободы.

Пропоноване видання побачило світ за кордоном, як багато тогочасної самвидавівської літератури. На момент виходу цієї книги Мороз перебував у Володимирській в'язниці. Книга містить найвідоміші твори В. Мороза, а також низку документів та матеріалів, що висвітлюють його арешти та допити. Разом з тим, уміщено різноматітні матеріали у його підтримку зі сторони тогочасної української інтелігенції.

Осадча-Яната Наталія (1891—1982) — український ботанік, фармаколог і фольклорист, автор термінологічних словників Академії Наук у Києві, професор (ботанічна номенклатура). Дружина Янати Олександра Алоїзовича — українського агронома і ботаніка, академіка АН УРСР. Його найфундаментальніші праці, насамперед з народної ботанічної номенклатури, Наталя Осадча-Яната, яка після арешту чоловіка залитися без роботи і засобів до існування, вивезла до Сполучених Штатів, де й видала. Сама вона працювала в Українській Вільній Академії Наук, здобувши визнання як фахівець з медичної ботаніки.

Т. 1 : Літературознавство. Критика. Журналістика. - 2002. - 640 с.

«Вони бояться правди — хай світ почує правду!» — такий епіграф написав український автор Василь Савченко на своїй книжці «Безимлаг», виданій в Авґсбурзі 1948 року. «Вони» — це ті, в кого руки залиті кров'ю мільйонів невинних жертв українського й інших неросійських народів СССР; це ті, що на одній шостій частині світу запровадили таке рабство, якого не бачив світ за часів середньовіччя. Це — большевики, московські імперіялісти, колонізатори. Не зважаючи на те, що російська імперія існує вже більше чотирьох сторіч, а сучасна комуністично-російська система — майже 40 років, світ і до цього часу мало поінформований про жахіття в тюрмі народів — СССР. Навіть тоді, коли протягом 1955–1956 рр. на Захід повернулася численна кількість кол. вояків німецької армії, що потрапили під час другої світової війни до російського полону і, як живі свідки нелюдських знущань у совєтських концтаборах, свідчили про масове народовбивство, арешти і заслання в СССР, — світ далі майже не звернув на те уваги. Знову ж, коли українська еміґрація на Заході, маючи численні свідчення й оригінальні документи від запроторених до совєтських концтаборів українців (напр., з Мордовських концтаборів), закликає вільний західній світ вжити супроти носіїв російського імперіялізму та його допоміжних сил моральних і матеріяльних санкцій, — вільний світ не то що вперто мовчить, але й ще поступово вплутується в коло московської коекзистенції, вишукує шляхи мирних контактів та співпрацює з народовбивцями, а цим самим посередньо сприяє системі невільництва і концтаборів у СССР. Видаючи книжку «Концентраційні табори в Совєтському Союзі», ми хочемо відкрити бодай частину заслони, де як свій, так і чужий читач зрозуміє суть жахливої політики, що її практикує червона Москва на неросійських народах.

  Текст у форматі PDF 1.10 Мб