У Словнику-довіднику подаються офіційні імена, уживані в Україні,та їх варіанти, включено відомості про їх походження, правила правопису українських і російських прізвищ. Імена ілюструються уривками з поетичнихтворів, народних пісень тощо. Видання сувенірне. В ім’я здавна вкладався глибокий духовний зміст. Його вибір для новонародженої дитини був традиційною вірою в магічну силу слова й власного імені. Недарма ж великі українські князі носили такі славні імена, як Володимир (володар світу і людей), Ізяслав (той, хто славу здобуває), Святослав, Мстислав, Ярополк… Духовна міць, яка входила в них через надані ймення, робила князів непереможними. Адже в іменах завжди містилося добре віщування, побажання добробуту, захисту Богів, надія на кращу синовню чи доччину долю. І, мабуть, немає матері, яка б не назвала свою гарну доньку Любомирою (яку в миру люблять), Світланою (світлою, чистою) або Миланою (яка для всіх мила, якою милуються). Обираючи майбутнє ймення для дитини, батьки хотіли, щоб разом з ним вона отримала і захисника згори, божого охоронця. Так, вважалося, що Мирослави присвячені Богові Миру, Ярослави – Ярилу, а про Богуславів і Богданів дбатимуть Боги, які подарували родині бажану дитинку. Вважалося також, що той, хто назве немовля непривабливим іменем як-от Неждан, Нелюбима, Немира, збереже її від злого ока, яке, нібито, не зверне уваги на дитину, яку не ждали або не люблять. Але вже доведено, що подібні ймення тільки заважатимуть людині в житті, адже несуть в собі силу-силенну негативу. Дослідники вважають, що імена творилися за допомогою первісного арійського способу, який передбачає врахування всього комплексу релігійних та соціальних уявлень давнього суспільства. Навіть вважається, що імена були розподілені за кастовими прошарками, що зараз вже втратило своє значення. Крім того, імена могли втілювати як верхній, так і нижній Божественний світ. У давніх українців не було чітко вираженого протиборства між “темним” і “світлим”, кожне начало мало власне призначення, і від їх взаємодії творилося життя. Ще в давні часи, як засвідчують джерела, був звичаєвий набір двоосновних імен. Але й ці складові частини імен могли формуватися з більш простих елементів, які також слід враховувати, бо вони можуть іноді давати відмінне тлумачення. Існують імена, в яких виражено побажання здобути славу (Святослав, Ростислав), бути мужнім і відважним воїном (Ратимир, Ратибор, Ярополк), проявляти миролюбність (Миролюб, Любомир). Імена, які висловлюють гостинність (Гостирад, Милогост, Доброгост), можна пояснити і як очікування в родині бажаної дитини, яка прийшла на цей світ добрим гостем. Є імена, що втілюють любов батьків до Бога, який послав їм дитину і через відповідне ім’я дбатиме про неї (Богумил, Богуслав, Богурад), а також побажання на майбутнє позитивних рис характеру своїй дитині (Доброслав, Добромисл).

І досі не втратила свого значення збірка етнографічних та фольклорних матеріалів українського етнографа, фольклориста, письменника і педагога М. Номиса (1823—1900), метою якого було зберегти для нащадків розповіді бувалих, старосвітських людей, цікаві факти з минулого різних українських станів і тим самим сприяти розвитку національної самосвідомості. Приказки та прислів'я, вміщені в книжці, охоплюють найрізноманітніші сфери життя, звичаїв, вірувань українського народу. Для студентів вищих навчальних закладів, усіх, хто цікавиться вітчизняною культурою, джерелами духовності українського народу.

Вироби українських золотарів, які жили в XVI-XVIII ст., і досі не втратили чарівності. Вони приваблюють нас чудовим декоративним оздобленням, реалістичністю трактування сюжетних композицій. Про митців, які своєю самобутньою творчістю вписали яскраву сторінку в історію художньої спадщини українського народу, розповідає ця книга.

Засновник українського природознавства, автор перших підручників та творець термінології з різних природничих наук, український філолог Іван Верхратський був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка у Львові і першим головою його математично-природничо-лікарської секції. Верхратський відомий своїми дослідженнями флори і фауни Східної Галичини. Окрім цього, Іван Григорович був автором наукових праць з української діалектології та лексикології: "Знадоби до словаря южноруского"; "Знадоби до пізнання угорсько-руских говорів". Мові лемків північних схилів Карпат присвятив монографію «Про говір галицьких лемків» (Львів, 1902), яка досі є серед найґрунтовніших праць у цій ділянці, що не втратила наукової вартості. Книга складається зі вступу «Граматика», «Взірців бесіди галицьких лемків» (оповідання і приказки з різних сіл, загадки, приповідки, пісні), «Словарця». Цінна зокрема тим, що писалася в часи, коли лемки ще компактно проживали на своїх етнічних територіях, тож автор мав змогу дослідити говірку у її природному стані. Поданий «Словарець» (обсягом майже 100 с.) є фактично лемківсько-німецьким диференційним діалектним словником.

Книга Віри Манько "Українська народна писанка" справді багатогранна і цікава. Вона відкриває читачеві великий і самобутній пласт української культури та мистецтва писання писанок, яке ми ледь не втратили у радянські часи.

Це книга про слово, що віками на території Лемківщини, Бойківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя берегло українців від втрати тотожності, від загибелі.

1940 року молодий поет, інтелектуал і політик Олег Ольжич поставив перед собою гостре питання: що заважало українцям упродовж тисячі років мати власну державу? Відповідь втілено у брошурі «Дух руїни»: міжусобиці, внутрішній розбрат, патологічна неспроможність політиків забути про особисті інтереси та об'єднати зусилля. «Смолоскип» перевидає цю глибоку й блискучу працю, доповнену ґрунтовною розвідкою академіка Івана Дзюби, до 100-річчя від дня народження О. Ольжича. Тема, на жаль, не втратила актуальності — національно-демократичні сили сучасної України вкотре повторюють помилки своїх попередників: взявши владу після Помаранчевої революції, вони не змогли її втримати саме через внутрішньокоаліційні суперечки. Тож мета цього видання — нагадати можновладцям про трагічну і руйнівну роль міжусобиць в українській історії.

Т. 1. - 2009. - 494 с.

Колективна монографія присвячена дослідженню становища людини в сучасному світі. У ситуації смислової плюральності, багатоманітності перспектив можливого розвитку цивілізації людина опиняється перед проблемою вибору і часто розгублюється, заблудившись в умовах складності. Як не втратити себе, як обрати такий шлях, який би уможливлював саме існування людини та її середовища у майбутньому? Робота є спробою філософського осмислення новітніх екологічних, соціальних та культурних проблем. Людина послідовно розглядається в контексті її взаємовідношень із природою, суспільством, сферою моралі та творчості. Аналізуються основні характерні риси сучасної кризової ситуації та тенденції подальшого розвитку людства. Книга розрахована на наукових працівників, викладачів, аспірантів, студентів, усіх, хто цікавиться філософськими проблемами сучасності.

Книга є одним з перших прикладів співробітництва вчених різних країн у дослідженні однієї з глобальних катастроф людства у ХХ столітті —голодомору 1932–1933 рр. в Україні. На основі вивчення нових архівних матеріалів історики аналізують різні аспекти політики радянського керівництва у цей період, оцінюють втрати українського народу від голоду, публікують унікальне за змістом листування кремлівських лідерів. Розрахована на професійних істориків, усіх, хто цікавиться історією України.

У монографії на основі широкого кола архівних джерел, періодичних видань та фахової літератури розкрито особливості розвитку сільського господарства України та його інтеграції в світовий продовольчий ринок у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. Зокрема, проаналізовано структуру землеробства і тваринництва у пореформену добу, визначено обсяги продовольчих ресурсів України і світу в тісному взаємозв’язку з потребами країн Західної Європи і Близького Сходу, висвітлено здобутки українських господарств в експорті збіжжя та іншої аграрної продукції, а також з’ясовано причини, що гальмували розвиток вивізної торгівлі й призводили до фінансових втрат вітчизняних виробників. Книга розрахована на науковців, викладачів, студентів та всіх, хто цікавиться соціально-економічною історією України.

У книзі описуються за географічною ознакою втарчені протягом XX століття, налічується 105 зображень (83 - дерев'яних та 22 - мурованих) культових споруд греко-католицької, православної, римо-католицької та реформатської конфесій. Додається мапа втрачених церков Закарпаття, опис чи зображення яких збереглися, та іменний покажчик. Конфесійна належність церков подається станом на 1949 рік, тобто до заборони греко-католицької конфесії. Зміст Великоберезнянський район: Волосянка Лубня Смерекова Виноградівський район Дюло Затисівка Матієво Нове село Підвиноградів Пушкіново Тросник Велика Тарна Сухий Потік Чедреґ Воловецький район Веретичів Воловець Гукливий Канора Латірка Перехресний Таламаш Іршавський район Білки Луково Приборжавське Міжгірський район Верхній Бистрий Вучкове Лопушний Майдан Міжгір'я Нижній Студений Прислоп Сойми Мукачівський район Березинка Грабово Завидово Косино Кучава Мукачево-Паланок Нижня Визниця Пузняковці Синяк Чопівці Перечинський район Лумшори Свалявка Рахівський район Богдан Вільховатий Водиця Кваси Кобилецька Поляна Косівська Поляна Костилівка Луги Рахів-Акна Рахів-Бичків Розтоки Ясіня Свалявський район Драчино Нове Село Плав'я Родникова Гута Росош Тячівський район Ґаничі Дулово Калини Крива Луково Лопухово Німецька Мокра Новобарово Новоселиця Підплеша Руська Мокра Руське Поле Теребля Терново Чумальово Ужгородський район Концово Сторожниця Ужгород Ужгород-Радванка Хустський район Іза Липча Нанково Нижній Бистрий Монастирець Сокирниця Стеблівка Нові втрати Руська Долина Нова Розтока Карта

Історія свідчить, що найоптимальніші умови для повної реалізації народу - його розвиток у незалежній національній державі. Саме створення та зміцнення національних держав є однією з основних тенденцій ХХ століття, яка має всі підстави зберегтися у ХХІ столітті. Етнополітична карта ХХІ століття... Залишиться вона незмінною, чи етнокультурні, геополітичні, демографічні тенденції вщент зруйнують кордони багатьох держав? Детальний аналіз сучасної політичної ситуації та історичних закономірностей формування з етносів національних держав дозволяє відповісти на це запитання. Виявляється недалеке майбутнє готує нам немало несподіванок і сюрпризів. Ця книга спонукає до мислення. Декому можливо думки висловлені у книзі можуть здатися кумедними і навіть смішними. Проте, згадаемо історію. Ще на початку ХХ століття висловлювання про те, що через вісімнадцять років розпадеться Австро-Угорська імперія, а через тридцять років Велика Британія перестане бути наймогутнішою державою світу, здавалися б щонайменше кумедними. Авторський колектив не претендує на абсолютну точність і незаперечність своїх тверджень. ї Чи станеться так, як передбачається на сторінках цієї книги? Чи справдяться ці прогнози? Вже початок ХХІ століття дасть перші відповіді на чергові виклики історії. Ми з радістю приймемо всі відгуки і пропозиціії

Сьогодні збільшився розрив між статевим та соціальним дозріванням молоді. У 16 років молоді люди уже отримують паспорт, у 17 – можуть реєструвати шлюб, і лише у 18 – отримують виборче право. Одночасно урбанізація суспільства призвела до інтенсифікації спілкування, анонімності життя і поведінки, лібералізації громадської думки з питань статі, шлюбу, сім’ї. Проблема заробітчанства і пов’язана з нею тривала відсутність батьків стала причиною вседозволеності, надміру раннього статевого життя. Непродумана демографічна політика держави, втрата морально-етичних цінностей стали початком поширення проституції, венеричних захворювань, зросла кількість статевих правопорушень і збочень. Тому психологічна підготовка молоді до сімейного життя має стати одним з головних завдань.

Розглянуто передумови, хід і найважливіші наслідки українсько-польської війни 1918-1919 рр. Відзначено національно-визвольний характер війни для галицьких українців та її етапи. Проаналізовано військове будівництво Західно-Української Народної Республіки, організацію Галицької Армії та Армії Української Народної Республіки на Холмсько-Волинському фронті, формування Галицького фронту Збройних сил Польщі. Показано місце ЗУНР в експансіоністських планах Другої Речі Посполитої, країн Антанти, США, Росії, Чехословаччини, Румунії та Угорщини. Несприятлива зовнішньополітична ситуація, необхідність українців боротися кількома фронтами проти агресорів стали головними причинами втрати незалежності і територіальної цілісності України.

Т. 2. - 942 с.

У виданні висвітлюється широке коло питань одного з найбільш драматичних періодів історії України — періоду Другої світової та Великої Вітчизняної воєн. На основі критичного аналізу вже опублікованих матеріалів і нових масивів джерел, більшість з яких вперше вводиться до наукового обігу, подається сучасне бачення мобілізаційних і режимних заходів радянського керівництва, стратегічних і фронтових операцій на території України, політики німецької окупаційної влади, повсякденного життя цивільного населення в умовах нацистського режиму, боротьби партизанів та підпільників у тилу нацистських окупантів, діяльності самостійницьких інституцій, становища військовополонених, суспільно-політичних та соціокультурних процесів воєнної доби, стану радянської економіки в роки війни та у відбудовний період, з'ясовуються також долі жертв нацистських переслідувань, демографічні втрати українського народу в роки війни.

Інструкція містить сучасні методи хіміко-технологічного контролю технологічних процесів лікеро-горілчаного виробництва, якості сировини, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, інгредієнтів і готових напоїв з метою підвищення якості продукції, її стійкості, зменшення виробничих втрат, раціонального використання сировини. За останні роки підвищені вимоги до якості продукції, розроблені нові і зняті з виробництва непопулярні у споживачів види напоїв, вдосконалені технологічні процеси. Для хіміко-технологічного контролю лікеро-горілчаного виробництва розроблені нові, більш прогресивні методи аналізу що відповідають сучасному рівню розвитку аналітичної техніки, вдосконалені існуючі методи контролю, в виробництві введені нові стандарти на правила приймання і методи аналізу В хіміко-технологічний контроль лікеро-горілчаного виробництва включені нові методи аналізу та показники, які раніше не визначалися. Інструкцію з хіміко-технологічного контролю лікеро-горілчаного виробництва підготовлено в Українському науково-дослідному інституті спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод). Хіміко-технологічний контроль лікеро-горілчаного виробництва - це визначення комплексу показників, які характеризують хімічний склад та фізико-хімічні властивості сировини та матеріалів, напівфабрикатів, готових напоїв та відходів лікеро-горілчаного виробництва, і встановлення відповідності отриманих результатів значенням, що приведені у відповідних нормативних документах. Хіміко-технологічний контроль відіграє важливу роль у виробничій діяльності заводу, так як дозволяє керувати технологічним процесом, забезпечити його стабільність, високий вихід та необхідну якість готової продукції. При оцінці якості сировини і готової продукції користуються такими поняттями, як якість, показник якості, базовий показник якості, рівень якості. Якість продукції - це сукупність тих властивостей, які обумовлюють її придатність до споживання за призначенням. При оцінці якості однієї і тієї ж продукції, але різного призначення, із всієї множини властивостей вибирають лише ті, які дозволяють досягти відповідної мети.